Як пісок крізь пальці...

Легенько стукніть недугу лопаткою

Згадайте, у дитинстві ви часто бавилися у пісочниці? Чи робили пасочки, постукуючи по відерцю лопаткою? Чи будували величні замки із піску на березі моря? Звісно, без таких розваг важко уявити дитячі роки. Однак порпання в пісочниці, як з’ясувалося, — то не лише розвага. Це заняття має надзвичайно позитивний вплив на дитину. І полягає він не тільки в тому, що малеча бодай на півгодини зайнята і не кружляє по всій вулиці, збиваючи колінця...

Близько ста років тому відомий психіатр Карл Густав Юнг запропонував принцип «терапії піском». На його думку, пісок — це символ життя у Всесвіті, а піщинки — це люди та інші живі істоти. Така терапія спрямована на допомогу в навчанні, розвитку та корекції особистості дітей дошкільного та шкільного віку, вона також допомагає при аналізі та виявленні різних психічних розладів у дитини, які, на жаль, трапляються дедалі частіше.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, близько 20% дітей та підлітків у світі страждають на психічні розлади: 1 з 5 підлітків має поведінкові, емоційні або когнітивні порушення; 1 з 8 — страждає на психічні розлади. Крім того, фахівці з сумом констатують постійне зростання кількості психічних захворювань. Офіційна статистика в Україні свідчить: близько 3 % (227 825 осіб) дітей користуються послугами психіатричної служби. Психічні розлади в малечі становлять 20% від усіх психічних захворювань, а 9% випадків дитячої інвалідності пов’язані саме з розладами психіки.

Проблема надзвичайно гостра, тож багато батьків витрачають величезні кошти на лікування хворих малят. Але регулярне вживання антидепресантів зрештою викликає звикання до цих препаратів, відтак організм стає тотально залежним від ліків. Тому вихід доводиться шукати не тільки в аптеках. І тут у пригоді може стати пісочна терапія. Цей метод абсолютно не шкідливий, і є одним із різновидів арт-терапії.

Техніка побудови Світу і спокою

«Метод sand-play (дослівно — «пісочна гра») сьогодні мало відомий в Україні. Це незвичайна техніка аналітичного процесу, під час якої дитина будує власний світ у мініатюрі з піску і невеликих фігурок, — пояснює Тетяна Катаєва, практичний психолог першої категорії. — Це метод, що має за собою цікаве минуле, сталі основи теорії і перспективне майбутнє».

В основі такої терапії, за словами психолога, — спонтанність проявів дитини саме в пісочних іграх. Уперше пісочницю в ігровій психотерапії запровадила 1929 року англійський дитячий психотерапевт М. Ловенфельд у Лондонському інституті дитячої психології. Дослідниця вважала цілющими тактильні контакти дитини з піском і водою. В ігри включали різні предмети та іграшки. Діти самі додавали воду в пісок та будували там свій Світ. Цю методику назвали «Технікою побудови Світу». Проаналізувавши, що конструює дитина, яким фігуркам надає перевагу і які скульптури зводить, можна зробити висновок про її внутрішній стан та проблеми, які турбують малюка. І, таким чином, допомогти. Головним принципом, покладеним в основу роботи з піском, є «створення вільного і захищеного простору», в якому пацієнт — дитина чи дорослий — може виражати і досліджувати свій світ, використовуючи власний досвід та втілюючи переживання (часто незрозумілі або тривожні) в зримі і відчутні образи.

«Під час творчої гри з піском активізуються самозцілюючі резерви дитячої психіки, — говорить пані Тетяна. — Пісок поглинає негативну психічну енергію дитини, стабілізує її емоційний стан і гармонізує психоемоційне самопочуття». У пісочниці особливо потужно розвивається тактильна чутливість як основа «ручного інтелекту», поліпшуються всі пізнавальні функції (сприйняття, увага, пам’ять, мислення), а також мова і моторика.

Пісочниця зближує і вчить розуміти інших

Як відбуваються заняття із пісочної терапії і що для цього потрібно?

«Насамперед потрібне бажання допомогти, — каже психолог. — А для занять потрібні лоток, пофарбований у блакитний колір (що імітує воду або лінію горизонту) із якісним промитим піском та різноманітні фігурки — іграшки, предмети побуту, камінці, пір’я, ниточки. Для групової роботи використовуємо велику пісочницю розмірами метр на метр і сорок сантиметрів, де можна створити свою чарівну країну».

Коли малеча грається, вона будує свій Світ і показує, що її хвилює на цю мить. Завдання дитячого психолога — лише заохотити й організувати дитину, а далі вона майже все зробить сама. Лікар тільки направляє і коригує. Заняття мають відбуватися в затишній кімнаті, де можна відчути себе захищено і безпечно. У атмосфері комфорту психотерапевт супроводжує дитячу забаву, програє з дитиною різні конфліктні і травматичні ситуації. На заняття запрошують і батьків — через гру сім’я може зблизитися та набути нового досвіду, навчитися краще розуміти інших.

Заняття із санд-плею можуть допомогти і підліткам, але для них найчастіше використовують метод педагогічної пісочниці, каже психолог. Такі заняття адаптують «важких підлітків» для спілкування із навколишнім світом, покращують комунікаційні навики та соціалізують у колективі. У педагогічній пісочниці найчастіше вдаються до групової роботи, коли група однолітків опиняється в ситуації спільного творчого моделювання: вироблення спільного плану, групове обговорення композиції. Таким чином відлюдькуваті хлопці та дівчата позбуваються своїх комплексів, замкнутості і можуть проявити себе через творчість.

Певна річ, сподіватися, що одне заняття із психологом та будування замків із піску вирішать усі проблеми, не варто. Цей процес довготривалий і потребує зусиль як терапевта, так і батьків. «За кілька зустрічей можна лише обговорити з батьками складні ситуації і конфлікти, — стверджує Тетяна Катаєва. — Якщо проблема задавнена і стосується взаємин у сім’ї або стосунків із навколишнім світом, то заняття з психологом тривають від кількох місяців до кількох років».

Вважають, що характер людини формується у певних часових рамках: перший рік життя — народження істоти; 3-й рік життя — психологічне народження; 7-й рік життя — соціальне народження. Так от, щоб виховати інакшу істоту з дитини, потрібен рік терапії, а щоб змінити її психологічне «я» — 3 роки. Найкраще, коли поєднуються групова та індивідуальна терапії (заняття зазвичай проходять двічі на тиждень по годині для індивідуальної роботи і по дві-три — для групової).

З піску сформуємо сильне «Я»

Важливо розуміти, що з часом лише пісочної терапії для лікування розладів у дитини може бути недостатньо. Тому слід обов’язково консультуватися з фахівцями, дотримуватися порад та рекомендацій психологів і психіатрів. Тривожними дзвіночками про те, що ваше чадо потребує психотерапевтичної допомоги, є нервові тики, неврози, страхи, загальна тривожність. Якщо дівчина або хлопець страждає через занижену самооцінку, має депресивні стани або навіть суїцидальні думки — це не можна залишати поза увагою. Найчастіше підлітки просто не в змозі впоратися із такими проблемами самостійно.

Психологи стверджують: усе в нашому організмі настільки взаємопов’язано, що будь-яке переживання позначається на нашому фізичному здоров’ї. Надмірні хвилювання додають не лише зморщок (як кажуть дівчата), а й спричиняють захворювання шлунково-кишкового тракту, дихальних шляхів та інших систем організму. А пісочна терапія — один зі шляхів позбутися цих проблем. І шлях цей ефективний.

«Мої пацієнти, — розповідає Тетяна Катаєва, — під час ігор із піском змогли позбутися наслідків психологічних травм, гармонізувати психоемоційний стан та знизити тривожність. Пісочна терапія сприяє формуванню цілісного, сильного і здорового «Я» дитини, виробляє в неї відчуття структурованості, чіткості, відчуття межі (особливо це важливо для гіперактивних дітей). Ми намагаємось навчити пацієнтів прислухатися до себе, усвідомлювати і проговорювати свої переживання. У цьому полягає шлях до зцілення».