Селяни — оновленню країни

Українські селяни, які стали одними з авторів революційних перетворень у нашій державі, нині активно вимагають змін. А їх, цих самих змін на краще, поки не видно. Навіть більше: політика нової влади на селі кардинально протилежна тому, що вимагали люди на Майдані. Селяни просили допомоги, аби мати змогу ефективно господарювати, а уряд натомість підняв фіксований сільськогосподарський податок у 5,7 раза! Фермери просили здешевити їм банківські кредити, а Кабмін у цей час запровадив неповернення ПДВ при експорті зерна та насіння соняшнику, що, з економічної точки зору, означає запровадження експортного мита в 16%. Господаря на селі турбує диспаритет цін, коли вирощене на полі коштує менше, ніж солярка, техніка чи міндобрива, а влада готується запровадити ще й 3%-експортне мито на соняшникову олію…

Врятувати донора

Найсмішніше і найтрагічніше у цій ситуації — що влада, по суті, нищить галузь, яка є одним із головних донорів державного бюджету. Причому ця галузь могла б давати до державної казни набагато більше, ніж дає нині. Не є таємницею підрахунки, що Україна може у рази збільшити виробництво зерна. На відміну, скажімо, від наших західних сусідів, землі яких уже нині «працюють» на повну потужність і не мають додаткового ресурсу. Тож у декого може з’явитися враження, що державі просто не потрібні додаткові надходження.

Селяни, втім, не люблять скаржитися, а звикли покладатися самі на себе. Ще у листопаді минулого року за ініціативою Партії відродження села та її соратників було організовано Селянський майдан. «Ми чітко розрізняємо два питання: нагальну необхідність земельної реформи у державі та абсолютно неприйнятний для українців закон про ринок землі у його теперішньому вигляді, — каже голова Партії відродження села Дмитро Воронін. — Звичайно, діяльність руху не зводилася і не зводитиметься лише до недопущення ухвалення цього закону. Йдеться про діалог із владою, про вироблення, можливо, лише формули майбутньої земельної реформи. Але не тільки».

Загроз, які нині чигають на селянина, безліч. Це і можливість появи «дикого» земельного ринку, який ініціювала колишня верхівка держави на чолі з Віктором Януковичем — у своїх, звичайно, інтересах. Також не врегульовані питання із впровадження земельного кадастру, не створено ефективний земельний банк, який міг би надавати господарям землі доступні кредити. Тож виходить, що селянин, який, по суті, годує державу, нині є найнезахищенішим її громадянином.

Не вчіть селянина орати

Підтвердження тому — результати всіх останніх виборів. До парламенту не пройшла жодна політична сила, яка ставить собі за мету розбудувати село та допомогти господареві. Втім політологи мають пояснення, чому саме так відбувалося: надто багато аграрних громадських об’єднань у минулі роки були пасивними, а іноді й прямо підтримували корупційні «ініціативи» очільників режиму Віктора Януковича. Саме тому люди не бачили у таких «активістах» своїх захисників та не могли довірити їм свою долю.

Практично жодне з таких об’єднань — ні Аграрний союз України, ні структури меншого масштабу — хоча іноді й дозволяли собі войовничу риторику, не змогли стати в опозицію до тотальної корупції Януковича. Більше того, іноді вони прямо і доволі жорстко «обслуговували» колишню владу. І прямим текстом чи мовчки, експертними висновками підтримували «ініціативи» донецької команди, які призводили до знищення українського села. Й, звичайно ж, не осмілювалися говорити вголос про зловживання і розкрадання, які душили селянина. А голова Аграрного союзу України Геннадій Новиков безапеляційно виконував усі вимоги відомого корупціонера Миколи Присяжнюка, який нині — у розшуку.

Мовчать вони і сьогодні. Про те, що нове керівництво Міністерства аграрної політики не квапиться скасовувати величезну кількість дозвільних документів. Можливо, тому, що ці документи — як знає, мабуть, кожен, хто контактував із державною машиною — приносять непоганий прибуток. Ну а «громадські активісти» іноді мовчать не зовсім безплатно.

Але під впливом Майдану на зміну «активістам від влади» приходять ентузіасти, які щиро бажають справжніх змін. «Вимоги, які ми разом з однодумцями сформулювали на Селянському майдані: поетапне формування фермерського типу господарювання на селі, негайне усунення корупції, криміналізації на всіх рівнях, а також наведення ладу у сфері земельних відносин», — каже член президії Партії відродження села Ніна Черних. За її словами, сьогодні Україні потрібно подолати наслідки руйнування села та ухвалити програму його розвитку. Також модернізувати сільське господарство, ефективно використовувати потенціал експорту, змінити формування бюджетної та кадрової політики.

Ця думка — про необхідність якнайшвидше замінити корупційну систему профільного міністерства — збігається з точкою зору новообраного Президента України Петра Порошенка. «Якщо сьогодні ми приберемо Міністерство аграрної політики, яке грабувало село, забираючи левову частку засобів на підтримку державного бюджету, і віддамо це все селянину. Якщо селянин матиме справедливу ціну за продукцію і свою працю, тоді, я переконаний, ми зможемо захистити і розвинути українське село, — сказав Президент. — Не треба розповідати селянину з міністерства, коли йому сіяти, а коли збирати врожай, яку техніку купувати і що саме сіяти. Селянин розбереться і без них».

Про знищення корупції в аграрному секторі, передачу контрольних функцій у системі АПК України громадським організаціям дуже чітко заявили на прес-конференції в УНІАН ще 22 травня нинішнього року голова Партії відродження села Дмитро Воронін та заступник голови Василь Гаврилюк. Вони висловили переконання, що тільки тоді ще кандидат у президенти Петро Порошенко зможе реалізувати сподівання сільськогосподарських виробників в Україні.

Скинути баласт

Аграрні експерти переконані: вакуум, який уже тривалий час iснує у лобіюванні інтересів селянина, треба якнайшвидше заповнити! І зробити це мають не тільки перші особи у державі, а й громадськість. «В аграрній сфері існує чимало проблем, які необхідно вирішити на законодавчому рівні, — каже очільник Партії відродження села Дмитро Воронін. — Угоди про оренду з власниками земельних паїв містять багато хитромудрих пунктів, які підживлюють корупцію та зловживання. Ми готові допомогти державі якнайшвидше запровадити нові «правила гри» не тільки щодо земельних питань, а й щодо захисту селян і аграрного виробництва назагал».

У сільській місцевості в Україні проживає 14 млн. людей. Так звані «реформи», які проводила колишня влада, поставили їх на межу виживання. Не в кращому становищі опинилися й мешканці міст: на продукти харчування українець витрачає 55% свого заробітку! Це величезна цифра, якщо порівняти її з показниками розвинутих європейських держав. Тож ефективна аграрна реформа, як стверджують аналітики, змінить життя не тільки того, хто обробляє землю.

Але для досягнення необхідного ефекту реформ важливою є не тільки їхня ідея, а й виконавці. «Гвардія Януковича», яка завзято втілювала його проекти, і нині зацікавлена, ясна річ, у збереженні корупційних схем. Тож своєрідна «люстрація» має бути проведена не лише на державному, а й на експертних рівнях: структури, які були створені для отримання ілюзії підтримки колишнього режиму, не мають і надалі проводити свою деструктивну роботу. Процес оновлення, очищення, який сьогодні відбувається у державі, не мав би оминути і село, яке сьогодні потребує цього оновлення чи не найбільше. А це означає, що структури, пов’язані з колишньою владою, не мають шкодити новій команді — людям, які отримали вотум довіри від народу. Пояснення цьому доволі просте: справжнім, а не уявним реформаторам від експертного середовища потрібнi аналіз та конструктивна критика, а не суцільний «одобрямс», який був необхідний тоталітарному режиму Януковича.

Про те, що Петро Порошенко намагатиметься втілювати реформи за європейським зразком, свідчить чимало факторів — у тому числі й призначений президентським радником «батько» грузинської реформи Каха Бендукідзе, який допоміг Михайлу Саакашвілі поставити пострадянську республіку на європейські рейки. Але зусилля Президента і навіть найбільш фахового експерта можуть виявитися марними, якщо громадськості не вдасться консолідуватися навколо цих реформ.

«Допомога реформаторським намаганням влади з боку громадських організацій, окрім іншого, також посилить відповідальність влади за результати її роботи, — стверджує заступник голови Партії відродження села Василь Гаврилюк. — Сьогодні, аналізуючи перспективи агросектору, ми не можемо відповісти на одне просте запитання: чому люди, які мають такий потенціал, живуть настільки бідно?». За його словами, першочергове завдання в агросекторі — скасувати корупційні «прокладки» між виробником та споживачем сільськогосподарської продукції, які не виконують жодної іншої ролі, окрім як накручувати ціну та живити тіньову економіку.

«Сьогодні існує чимало галузей аграрного господарства, — каже голова Партії відродження села, — які мають величезний потенціал для зростання. Це і тваринництво, яке давно вже потерпає внаслідок непродуманої державної політики. Це й овочівництво, потенціал якого не використовується, а українці змушені споживати овочі та фрукти, вирощені в Іспанії чи Туреччині. Щоб підняти їх із руїн, необхідна консолідація — експертів, громадськості, влади».