Кафкіанський гамбіт: від Краснагоракаї до Пашковського?
Схоже, Ласло Краснагоркаї — це угорський Франц Кафка. Назва роману «Меланхолія опору» (К.: Комора, 2025) цілком могла би бути підзаголовком до «Процесу». >>
Урочиста хода на честь відкриття театрального фестивалю. Весь Херсон святкує.
Незважаючи на те, що афіша фестивалю цього року виявилася коротшою, ніж зазвичай, українські театри на «Мельпомені Таврії» були представлені досить широко.
Господарі фестивалю, Херсонський театр ім. Куліша, показали на «Мельпомені...» свої «Свіччине весілля» за Іваном Кочергою, «Ідзанамі» (драма Тетяни Іващенко, яку зіграли на сцені під дахом), «Понтія Пілата» (роман у романі за Михайлом Булгаковим, аби подивитися цей спектакль, глядачі мусили їхати до соснового лісу «Чумацька криниця»: постановники ще раз наголосили на тому, що поняття «місце» і час» — речі умовні).
Миколаївський театр драми і музичної комедії привіз до Херсона гоголівські «Мертві душі», які поставив Ігор Славінський. Коломийський академічний обласний український драматичний театр ім. І. Озаркевича показав «Землю» Ольги Кобилянської, Дніпропетровський театр «Віримо!» — «Дуже просту історію» Марини Ладо... Дві вистави делегували на фестиваль кияни — «Загадкові варіації» (Молодий театр) та «Скляний звіринець» (Національний театр ім. Івана Франка).
Переглянувши ці спектаклі, що представляють театральні настрої та вподобання різних регіонів країни, можна сформулювати певну думку щодо стану сучасного українського театру, однією з найбільших вад якого залишається звичка загравання з глядачем. Часом навіть цікава ідея опиняється у тіні «плоского» жарту на злобу дня, акробатичного кульбіту, сумнівного гегу чи трюку, який, можливо, був би доречним десь під куполом цирку.
Коли герої «Мертвих душ» раз по раз експлуатують у своїй роботі на сцені клоунські гримаси, виникає питання, наскільки серйозно вони ставляться до вчення Станіславського. Коли один із гоголівських персонажів, представляючи іншого, виголошує фразу «Вільна каса» — просто прізвище того іншого починалося на «Мак» — у залі прогнозовано лунає смішок... І замість потішитися з того, що люди демонструють позитивні емоції, ти мимоволі починаєш їм щиро співчувати. Але головне, за цими імпровізаціями — чомусь сумніваюся, що такі репліки і трюки рекомендував акторам режисер-постановник «Мертвих душ» Ігор Славінський — часом складно розгледіти справді цікаві акторські роботи. До речі, два актори цієї вистави, заслужений артист України Сергій Черкалюк і Тетяна Лавськ, отримали дипломи фестивалю. І з цим рішенням експертів можна лише погодитися.
Прощаючись з «Мельпоменою» до наступного року, хочеться побажати зростати їй не лише кількісно, а й якісно. Відсвяткувавши повноліття, фестиваль має репутацію і досвід, а тому може прагнути того, аби стати форумом мистецьких тріумфів та відкриттів.
А театрам хочеться побажати бути для своїх глядачів добрими друзями. Стосунки між якими будуються на взаємній повазі.
Схоже, Ласло Краснагоркаї — це угорський Франц Кафка. Назва роману «Меланхолія опору» (К.: Комора, 2025) цілком могла би бути підзаголовком до «Процесу». >>
Нову літературну премію "Григір" за найкращу книжку короткої прози заснували в Україні - відзнаку присвятили Григору Тютюннику. >>
Сьогодні, 11 березня, виповнюється 138 років від дня народження Василя Чечвянського (справжнє прізвище — Губенко) — українського письменника-гумориста і сатирика, одного з митців трагічного покоління Розстріляного Відродження. >>
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Унікальний макет Маріуполя представили на виставці «МУІ — Маріуполь Українська Ідентичність» у Львові. >>
У Лондоні відбулося інавгураційне засідання Українсько-британської комісії з питань культури відповідно до положень Угоди та Декларації про сторічне партнерство між Україною і Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, підписаних у 2025 році. >>