Бенні Ігер позує на тлі світлини, на якій вона сама себе сфотографувала. (з сайта AP.)
У кращий світ відійшла американська модель та фотограф Бенні Ігер, про це повідомив її агент Ед Крістін. Бенні тиждень провела у лікарні та померла від серцевої недостатностi. Їй було 85 років. Бенні Ігер була моделлю та фотографом у стилі «пін-ап». Культурна спадщина — тисячі американських постерів iз її моделями, популяризація еротичного напряму у фотомистецтві та більше 10 книжок iз мистецтва фотозйомки. Бенні Ігер відкрила світові таких моделей, як Бетті Пейдж, Ліза Вінтер та інші.
Вона розпочала свою кар’єру у Маямі, з моделі. Та пізніше, повернувши камеру, почала фотографувати себе сама. Так, відомі в соціальних мережах «селф-шоти» з’явилися багато десятків років тому. Та, як і всі стилі фотозйомки, автопортрети мали свої правила. Ігер виклала ці правила у книзі «Як я себе фотографую». Вона була однією з найбільш відомих моделей Маямі.
Після зустрічі з моделлю Бетті Пейдж, у 1954 році, Бенні Ігер почала працювати як фотограф. Вона доклала всіх зусиль, щоб зробити чорняву дівчину з блакитними очима відомою. Так, фотографії Бетті в леопардовому купальнику, зi справжніми леопардами поряд, пам’ятають і зараз.
Зробивши кар’єру Бетті, жінка зробила її і собі. Ігер стала відомим фотографом. Як сказав її агент: «Якщо якась домогосподарка хотіла фото в бікіні — вона йшла до Бенні, і та робила». Сама фотограф визнавала, що вона ніколи не примушувала жінок роздягатися, вони самі йшли до неї. Як відомо, тоді масова еротика ще не була поширеною у світлинах.
Її фотографії почали з’являтися на обкладинках «Плейбоя», на той час єдиного еротичного журналу, на американських постерах. Великий попит мала її книга «Як фотографувати оголених».
ВАРТО ЗНАТИ
Напрям був започаткований iще наприкінці XIX століття, але поширеним став після 1941 року. Тоді американські солдати приколювали постери із напівоголеними дівчатами, відправляли їм листівки. Цей стиль застосовували в журналах, календарях.
Тож Бенні Ігер зробила важливий внесок у популяризацію цього напряму.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
