Дедлайн при свідках

Перший день після несподівано успішних президентських виборів виявився напрочуд непростим для українського уряду. Вчора міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Продан намагався врегулювати зi своїм російським колегою Олександром Новаком гостру газову суперечку. Перемовини — зважаючи на, м’яко кажучи, непрості двосторонні відносини — вирішили провести у Берліні, у присутності єврокомісара з енергетики Гюнтера Еттінгера.

Орієнтовна ціна хоробрості

Момент для діалогу — надзвичайно знаковий. Можна сказати, що це останній шанс врегулювати двосторонні відносини полюбовно. Адже рівно завтра, тобто в середу 28 травня, завершується термін передарбітражного процесу у Стокгольмському арбітражі. Якщо обидві сторони до цього дня не домовляться, значить, їм доведеться гарантовано йти до суду.

Думки експертів на тему, чи готова Україна в особі НАК «Нафтогаз» судитися із російським монстром «Газпромом» і наскільки сильними можуть бути наші аргументи на процесі, суттєво різняться. Від захоплених «переможемо однозначно» до понурих «втратимо все». Утiм вітчизняна влада, треба розуміти — в особі самого Прем’єра Арсенія Яценюка, вочевидь, ухвалила рішення судитися. Підставою так вважати може слугувати рішення Кабміну — дозволити «Нафтогазу» залучати юридичні служби для обслуговування інтересів компанії у міжнародних судах. Яким уряд фактично зупинив інше своє рішення про те, що НАК не має права витрачати кошти на консультативні, аудиторські та консалтингові послуги, не маючи затвердженого фінплану.

Критики позиції влади заявляють: Україні треба було спочатку заплатити за спожитий газ і тільки потім йти до суду. «Правильно було б оплатити рахунки по березень включно, адже ми споживали пальне за прийнятною ціною — 268,5 долара», — сказав керівник Фонду енергетичних стратегій Дмитро Марунич. За його словами, Яценюк зайняв жорстку та безкомпромісну позицію, і справа дійсно прямує до газової війни. Мається на увазі заява Прем’єра, що українська сторона не буде вносити передоплату за російський енергоносій.

На думку енергетичного експерта Валентина Землянського, ризики у цьому протистоянні є надто великими — Україна нині не у змозі повністю відмовитися від російських енергоносіїв. А напруження в діалозі відштовхне від нас Європу. «Вже найближчим часом ми побачимо зміни у позиції Європи — вона піде на певні уступки щодо «Північного» та «Південного» потоків», — сказав Землянський.

«Ви — злодій!». «Ні, злодій — це ви!»

Утiм обидві сторони готувалися до берлінського діалогу ґрунтовно — розпочавши напередодні словесну «артпідготовку» та звинувачуючи одна одну у всіх гріхах. Росіяни, як це зазвичай буває, на інформаційних — і, на жаль, не тільки — фронтах виглядають значно агресивніше за наших. Олександр Новак пішов традиційним шляхом — і звинуватив українців у потенційних намірах красти сакральне російське паливо. Мовляв, наша держава із дня на день розпочне несанкціоновано «тирити» їхнiй газ із тієї кількості, які Москва продає на Захід.

Підставою для звинувачень стало нарощування обсягів газу, які Україна закачує у свої підземні сховища. Як відомо, у квітні ці обсяги суттєво зросли. Нині вітчизняні надра зберігають майже 11 млрд. кубометрів газу. Це на 51% більше, ніж було станом на 1 квітня, коли у країні завершився опалювальний сезон. Експерти вважають, що при існуючих нині темпах закачування газу в червень наша держава може увійти із запасами 12 млрд. кубів.

Утiм у цьому контексті Новак заперечує самого себе. Адже нещодавно він сам закликав нашу державу нарощувати обсяги закачування. «Якщо влітку не буде закачано необхідну кількість газу у сховища, то взимку українська сторона зможе відбирати газ, хоча він призначений тільки для європейських споживачів», — сказав російський міністр.

Утім Україна цього разу відповіла Москві практично їхніми ж словами. Хоча й не так офіційно. Інформаційний координатор групи «Спротив» Дмитро Тимчук, який переважно коментує хід бойових дій у східних регіонах нашої країни, нещодавно звинуватив Москву ... у крадіжці українського газу. «Близько 50 тисяч кубометрів газу щодоби краде російська окупаційна влада Криму з родовища у Херсонській області, — заявив Тимчук. — Простіше кажучи, Путін, «стиривши» Крим, безсоромно «тирить» і український газ. Російські військові влаштували блок-пости поблизу Арабатської стрілки і прикривають крадіжку. Київ ніяк не реагує. Навіть на словах. І це дуже дивно».

«Підписалася» за Київ? Плати!

Зміною позиції Москви щодо газового діалогу останнім часом стала її готовність домовлятися із Києвом у присутності третіх осіб. Тобто Європи. Якщо раніше, за часів Віктора Януковича, «стратегічний партнер» завжди намагався наполягати на діалозі віч-на-віч, навіть у випадках, коли представник донецького клану був би не проти підкріпити власнi позиції авторитетною думкою Брюсселя, то нині ситуація виглядає кардинально іншою.

«Питання погашення Україною заборгованості за спожитий газ має бути врегульоване за участі Європи, — сказав російський профільний міністр. — Оскільки Євросоюз підтримав політичні зміни в Україні, він має нести за них відповідальність». Очільник Міненерго Росії позицію свого відомства сформулював гранично чітко: Київ має перед Москвою певні зобов’язання у відповідності до контакту, підписаного п’ять років тому. І цей документ має бути виконаний!

Російський прем’єр Дмитро Медведєв, збираючись до «чесно завойованого» Криму, дозволив собі менш толерантні висловлювання. І назвав вимоги України платити по-старому хамством і шантажем. «Ви покажіть, що готові платити, тим паче що грошики ж є!» — прем’єр РФ у ефірі одного з російських телеканалів вирішив вжити добре зрозумілий пересічним росіянам напівкримінальний жаргон.

«Відповіддю Чемберлену» з уст Медведєва прозвучала фраза на адресу тоді ще не обраного нового українського Президента — мовляв, стан україно-російського діалогу після неділі 25 травня ніяким чином не зміниться. «Лінія, яку намагається проводити Україна, дуже звивиста», — констатував представник держави, орієнтованої насамперед на «порядок». Тоді він, щоправда, ще не знав, що вибори у нас завершаться в один тур. Або не надто намагався звертати увагу на цей нюанс. Можливо, орієнтуючись на Європу або суд.

КОНТРАКТИ

Газогони, які не перетинаються

Підписання російсько-китайського контракту, на думку експертів, практично ніяк не вплине на стосунки між Києвом і Москвою. «Підписання контракту з Китаєм — це не більше, ніж сигнал Європі про російські можливості диференціації ринків збуту», — сказав Дмитро Марунич. Тим паче що сам контракт уже встиг обрости низкою неприємних для росіян експертних висновків. Головний з яких — значні поступки, на які пішла Москва заради діалогу з Пекіном.

«До Китаю постачатимуть газ зi Східного Сибіру, — каже генеральний директор «Нафтогазбудінформатики» Леонід Уніговський. — А ця ресурсна база ніяк не пов’язана з Європою, і перекидати цей газ на Захід Росія ніколи не планувала». До того ж, «Газпрому» довелося піти на серйозне зменшення ціни. «За інформацією китайських фахівців, йшлося про базову ціну 340—410 доларів за тисячу кубометрів, — продовжує Уніговський. — Для порівняння, із «Нафтогазом» ця ставка становить 450 доларів. І якщо сторони узгодили та підписали контракт, то очевидно, що хтось із них пішов на компроміс. Й дуже сумнівно, що це був Китай».