На зелене світло надії

Полтавка Рима недавно втретє стала мамою. Старшим близнюкам Кирилові й Михайлику — 2 роки, Данилкові — два місяці. Сьогодні ці маленькі хлоп’ята — не просто найбільша мамина радість і щастя, вони — основний стимул залишатися на плаву, бути, як каже моя співрозмовниця, «хронічно тверезою». Римі — 35 років, і дев’ять із них жінка сиділа на наркотиках...

Наркотики прийшли в її життя через чоловіка. Після закінчення Харківського фармацевтичного інституту Рима працювала в одній із харківських аптек. Там і заприятелювала з красивим чоловіком, який, як потім з’ясувалося, навідувався до аптеки у пошуках «веселих препаратів». Молодий чоловік швидко схилив на свій бік вродливу дівчину, а незабаром переконав «спробувати».

«Вінт» спершу здався мені безпечним. Думала: ну що тут страшного, його часто вживають на дискотеках», — розповідає Рима. Але залежність від психостимуляторів розвинулося блискавично і довела жінку до божевілля. «Здавалося — я чую думки людей, а вони знають, про що я думаю, і всі як один бажають мені смерті...» Потім була психіатрична лікарня, ремісія і... нове кохання. І проблема повернулася. Але вже — на кінчику голки: новий коханий підсадив дівчину на «ширку». Рима повернулася до батьків у Полтаву. І відчула, що вагітна...

Спершу був страх — за себе, за дитину, за майбутнє. Але жінці, якщо так можна сказати, пощастило. Ще раніше хтось із друзів привів її у Полтавський благодійний фонд «Світло надії», на базі якого уже кілька років успішно діє проект комплексної допомоги жінкам, які вживають наркотики. «Тут і раніше, до вагітності, я мала змогу отримати консультацію психолога і нарколога, пройти тестування на ВІЛ-СНІД, отримати медичні і гігієнічні засоби. У фонді мені дуже допомогли і під час вагітності».

Центр інтегрованої допомоги наркозалежним жінкам у сфері репродуктивного здоров’я третій рік функціонує на базі Полтавського міського клінічного пологового будинку. За цей час, як розповідає завідуюча жіночою консультацією Ольга Федорова, медичну допомогу тут отримала 21 вагітна жінка. Деякі з них, як наша співрозмовниця Рима, змогли повністю під час вагітності відмовитися від наркотиків. Деякі перейшли на замісну підтримувальну терапію. Всі дітки народилися живими і здоровими, а деякі породіллі вже вдруге звернулися до Центру з приводу вагітності.

— Спершу персонал дещо лякався, — зізнається Ольга Федорова. — Але колеги пройшли спеціальні тренінги з роботи з такими пацієнтками і незабаром звикли. Жодних ексцесів у нас не траплялося. Іноді «звичайні» вагітні можуть мати проблемнішу поведінку, ніж ці жінки.

Немовля наркозалежної жінки найчастіше народжується з абстинентним синдромом. «Під час внутрішньоутробного розвитку дитина отримує маленькі дози наркотиків через кров матері: чи це метадон, якщо мати на замісній підтримувальній терапії, чи інші речовини. І після народження настає «ломка» — синдром відміни: немовля кричить, страждає від судомного синдрому, — пояснює Тетяна Тарасова, керівник проектів з питань ВІЛ/СНІДу Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні. — Що у цьому разі роблять лікарі? Аби вивести з цього стану, дитині дають мікродози морфіну, які поступово зменшують. Якщо правильно застосувати медикаментозну терапію, то цей процес виходу не займе багато часу, — 7-10 днів. Відтак дитина не матиме серйозних відхилень у здоров’ї, що пов’язані з маминою залежністю».

За словами пані Тарасової, пілотний проект допомоги наркозалежним вагітним жінкам започатковано за участі медиків, працівників соціальних служб, громадських організацій i підтримки місцевої влади. У центрах інтегрованої терапії, які діють також у Дніпропетровську, Кривому Розі і Києві, працюють команди у складі акушера-гінеколога, неонатолога (педіатра, який веде новонароджених), інфекціоніста, нарколога, соціальних працівників. «Наркозалежні жінки добровільно майже ніколи не доходять до жіночої консультації, а з’являються лише у пологах. А це збільшує ризик передачі інфекцій (у тому числі таких небезпечних, як ВІЛ) новонародженому, адже вагітну просто не встигають обстежити перед пологами і про складний діагноз лікарі дізнаються постфактум. Жінки, залежні від наркотиків, найбільше потерпають від стигми (упередженості) з боку суспільства. Завдяки таким проектам ця напруга зменшується», — вважає виконавчий директор «Української фундації громадського здоров’я» Галина Скіпальська.

— Я сама, доки не мала залежності від наркотиків, дуже критично ставилася до цієї проблеми, — зізнається полтавка Рима. — Думала — таких людей краще ізолювати на безлюдному острові, аби не псували життя своїм рідним. Але, ставши наркозалежною і зіштовхнувшись з упередженим ставленням iз боку суспільства, я ще більше впадала у відчай, залазила у свою шкаралупу і не хотіла ні з ким спілкуватися. Чула, що вагітних жінок медики часто підштовхують до аборту. Мовляв, сама хвора і народиш інваліда. Зі мною було все навпаки. Мені вірили і допомагали. Розумію: в тому, що стала вживати, винна тільки я. І зараз найбільша мрія — забути і ніколи не повертатися у той наркотичний жах... Задля цього далі відвідую Центр, спілкуюся з психологами. Життя і так сповнене проблем. Але з наркотиками — це не життя, це пекло. У моєму житті бували моменти, коли думала: померти — це був би порятунок. А зараз мені як ніколи хочеться жити. Щоб побачити, як ростуть мої дітки, як складеться їхнє життя... Щоб бути для них опорою».

ДОВІДКА «

За даними Міжнародного Альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні, кількість споживачів ін’єкційних наркотиків на початку 2012 року становила 278-387 тисяч. 26% серед них — жінки. Медики нагадують: аби зменшити ризики передачі ВІЛ від матері до дитини, вагітну жінку, яка вживає наркотики, важливо вчасно поставити на облік, призначити профілактику — з тим, аби дитина народилася здоровою. У рамках проекту «профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини у наркозалежних вагітних жінок та покращення показників здоров’я їхнiх новонароджених», яку у співпраці з МОЗ України втілює міжнародний благодійний «Фонд В. Дж. Клінтона» та ЮНІСЕФ, послуги отримали 199 жінок — у Києві, Дніпропетровську, Кривому Розі та Києві. 137 жінок проекту народили дітей.