Захистити захисників

Зранку 20 травня, коли Верховна Рада тільки відкривала засідання, нардеп Олесь Доній пожалівся на «Фейсбуці»: «У порядок денний ВР не поставили сьогодні ані позбавлення Царьова депутатських повноважень (а про Калєтніка і Олійника й узагалі чомусь забули!), ані сенсорну кнопку (тобто боротьбу з кнопкодавством). Не кажучи вже про те, що й сумісників не позбавляють ані депутатства, ані посад. Тобто все, про що ми тут говоримо, керівництво ВР не чує... Якісь незрозумілі ігрища...» — поскаржився депутат. Та навіть попри такий убогий порядок денний Рада запрацювала. Й хоч не відразу, але ухвалила-таки один доволі важливий закон — той, що стосується захисту прав мобілізованих осіб.

Солдат vs кредит

Спромогтися на це парламентарії змогли аж iз третьої спроби (перші два голосування були провальними). Власне, Закон «Щодо забезпечення проведення мобілізації» був ухвалений ще 27 березня — вчора ж депутати 250 голосами «за» внесли у нього низку змін. Суть акта полягає у наступному: мобілізованим особам гарантують збереження робочих місць на час служби (а студентам — можливість продовжити навчання після «дембелю»), кредитні канікули та пролонгацію виплати кредитів. Під час розгляду законопроекту не обійшлося без «обміну компліментами» всередині парламентської коаліції. Фракція «Свобода» — як один iз лобістів законопроекту — образилась на колег з «УДАРу». Останні вустами Віктора Пинзеника заявили, що не бачили законопроекту, тому не можуть за нього голосувати. «УДАР» валить закон про кредитні канікули та соціальні гарантії військовослужбовцям. Це удар у спину України», — вихлюпнув у соцмережах гнів «свободівець» Юрій Сиротюк.

Не надто заімпонував закон і парламентській меншості. Екс-«регіонал» Юрій Мірошниченко так i не зрозумів, хто компенсуватиме роботодавцю «простій» робочого місця, доки найманий працівник перебуватиме в армії. На думку авторів закону, це мусить робити держава. Але найбільша проблема полягає навіть не в цьому. Джерела «УМ» кажуть, що закон не працює головним чином у частині так званих «кредитних канікул». Наші колеги на власному досвіді зіткнулися з упертим небажанням банків «увійти в ситуацію». Йдеться, зокрема, про де-факто російський «Альфа-банк», котрий залишає за собою право розглядати заяву про кредитні канікули протягом 45 днів, а поки триває цей розгляд, пресингує власників іпотеки й вимагає негайного зебезпечити черговий грошовий транш. Російські кредитори, таким чином, чхати хотіли на український «особливий період» (так називає закон час мобілізації), і ВР вартувало б звернути увагу на те, як ігнорують прийняті нею закони.

Голоси на продаж

Але Раді, схоже, ніколи: виборчий форс-мажор змусив нашвидкуруч розглянути ще один закон — «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо посилення відповідальності за порушення виборчих прав громадян)». Авторство акта належить Прем’єру Яценюку, йому ж належить й ідея встановити кримінальну відповідальність за «продаж і купівлю голосу виборця». Досі такої відповідальності не існувало, тож з-під удару ККУ були виведені не лише «гречкосії», а й споживачі виборчої «гречки». Яценюк надумав карати й перших, i других, але Рада стала цьому на заваді.

Законопроект, згідно з яким встановлювалася відповідальність за «прийняття пропозиції, обіцянки або отримання виборцем (чи учасником референдуму) для себе або третьої особи вигоди за відмову від участі в голосуванні, за голосування на виборчій дільниці більше одного разу, голосування за окремого кандидата на виборах або відмову від такого голосування, а також за передачу виборчого бюлетеня іншій особі, незалежно від фактичного волевиявлення особи», крізь горнило парламенту так і не пройшов.

Депутатів чомусь налякало покарання «у вигляді штрафу від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів, виправні роботи або обмеження волі на два роки». Відтак у цьому питанні залишається статус-кво. А він, власне, полягає у статті 157 ККУ, котра карає за втручання у роботу виборчої комісії, фальсифікацію результатів виборів чи псування виборчої документації тощо. «Гречку» ж, згідно з існуючим законодавством, можна роздавати відносно спокійно. Принаймні поки що.

Час меморандумів

А ще Верховна Рада розбиралася учора з двома меморандумами, обидва — з цілковито різних «опер». Перший зветься Меморандумом «Про взаєморозуміння між Україною як позичальником та Європейським Союзом як кредитором щодо отримання Україною макрофінансової допомоги від Європейського Союзу в сумі до 1 мільярда євро». За його ратифікацію висловилися 229 народних депутатів, а суть документа випливає з його назви.

Метою ж підписання Меморандуму є «термінове зменшення зовнішнього фінансового тиску на Україну, поліпшення її платіжного балансу та забезпечення бюджетних потреб, а також посилення її позиції у валютних резервах». «Допомога буде надана двома частинами по 500 мільйонів євро кожна. Виплати будуть здійснюватися за умови задовільного проведення заходів iз реалізації домовленостей за програмою «стенд –бай», які досягнуті між Україною та Міжнародним валютним фондом», — йдеться в документі.

З другим меморандумом справа вийшла складнішою. Він існує поки що як проект «регіонала» Вадима Новінського, а йдеться у ньому про речі буцімто важливі та актуальні — пошук консенсусу, виборювання різними політичними силами єдності та територіальної цілісності України. «Водночас документ, запропонований представниками Партії регіонів, має цілу низку пунктів, які я називаю «поправками Путіна», — розкритикував ініціативу ПР народний депутат Микола Томенко. «Це ті пропозиції, які лобіюються не мешканцями сходу чи півдня України, а путінською доктриною «російського світу», — уточнив він.

Політику не сподобалася ані ідея «так званого позаблокового статусу України», ані задум «прямих виборів так званих нових губернаторів», який Томенко розцінив як неприйнятний. «Навпаки, нам потрібно посилити місцеве самоврядування, а не створювати місцевих царів, які здійснюватимуть свою самостійну політику» , — вважає Томенко. Дітище Новінського розкритикували й парламентські «більшовики» Сергій Соболєв («Батьківщина») та Олег Тягнибок (лідер фракції «Свобода»). «Десь там iз Москви нам будуть нав’язувати, чи подавати заявку в НАТО, чи залишатись під геополітичним впливом Росії»? — обурився пан Тягнибок.