— На сьогоднішній день Міністерство доходів і зборів України вживає заходiв iз максимальної детінізації бізнесу та руйнування схем мінімізації й ухилення від сплати податків, — сказав В’ячеслав Федоров.
— Чи можна твердити, що ці кроки дають уже конкретні результати?
— Звичайно. Перший результат — це те, що державний та місцевий бюджети отримують додаткові надходження. Але поряд із цим необхідно приділити достатню увагу такому резерву, як податковий борг.
— Наскільки гострою є ця проблема?
— Станом на нинішній день загальний обсяг податкового боргу розподіляється приблизно у співвідношенні 51 до 49, де 51 % — це суми податкових зобов’язань, які платники податків задекларували самостійно, але не сплатили до бюджету, а 49 % — суми несплачених податкових зобов’язань, які були донараховані підприємствам за результатами контрольно-перевірочної роботи.
— У чому причина виникнення цієї проблеми?
— Ситуація із самостійно задекларованими, але не сплаченими сумами має дві основні причини виникнення. По-перше, податковий борг може виникнути у суб’єкта господарювання в результаті впливу різного роду економічних факторів, які призвели до збитковості підприємства у певний проміжок часу. В такому випадку підприємство може скористатися правом на відстрочення (розстрочення) сплати податкових зобов’язань шляхом подання відповідного фінансово-економічного обґрунтування причин несплати до контролюючого органу за місцем реєстрації, який, у свою чергу, може прийняти рішення про надання такого розстрочення (відстрочення).
По-друге, і найголовніше. У багатьох випадках податковий борг за наслідками несплати самостійно задекларованих грошових зобов’язань виникає у суб’єкта господарювання в результаті участі у схемах мінімізації та ухилення від оподаткування. Тобто ми говоримо про певний ланцюг, де є «транзитер», який нараховує собі податкові зобов’язання, а потім не сплачує їх до бюджету, і «вигодонабувач», у якого зобов’язання «транзитера» формують податковий кредит.
— Що можуть зробити інспектори, аби закрити це вікно для охочих ухилитися від сплати податку?
— Для того, аби робота контролюючих органів у даному напрямi була ефективною, вкрай необхідно на законодавчому рівні, за аналогією з європейськими стандартами, змінити процедуру роботи з боржником.
— У чому мали би полягати нововведення?
— Якщо платник податків самостійно задекларував податкове зобов’язання і не сплатив його в установлені законодавством строки, погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів iз рахунків боржника повинно здійснюватися за рішенням контролюючого органу без отримання дозволу суду. Тому що у випадку самостійного декларування податкових зобов’язань, які у разі несплати перетворюються на податковий борг, сенс звертатися з позовом до суду на стягнення боргу з боржника зовсім відсутній. Адже самостійно задеклароване зобов’язання — це узгоджене зобов’язання, яке платник податків сам визначив і сам зобов’язався сплатити.
— Свого часу експерти вели мову про запровадження інституту відповідальності власників та засновників суб’єктів господарювання як одного з ефективних інструментів впливу.
— Це справді дуже хороша ідея. У більшості розвинених країн особа, яка мала безпосереднє відношення до підприємства, що в результаті своєї діяльності мало негативну податкову історію, може бути обмежена у праві в подальшому вести підприємницьку діяльність або брати участь в управлінні іншими суб’єктами господарювання на певний термін. Вважаю, що для України інститут відповідальності власників та засновників суб’єкта господарювання дуже потрібен.