«Я помру, а Україна зостанеться»

У столичному видавництві «Успіх і кар’єра» побачило світ перше зібрання творів Тадея Розеславовича Рильського — батька відомого українського поета і громадського діяча Максима Рильського. Презентація книжки відбулася в приміщенні літературно-меморіального будинку Тараса Шевченка, що розташований у Києві, неподалік майдану Незалежності. Правнук Тадея Розеславовича — київський журналіст Максим Рильський — пояснює, що місце для презентації було вибрано невипадково. Адже ідеї Шевченка про вільну Україну стали сенсом життя для молодого Тадея. Він також брав активну участь у перепохованні Кобзаря на Чернечій горі в Каневі — з гуртом студентів-українофілів зустрічав труну з тілом Кобзаря біля Києва, супроводжував до Канева, а потім був у числі копачів останньої домівки поета на Чернечій горі.

«Якби не було Тадея, то не було б і Максима, — переконаний правнук Рильського. — Він міг народитися тільки в такому середовищі і сформувався під впливом ідей, якими жив батько та його оточення, а це — Володимир Антонович, Микола Лисенко, Павло Чубинський, Михайло Старицький». Саме ці люди заснували свого часу Стару громаду — осередок київської інтелігенції, який відіграв велику роль у відродженні української нації.

Знатне походження — батько Тадея був польським шляхтичем, мати — із роду князів Трубецьких — не завадило молодому Тадею перейнятися українськими ідеями, шукати зближення з простим народом, за що ще студентом здобув репутацію хлопомана. Адже щойно наставали канікули — Тадей разом із братом Йосипом вирушав у подорож: мандруючи від села до села, вивчали побут, звичаї, фольклор українців. Після закінчення Київського університету Тадей відмовився продовжувати наукову кар’єру. Натомість приїхав господарювати в село Романівка (нині Попільнянський район Житомирської області), яке отримав у спадок. Тут він одружився з неписьменною і набагато молодшою селянкою Меланією Чуприною. З власної ініціативи відкрив школу для сільських дітей, яку утримував своїм коштом і в якій сам вчителював. Селяни любили і поважали «пана Тадея» — до нього приходили і по пораду, і по допомогу. Нікому не відмовляв: був для них і мировим суддею, і лікарем, і благодійником. Міг запросто подарувати волів чи кожуха.

Дослідницька діяльність Тадея Рильського вражає спектром інтересів. Він написав чимало праць з української етнографії й фольклору, а також на соціальні й економічні теми. Його роботи публікували журнали «Основа», «Киевская старина», «Записки НТШ». Тадей Розеславович навіть писав історію України, на жаль, ті рукописи не дійшли до нашого часу: вони були вилучені під час обшуку на квартирі його брата Йосипа і відтоді їх слід загубився. Правнук Максим Георгійович нагадує й такий факт: «Коли в 1861 році було відмінене кріпацтво, люди отримали омріяну волю, але ні землі, ні засобів до існування вони не мали — виживай як хочеш. І Тадей із істориком Володимиром Антоновичем, другом і побратимом, а частково і сам, об’їздив усю Україну та описав, як де живуть люди та куди можна податися на заробітки. Зокрема, у своїй праці «Про херсонські заробітки» він детально описує, як і чим можна добратися на Херсонщину з Полтавщини, Сумщини, Чернігівщини, скільки це буде коштувати, де можна зупинитися, до кого звернутися, щоб найнятися на роботу, що і де купити. От скажіть, йому це треба було? А він зробив і видав заради людей!».

...Тадея Рильського, який помер 7 жовтня 1902 року, ховали за селянським звичаєм на звичайному сільському кладовищі — як він і заповідав. Провести пана в останню путь зібралася сила-силенна народу, люди безутішно плакали. А коли над могилою стали виголошувати останні слова, з натовпу чулося: «Ніколи уже на цьому світі не буде такого пана!», «Прощавайте панночку, чотирнадцять літ служив я вам, навіть «ти» на мене ні разу не сказали». Ці слова, без сумніву, яскраво характеризують Тадея Рильського та його стосунки з простими людьми.

«Поляк за походженням, але українець за світоглядом, уже на смертному одрі цей чоловік казав: «Я помру, а Україна зостанеться», — зазначає куратор проекту Надія Пазяк. На жаль, ім’я Тадея Рильського сьогодні незаслужено призабуте в Україні. Проте всі, хто працював над виданням, сподіваються, що разом із книжкою «В житті ніколи неправді не служив» воно нарешті повернеться до пантеону видатних українців.