Особливості національної битви за урожай:

      Україна виходить на фінішну жнивну пряму. Станом на кінець минулого тижня господарства держави зібрали зернові та зернобобові майже на 10 мільйонах гектарів, що становить 75 відсотків від прогнозу. Чистого ж зерна було намолочено 25 мільйонів тонн при середній урожайності 29,9 центнера з гектара. Повністю віджнивував південь. А от на Київщині битва за урожай в розпалі. «УМ» вирішила  подивитись і навіть узяти участь у збиранні зернових.

Як непогода «прапор»  зіпсувала

      Виїжджаючи за межі Києва, краще вимикати магнітофон в авто, а разом із ним і мобільні телефони — все одно нічого не почуєте від гуркоту комбайнів, що працюють на полях. Погода цього року не пожаліла не лише аграріїв західних областей, зачепила і Київщину. Агрофірми та фермери практично весь минулий тиждень змушені були чекати — спочатку закінчення «сезону дощів», потім — поки висохне земля, аби випускати комбайни. В п'ятницю господарі з Переяслав-Хмельницького району Київщини «відірвалися». Фермер Микола Арапин ледь дочекався нашого приїзду, аби швидше виїжджати на поле і розпочинати. Тим більше що день виявився якнайкращим, а краєвид здалеку нагадував національний прапор: блакитне безхмарне небо та жовта пшениця. Проте, побачивши саме поле зблизька, я дещо розчарувалась — воно мало чим нагадувало оспівані безкрайні лани. Дощ таки встиг напакостити: колосся, яке ще півтора тижня тому дійсно було жовим, зараз стало сіро-заплямованим, а злива прибила його до землі.

Наслідки «бензобуму»

      Незважаючи на це, господарі задоволені — урожайність цього року більша за минулорічну. Наприклад, голова фермерського господарства «Арапин», який гостинно прийняв нас на своєму полі, зараз збирає по 40 центнерів з гектара, тоді як минулого року було твердих 20 центнерів. «Було 200 гектарів посіяно. Якщо погода дасть — 800 тонн буде, не дасть— 600», — поділився він. Поки що Микола Григорович зібрав 25 відсотків від запланованого. Та чи багато назбираєш «немолодою» вже 13-річною «Нивою»? Чотири роки тому фермер купив її буквально у вигляді металобрухту, відремонтував потому комбайн і «паше» (звичайно, у переносному значенні слова, для прямого значення Арапин має трактора). Та й добре, що не орендує техніку в сусідів. «На інші комбайни нема грошей, я хотів би купити  хоча б нову «Ниву»,  не кажу вже про «Джон Дір»,— зізнається він. — Ті гроші, що  заробляв на менших площах, я постійно вкладав, щоб освоїти інші поля, а на техніку не було». А починав Микола Григорович із 28 гектарів майже піщаного грунту. Потім узяв в оренду паї в Греблі Переяслав-Хмельницького району, коли справи почали налагоджуватися, узяв іще. Зараз має 200 гектарів. На цьому  можна і зупинитись, а поки що вирішити справи з технікою. Проте не так сталося, як гадалося. Цього року аграрії мають іще один клопіт: паливно-мастильні матеріали, тобто їх подорожчання через сумнозвісну «бензинову кризу» в Україні. «Забирають кошти всі, що з'являються. Колись, може, кращу запчастину купив би, але не вистачає, — скаржиться Микола Арапин. — Мені перепало, як держава видавала на посів та жнива. Обіцяли дати вісім кубів (кубічних метрів, що дорівнює восьми тисячам літрів), але попало чотири куби 80 літрів за ціною 1 гривня 75 копійок за літр. Плюс отримувати його в Борисполі, бензовоз найняти, виходить десь 1,80 грн. Трохи дешевше, ніж на заправці». До речі, минулого року, за словами Миколи Григоровича, дизельне пальне разом із доставкою виходило за ціною 1,29 гривні за літр. Різниця, як видно, суттєва.

По 300, але сьогодні, чи по 500, але взимку

      Аби не лишитись у мінусах, фермерам, та й керівникам агрофірм, лишається одна надія — вигідно продати зерно. Виявляється, і тут на них очікує підніжка. Як відомо, кілька тижнів тому Державний резерв оголосив, що закуповуватиме пшеницю третього класу по 800 гривень за тонну. Ціна непогана, але ж резерв не гумовий і, відповідно  до доручення Кабміну, може закласти у свої засіки лише три мільйони тонн. Якщо по-чесному (чи не дуже) поділити їх на всіх аграріїв... Наприклад, «за рознарядкою» із району Миколі Арапину належить продати до Держрезерву 17 тонн пшениці. Решту доводиться продавати якимось іншим закупівельникам. Пропозиції вже надходять. «Приїжджають, пропонують максимум 450 гривень за тонну ці посередники. Жито — 320 гривень, ячмінь — 300», — розказує він. Йому піддакує сусід, фермер Григорій Дубина, який орендує паї в цьому самому районі. «Оце така залежність від влади, — каже він. — Приїжджають і за безцінь скуповують. Мені пропонували 400 гривень за фуражну пшеницю. Я вважаю, що ці ціни дуже низькі».

      Звичайно, продавати пшеницю майже «на корню» фермерів ніхто не змушує, можна і притримати до зими, поки ціна підніметься, проте в такому випадку зернові треба десь зберігати. «Не дали  складських приміщень в оренду за нормальну ціну цього року, — обурюється Григорій Дубина. — Зараз мені нема де зберігати зерно, оскільки за склад розміром 60 на 22 метри наперед сказали заплатити вісім тисяч гривень. І це робиться без підписання паперів. Це на жаргоні нашої влади називається «бєспрєдєл». А тим часом фермер очікує на врожай у 800 тонн зернових, адже цього року на своїх 200 гектарах сіяв і пшеницю озиму та яру, і жито, і просо, і кукурудзу. У Миколи Арапина ситуація не краща. Зараз фермер відвозить зібране збіжжя на комбікормовий завод за домовленістю. «Це в принципі обтяжливо: за те, що зберігатиметься тонна зерна, — сплачую 5,1 гривні, 100 тонн — це 510 гривень, а в мене 600 як мінімум буде — то три тисячі в місяць буде тільки зберігання. Тоді коли приміщення, які нікому не потрібні, стоять». Річ у тім, що поля фермера Арапина раніше належали птахофабриці, яку мали будувати ще при Радянському Союзі, та так і не добудували. Одразу навпроти його поля — кілька напіврозвалених, напіврозграбованих приміщень. І взяти б їх умілому фермеру та довести до ладу — район не віддає.

      Проте вже зараз обидва фермери повністю розрахувались із пайовиками за землю. Звичайно, «натурпродуктом». Микола Арапин дає власникам паїв, які орендує в Греблі, по три центнери зерна за 88 соток (такий середній пай). Цього року вийшло по центнеру пшениці, жита та ячменю.

Польова лірика

      «Влада не ставить палицi  в колеса, але вона бездіє, — поділився своїми думками Григорій Дубина. — Людина, яка взяла землі в оренду, не має підтримки і захисту від бандитів. Сам підхід цієї влади до селянина, який тримає корівчину і здає по 60 копієчок молочко, і до більш потужного — фермера, — це ганебне відношення». Утім, як би там не було, Україна продовжує жнивувати. А подивившись на брудні, спітнілі, але усміхнені обличчя комбайнерів, на щасливу посмішку фермера, який тримає в руках повний колос і в той момент не думає ні про що інше, на куряву, яка здіймається за вантажівкою, що везе повний кузов брудно-сріблястого зерна, чомусь віриться, що цього року держава буде з хлібом, який не дорожчатиме, і діюча влада ніяк цьому не завадить. Принаймні хочеться в це вірити.