Без перемоги

«Тут, у Києві, я бачив безглуздя вбивств, я бачив гідність людей, які помирали мовчки. Я бачив і день після — народ Майдану не святкував перемогу. Причина тому — десятки загиблих. Я хотів показати цю виставку в Києві не зволікаючи. Це моя данина тим людям, з якими я 20 лютого перебував там, нагорі, за готелем «Україна», — розповів під час відкриття виставки фотограф із Франції Ерік Буве. Його знімки сьогодні можна побачити на вулиці Грушевського у Києві, де досі стоять барикади протестувальників.

Виставка (R)Evolution складається з трьох частин. Перша експозиція — «Київська втома» — відображає події, що відбувалися на Грушевського 7-9 лютого, коли Ерік уперше приїхав до Києва. Знімки з цієї частини висять на паркані Національного художнього музею вздовж дороги на Грушевського.

Другий блок фотограф роздрукував на плакатах довжиною 20 метрів, назвав його «Герої Майдану» і вивісив на сходах перед музеєм. Там можна ознайомитися із кадрами, на яких зафіксовані події 20 лютого, коли на Інститутській загинула велика кількість людей. Ерік стежив за подіями на Майдані онлайн. Будучи у Парижі, він розумів, що у Києві живуть такі ж європейці, як у Франції чи Італії, і мав би знімати фоторепортаж про цю революцію по сусідству. Тим паче що знімати у Києві зручно. «Зручно — бо, фотографуючи вдень, можна випити чаю, погрітися в кав’ярні, а ввечері нормально поїсти, нормально виспатися, просто прийняти душ у пристойних умовах (а це велика рідкість, знаючи африканські та чеченські поневіряння)», — наголошує фотограф. Але на квиток в Україну йому бракувало 600 євро. Та коли майдан Незалежності запалав у вогні, за лічені години Ерік знайшов спонсора і вже 19 лютого був у Києві. 20 лютого з 08.00 по 11.00 він був нагорі на Інститутській, за готелем «Україна». І знімав усе. У перервах між тим, як надавав допомогу пораненим.

Третя частина виставки знаходиться в одному із залів музею. На ній представлено мистецьке суб’єктивне осмислення автором київських подій з використанням спеціальної техніки фотографії — подвійної експозиції. Якщо у попередніх двох частинах знімки прямолінійні, то тут потрібне інтелектуальне споглядання. А інколи не завадить знати історію створення колажів. Наприклад, Ерік наводив об’єктив на чоловіка, який настроював піаніно на барикадах. Спочатку фотографував синьо-жовтий шедевр між палаючими шинами, а потім розвертався на 180 градусів і, не перемотуючи плівки, фіксував «Беркут», закиданий бруківкою. Зі всіх знімків Ерік Буве пишається фотографією, яка вийшла геть випадково. Він вирішив сфотографувати безлюдні барикади поруч із колонадою біля стадіону «Динамо». На стовпі була наклейка з невеличким сердечком і підписом: «Наші серця б’ються в одному ритмі». А поруч хтось червоною фарбою увіковічнив абревіатуру А.С.А.В. (англійська фраза all cops are bastards, що перекладається як «всі міліціянти — покидьки»). Тоді Ерік на той самий кадр випадково сфотографував молодого активіста із вервечкою на шиї. Коли плівку проявив у Парижі, побачив щось неймовірне. Сердечко із плаката знаходилося на грудях у відчайдушного майданівця.

Ерік Буве працює на різні смаки. Своїми знімками він запитує і водночас дає відповіді. Як вдало підмітив голова правління Фонду культурної дипломатії UART Дмитро Кулеба, який займався організацією виставки: «Людина має здатність швидко усе забувати. А мистецтво — це універсальна карта пам’яті, що дозволяє нам пам’ятати, з чого усе починалось, хто були ті люди, які мужньо боролися за свою свободу і гідність. Ми дуже сподіваємось, що, відвідавши виставку і переживши знову лютневі події, українці пам’ятатимуть, якою була ціна свободи, і відповідальніше ставитимуться до свого життя, розвитку своєї країни».

Виставка (R)Evolution триватиме у Національному художньому музеї на Грушевського, 6 до 8 червня.