На східному фронті без змін

13.05.2014
На східному фронті без змін

Після відходу бійців Національної гвардії Маріуполь потрапив до рук мародерів.

Святкові вихідні з нагоди Дня Перемоги не принесли хоч якогось переможного поступу силам антитерору на Донбасі. Власне, як і їхнім супротивникам. Терористично-диверсійне кубло у Слов’янську досі не ліквідовано, втім i самі «ополченці» російського розвідника Гіркіна («Стрілка») та самопроголошеного «мера» Пономарьова не змогли, як не намагалися, вирватися з оточення, а відучора бойовики ще й почали стріляти один в одного. Чи то через владу, чи то через гроші. Водночас новою «гарячою» точкою на мапі Донбасу став Маріуполь: на День Перемоги тут точилися запеклі бої між правоохоронцями та сепаратистами. У результаті — жертви з обох сторін, спалені адмінбудівлі та розграбоване мародерами місто. Людська кров пролилася і в інших райцентрах — Макіївці та Красноармійську. Загалом за час двомісячного протистояння на сході (починаючи від 13 березня) лише в Донецькій області, за даними комунальних установ, загинуло 49 людей, із вогнепальними пораненнями в лікарні були доставлені 245 постраждалих.

Маріуполь у вогні

Кількість жертв під час АТО у Маріуполі різна: за даними Донецької ОДА, 9 травня загинуло семеро людей, ще 39 отримали поранення. Глава МВС Арсен Аваков навів інші цифри: в бою 20 терористів були знищені, чотирьох — взяли в полон. Загинуло двоє військових та троє правоохоронців.

Усе почалося з того, що шістдесят терористів минулої п’ятниці спробували штурмувати міськвідділ міліції (очевидці вказують на професійність їхніх дій, мовляв, знову «працювала російська спецура»), але наразилися на шалений опір. Нардеп Олег Ляшко, який перебував у Маріуполі, повідомив, що снайпери вбили заступника командира Дніпропетровського батальйону територіальної оборони Сергія Демиденка (після чого нелюди ще й відрізали вбитому вуха та викололи очі). Снайперське «гніздо» облаштували на даху лікарні, звідки поцілили не лише в силовиків (вбито кулеметника батальйону Олега Ейсманта), а й у мирних мешканців. Саме бійці цього добровольчого батальйону з Дніпропетровська прийшли на допомогу міліції (військова частина Нацгвардії у цей час була завчасно заблокована «мирними» протестувальниками), коли терористи вже захопили два поверхи міськвідділку міліції.

На місці штурму загинув і начальник ДАІ міста Віктор Саєнко. Тримався до останнього начальник маріупольської міліції Валерій Андрощук — з палаючої будівлі УВС його намагався вивезти відставник, але терористи поранили його ножем, а Андрощука захопили в полон. Пізніше терористи опублікували фото нібито повішеного начальника за рішенням «народного трибуналу». Утім з’ясувалося, що пан Андрощук живий, за нього запросили чималий викуп. Учора вранці стало відомо, що викраденого і жорстоко побитого правоохоронця таки вдалося звільнити.

Незважаючи на те, що в суботу в Маріуполі було оголошено день жалоби, у місті палали міськрада, прокуратура, військова частина Нацгвардії, а магазини масово грабували мародери. Полювали, у першу чергу, на збройові магазини, а з військової частини вивезли БМП (яку згодом спалили у центрі міста) та винесли навіть тушонку. На той час Нацгвардія відійшла з міста, щоб зменшити «відсоток провокацій по відношенню до мирних жителів».

Уже в неділю обов’язки начальника міліції Маріуполя було покладено на полковника Олега Моргуна, а всі правоохоронці повернулися до виконання своїх обов’язків і почали охороняти громадський порядок разом зі сформованими народними дружинами — переважно з працівників холдингу «Метінвест» Ріната Ахметова. Міліція і дружинники почали спільне патрулювання міста, щоб приборкати мародерів. А місцева влада одразу заявила про те, що ситуація в місті нормалізується.

Зрозуміло, що палаючий Маріуполь вочевидь вразив неофіційного «короля Донбасу» Ріната Ахметова, який закликав Київ припинити антитерористичну операцію на сході (цей заклик дивним чином збігся не лише з таким самим бажанням Кремля, а й «біженця» Віктора Януковича). Олігарх, якого небезпідставно підозрюють у стимулюванні заворушень заради досягнення власних преференцій та у таємних перемовинах із тимчасовим керівництвом України (окремі сепаратисти почали прямо вказувати в інтерв’ю російським ЗМІ на роль грошей Ахметова у так званому «визвольному» русі), вочевидь почав втрачати контроль над регіоном. Адже ті, хто мав би «танцювати» на замовлення місцевого «короля», все більше схиляються до «танців» під дудку північного «царя».

Слов’янськ: кільце стискається

Ознаки безпорадності найбагатшої людини країни тепер не влаштовують і Банкову: виконуючий обов’язки Президента, Голова Верховної Ради Олександр Турчинов прямо заявив, що влада готова до розмови з тими, хто шукає вихід із кризи. Але не з тими, хто «вбиває, катує, ґвалтує». Тим більше що в «мирних» протестувальників у принципі не може бути сучасної російської зброї, включно з кулеметами Калашникова останнього покоління, ПЗРК, РПГ-26 та мінометами. Тож АТО триватиме.

Хоча самопроголошений «мер» Слов’янська В’ячеслав Пономарьов днями й погрожував, що його бійці більше не братимуть полонених, а будуть «валити всіх» силовиків, кільце навколо цього терористичного «гадючника» стискається все сильніше. За окремими даними, Пономарьов планує тікати до Росії, от тільки вирватися поки що не виходить.

У ніч на неділю терористам не вдалося прорвати оточення, хоч як запекло та з використанням мінометів вони не штурмували телевежу на околицях міста. Безрезультатним був їхній штурм і в ніч на понеділок. У свою чергу силовики знищили блокпости в районі Слов’янська, Краматорська та Красного Лиману.

Від Макіївки до Красноармійська

За даними нардепа Володимира Ар’єва, у Макіївці на сепаратистів дивляться чимдалі зліше, тому що вони погрожували закидати шахту вибухівкою через український прапор на адмінбудівлі. У результаті шахтарі створили власну самооборону.

Водночас минулої п’ятниці терористи викрали важкопораненого «свободівця» Олексія Демка. Чоловіка знайшли на околиці міста з вогнепальним пораненням та доправили в реанімаційне відділення однієї з лікарень. Після цього його намагалися вивезти за межі області, однак карету «швидкої» розстріляли з автоматичної зброї. Лікарі були змушені повернутися до лікарні, з якої проти ночі на 10 травня терористи знову викрали Демка та вивезли його у невідомому напрямку.

Побільшало і провокацій. За повідомленнями місцевих видань, до Красноармійська у неділю нібито зайшли для охорони військові батальйону «Дніпро» Національної гвардії. Під час протистояння з місцевим мешканцями «гості», вдягнені в мілітарі-одяг «різного фасону», відкрили вогонь у повітря, але кулі-дури таки поцілили в людей. У результаті — двоє загиблих.

Заступник «губернатора» Дніпропетровської області Борис Філатов одразу заявив, що в Красноармійську не було ніякого батальйону МВС «Дніпро». «Такого підрозділу, як батальйон «Дніпро» Національної гвардії, не існує! Є Національна гвардія. Є батальйон «Дніпро» МВС, — зазначив пан Філатов. — Батальйон «Дніпро» не був у Красноармійську. Він допомагає військам в установці блокпостів. Усе. Висновки робіть самі».

Ці слова підтвердили і в МВС і додали, що за фактом подій у Красноармійську розпочато розслідування за статтею «умисне вбивство».

  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>