Приєднуйтесь — i буде вам щастя.
Схоже, все йде до того, що епатажний олігарх і голова Дніпропетровської облдержадміністрації Ігор Коломойський переграв усіх. І хоч на час, коли цей номер нашої газети готувався до друку, офіційні дані щодо результатів опитування жителів Донеччини та Луганщини про приєднання їхніх областей до Дніпропетровщини ще не оприлюднювалися, можна не сумніватися в одному. Люди масово голосували за перспективу приєднання до спокійної і впевненої в собі сусідньої області. Не в тому розумінні, що так воно і буде, тобто частина Донеччини та Луганщини стане територією Дніпропетровщини, а на знак протесту проти війни, кривавого шабашу, влаштованого під личиною сепаратизму.
За попередніми даними Центральної виборчої комісії, розташованої у Дніпропетровську, в Луганській області в опитуванні взяли участь понад 975,6 тисячi людей, у Донецькій — 1 мільйон 467 тисяч.
Щоправда, це голосування відбулося далеко не скрізь. У Дебальцевому, Єнакієвому, Ясинуватій, Авдіївці, Волновасі, Новоазовську — на Донеччині, в Алчевську, Стаханові, Брянці, Сіверськодонецьку, Рубіжному, Кремінній, Старобільську, Сватовому — на Луганщині. Загалом працювало понад 40 виборчих дільниць. Також діяли пересувні скриньки для голосування, і тому цей перелік населених пунктів не є повним.
Ще раніше в Луганській і Донецькій областях близько 100 територіальних громад висловилися за приєднання до Дніпропетровщини. Центральна виборча комісія отримала від них копії звернень до Верховної Ради України про внесення змін до відповідних нормативних актів і зміни адміністративно-територіальної підпорядкованості.
Хоч би як, а вже зараз можна стверджувати, що так званий референдум сепаратистський виявився ніскільки не переконливішим. До того ж і Кремль його не квапиться визнавати. А це вже всі карти в руки Коломойському, що постає в очах усе більшої кількості жителів Донбасу як миротворець, що уособлює стабільність. На противагу олігарху Рінату Ахметову, який, за запевненням самопроголошеного лідера так званої Донецької народної республіки Павла Губарєва, доклав рук до фінансування діянь сепаратистів. Тепер Дніпропетровськ заряснів білбордами з недвозначним текстом «Захистили Дніпропетровськ — захистимо Донбас».
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
