Анатолій Кінах: Виробникові потрібна не підтримка уряду, а державний протекціонізм

Імпорт душить українського виробника

— Анатолію Кириловичу, оцініть, будь ласка, як президент УСПП та голова парламентського об’єднання «Економічний розвиток» ситуацію в українській економіці після зміни влади?

— Ситуації в соціально-економічній сфері країни важко знайти порівняння навіть із дуже складними часами початку 90-х років. До суто економічних чинників — тривалої рецесії, зниження внутрішнього виробництва в минулому році — додалися наслідки високої корумпованості влади і відповідних втрат бізнесу в попередні часи. Нині процеси економічного розвитку суттєво гальмують зовнішні загрози — анексія Криму, збройні провокації Російської Федерації. Величезні ризики для економіки містять сепаратистські прояви та силове протистояння на сході країни. Як зауважує МВФ, Донецька, Луганська і Харківська області відповідають разом за більш ніж 21% українського ВВП і 30% промислового виробництва, тому продовження конфлікту може зменшити доходи бюджету і серйозно нашкодити інвестиційним перспективам України.

Отже економічні підсумки таких процесів говорять самі за себе. Падіння обсягу промислового виробництва за перший квартал поточного року до аналогічного періоду 2013 року складає близько 5%. Дефіцит платіжного балансу за січень-лютий перевищив 4,07 млрд. дол. США. За січень-березень обсяг міжнародних резервів скоротився на 15,3%.

За січень-лютий поточного року дефіцит Державного бюджету України становив майже 5,78 млрд. грн. Доходи державного бюджету за зазначений період скоротились майже на 4% порівняно з аналогічним періодом 2013 р.

У 2013 році обсяг прямих іноземних інвестицій становив 5,68 млрд. дол. США, що на 6% нижче показника 2012 року. Лихоманить національну грошову одиницю, зростають ціни, інфляція наближається до двозначної цифри. Хоча у сфері економіки уряд зараз активно працює з точки зору протидії кризі, про стабілізацію говорити ще не доводиться.

— Наскільки гострими для України є головні економічні виклики: ризик дефолту, збільшення держборгу тощо?

— Такі ризики, безумовно, існують. Аналітики говорять, що без зовнішніх запозичень — продовження співпраці з МВФ, іншими міжнародними фінансовими структурами, фінансову частину кризи буде важко подолати. Уряд активно працював, щоб поновити транші МВФ, і є позитивна звістка — підписана угода про виділення кредиту в сумі 17 млрд. дол., перший транш — 3,2 млрд. надійшов у травні. Але головне наше «спасіння» — наші власні зусилля, стабільно працююча економіка, розвиток внутрішнього ринку, пошук нових ринків збуту, оскільки нині втрачені як торговельні партнери країни Митного союзу та Російська Федерація (минулого року близько 40% зовнішньої торгівлі припадало на країни Митного союзу, до 32% — на Російську Федерацію).

Промисловці і підприємці, бажаючи якомога скоріше переломити ситуацію, заручитися підтримкою влади, ініціювали підписання Меморандуму про партнерство та співпрацю між КМУ та УСПП (ухвалено 4 квітня на зустрічі представників УСПП, Економічної ради  громадських організацій, галузевих асоціацій, організацій роботодавців з Прем’єр-міністром України А. Яценюком та членами уряду). Це дуже важлива подія у будівництві партнерських стосунків бізнесу і влади.

Отже, започатковано постійний системний діалог уряду та ділових кіл, який має динамічно розвиватися на рівноправній, взаємовигідній основі. Промисловцям, підприємцям і роботодавцям є що запропонувати  уряду у вигляді аналітики, техніко-економічних обґрунтувань тих чи інших програм, слушних ініціатив та зауважень. Уряд, який іде на дуже непрості антикризові  кроки, зацікавлений в інтелектуальній, організаційній та й моральній підтримці його починань з боку ділової спільноти.

Слідом за Меморандумом УСПП було підготовлено Програму першочергових завдань влади і бізнесу з подолання соціально-економічної кризи. Її ухвалено на засіданні правління УСПП та направлено очільникам держави.

Залізничні вагони як локомотив економіки

— Нині залежність економіки України від зовнішньої економічної і політичної кон’юнктури є дуже високою.

— Так! За останні десять років спостерігається дуже невтішна динаміка: на початку 2000-х на внутрішньому ринку було 71% вітчизняної продукції і лише 27-28% — імпортної. В умовах поточного року баланс наступний: 53% — вітчизняна продукція, 47% — чистий імпорт, причому в групі товарів споживання частка імпорту досягає 70—80%. Ця ситуація неприпустима, бо ми таким чином «згортаємо» робочі місця в Україні і фінансуємо їх за кордоном.

Розпочати зміни на внутрішньому ринку варто з вітчизняного машинобудування. Відомо, що моральна та фізична зношеність пасажирських вагонів в Україні сягає 86—87%, у той же час кілька потужних конкурентоспроможних виробництв, серед яких — Крюківський вагонобудівний завод, потребують замовлення. До речi, на зустрічі з главою уряду йшлося про забезпечення крюківців роботою в найближчий час. Ось ще непогана новина — на базі Запорізького електровозоремонтного заводу створюється спільне з чеською «Шкодою» підприємство з виробництва в Україні нового рухомого складу європейського зразка та модернізації вже існуючих електровозів. Представникам вітчизняного автопрому зроблено пропозицію надати техніко-економічне обґрунтування нової стратегії розвитку галузі для того, щоб уряд обов’язково її розглянув та ухвалив відповідне рішення.

Ми підтримуємо дії уряду щодо реформування державних закупівель та вітаємо нещодавно ухвалений парламентом закон. У всьому світі державні закупівлі — а це є кошти платників податків — максимально спрямовуються на створення робочих місць у середині країни. Десятки мільярдів гривень українських громадян мають допомагати формуванню портфелів замовлень підприємств на території держави з відповідними позитивними соціально-економічними результатами. До речі, УСПП надав свої пропозиції до цього закону і має надію, що обґрунтування проведення електронних торгів знайде своє місце у додатку до закону.

Жоден виробник не може розвиватися без кредитних ресурсів. Фахівці, менеджери з УСПП розуміються на фінансових законах, уявляють собі стан справ у сфері фінансово-кредитної політики і не наполягають на моментальному вирішенні проблеми. Але в умовах, коли вартість кредитних ресурсів в Україні коливається навколо 20%, навіть виживати важко. Нам необхідно мати чітку програму послідовних дій КМУ, НБУ, якщо треба, парламенту, у розробці якої братиме участь і бізнес. Треба думати, як підтримати кредитними ресурсами малий і середній бізнес, бо цей суспільно-економічний резерв допоможе пом’якшити як кризові наслідки, так і системні зміни на ринку праці. Якщо така програма спільними зусиллями буде відпрацьована, умови доступу до кредитних ресурсів будуть поступово сформовані.

Потрібна не підтримка, а лобіювання інтересів

Невиправдано високою є енергозатратність вітчизняної економіки. Якщо на 1000 дол. внутрішнього валового продукту в Німеччині витрачається 0,15 тонни умовного палива, у Франції — 0,16, то в Україні — 0,55. Доведено, що нами витрачається приблизно вдвічі більше енергоресурсів, ніж це потрібно для створення продукту. Щоб довести цей показник хоча б до 0,22, треба вкласти в модернізацію енергокомплексів і промисловості, за розрахунками вчених, не менше 24 млрд. грн. Потрібні програми державно-приватного партнерства. Сьогодні вкрай гостро стоїть питання про створення єдиної системи обліку енергоресурсів, використання і оплати за них у всіх промислових сферах.

Не треба думати, що промисловці, як у старі часи, наполягають винятково на державному фінансуванні. Вони готові пройти тендери, довести свою конкурентоспроможність на внутрішньому і зовнішніх ринках, включитися в дієві програми державно-приватного партнерства, вони вміють працювати з інвестиційним капіталом, тому пропонують створити в державі більш сприятливі умови для його залучення. Але ділова спільнота наполягає: в Україні має існувати сучасний державний протекціонізм вітчизняного виробника, як він існує в усіх розвинутих країнах світу.

Пільгам — так, але тільки адресним!

— У нашій державі почала діяти антикризова програма. Оцініть, будь ласка, ефективність антикризових законів та їх можливий вплив на макроекономічну ситуацію.

— Ті цілеспрямовані рішення, які були прийняті консолідовано Кабінетом Міністрів і Верховною Радою України, — жорсткі, але об’єктивно і життєво необхідні.

Водночас вони викликали неоднозначну реакцію ділової спільноти. Переконаний: там, де їх реалізація призводитиме до  поглиблення  проблем, треба негайно вносити зміни та доповнення. Тому вивченням ситуації, оперативним моніторингом впровадження антикризового пакета займатимуться організації й об’єднання бізнесу разом  з представниками уряду, як це задекларовано Меморандумом про співпрацю між УСПП та КМУ. Найбільш гострими, з точки зору соціального захисту населення та недопущення різкого погіршення рівня життя, ми в перші дні набуття законами чинності назвали проблеми митного оформлення імпортних ліків та медикаментів через складнощі з їх оподаткуванням та неприпустимість оподаткування доходів від дивідендів фізичних осіб. До речі, в обох випадках були здійснені необхідні заходи.

Фіскальний пакет, на думку організацій та об’єднань промисловців, підприємців і роботодавців, має бути доповнений заходами, які дозволять підвищити ділову активність в цілому, реалізувати за державної підтримки програми імпортозаміщення, домогтися диверсифікації вітчизняного експорту, мінімізувати втрати виробничників, які працювали, в основному, на ринках Росії, інших країн пострадянського простору, безперешкодно розвивати малий та середній бізнес. 

— Українців турбує суттєве зростання споживчих цін після ухвалення антикризових законів — на деякі групи товарів маємо здорожчання на 20% упродовж кількох днів. Аналітики кажуть, що це — тільки початок. Ви згодні з такими прогнозами?

— З одного боку, ріст цін є зрозумілим. Ми вже казали, що в групі товарів споживання частка імпорту досягає 70—80%. Різка зміна курсу гривні не може не викликати зростання ціни. Відома й ситуація з вартістю «блакитного» палива — при вартості до 500 доларів за тисячу кубів її підвищення неминуче. Водночас це не означає, що ціни мають «пуститися у вільне плавання» і почати випробовувати терпіння та запас міцності наших громадян. В держави є достатньо механізмів їх контролювання, навіть якщо вважати нашу економіку ринковою. Антимонопольний комітет уже перевіряє ціни на ліки, оскільки нинішнє зростання курсу долара і 7% ПДВ ніяк не можуть підняти їх на 100 і вище відсотків. На черзі, мені здається, перевірка ціни на бензин та дизельне пальне. Зупинити монопольну змову, спекулятивні підвищення цін держава абсолютно в змозі, і цього треба від неї вимагати.

Незахищеним верствам населення має бути спрямована соціальна допомога. Це також є непростим питанням, оскільки зауважено, що дотації часто не доходять до найбідніших. Державі, поряд з іншими невідкладними завданнями, належить переглянути всю систему соціальної допомоги. Свого часу, будучи Прем’єр-міністром країни, я намагався взагалі ліквідувати систему пільг та дотацій, перетворивши її на адресну соціальну допомогу, коли, наприклад, пенсіонер отримує не пільги, а додаткову суму до пенсії і сам вирішує — спрямувати її на оплату комунальних послуг чи заощадити і допомогти онуку з оплатою освіти. Так, до речi, робиться в усьому світі.

Курс долара треба знизити до позначки «10»

— Гостре питання — нестабільний курс національної валюти. Що мали би зробити уряд і Нацбанк для стабілізації ситуації? Яким, за вашими прогнозами, може бути курс гривні щодо долара у кращому та гіршому варіантах?

— Країні потрібні невідкладні серйозні заходи зі стабілізації курсу гривні. Падіння національної валюти дійсно було безпрецедентним, викликало паніку, знизило довіру населення до банківської системи. Люди мають бути впевнені — тенденції панують різні, але Національний банк та керівництво країни робить все необхідне для «заспокоєння» курсу, захисту населення від невмотивованих різких коливань. Валютні резерви центробанку існують, в тому числі для підтримки прогнозованого курсу гривні і згладжування надмірних коливань. Вважаю сумнівною обов’язковість слідувати вимогам МВФ про ринкове формування курсу без використання валютних резервів. Я переконаний, що резервів вистачить до приходу міжнародних кредитів, за які так наполегливо бореться країна.

Заходи зi стабілізації гривні мають бути дієвими, продуманими та обґрунтованими. Велике питання — доцільність безконтрольного рефінансування банків з боку НБУ. Банківська справа в багатьох нюансах ґрунтується на довірі населення, яке легко зруйнувати і дуже складно поновити. З початку року спостерігається зростання відтоку депозитів близько 27% у доларовому еквіваленті. Необхідно зупинити загрозливі для банківської системи та економіки процеси, зміцнити довіру населення та суб’єктів господарювання до банків, знизити курс до економічно обґрунтованих 10 грн. за долар і максимально сприяти його стабілізації.

— Що, на вашу думку, має зробити нова влада для підтримки малого і середнього бізнесу як основи для формування середнього класу в Україні?

— Важливість розвитку малого бізнесу для держави обумовлена його значним внеском у створення робочих місць, високою інноваційною активністю, стійкістю до кризових явищ в економіці та здатністю оперативно адаптуватися до нових економічних умов.

Малий та середній бізнес є основою сучасної ринкової моделі економіки. Зокрема, в сучасному світі на нього припадає не менше половини внутрішнього виробництва. В ЄС даний сектор загалом створює 57,6% ВВП, а частка в окремих галузях сягає 90—95 % виробництва.

До соціальних чинників, що обумовлюють важливість малого бізнесу для держави, належить істотний внесок даного сектору в зайнятість населення. Зокрема, в ЄС даний сектор створює 66,5 % робочих місць. Згідно з дослідженням Світового банку, в 99 країнах, що розвиваються, на частку МСБ припадає 64% робочих місць, і він формує майже 90% приросту робочих місць.

Окрім економічних та соціальних чинників, розвиток малого бізнесу вважають необхідною передумовою для створення середнього класу, який є основою демократичної форми правління. Більше того, експерти вважають, що лише країни зі значним сектором малого та середнього бізнесу здатні сформувати міцну представницьку демократію, де конфлікти вирішуються на основі компромісу.

Ключовими заходами для підтримки малого підприємництва в Україні повинно стати вирішення проблеми його фінансування в умовах обмеженості доступу до кредитних ресурсів. Доцільним варіантом, на наш погляд, є заміна інструменту «податкових канікул», що наразі діє в Україні, на податковий кредит для малого бізнесу на умовах повернення та терміновості. Значний стимулюючий ефект забезпечить надання підприємцям можливості створювати спеціальні інвестиційні резерви, де дозволяється акумулювати частину прибутку без оподаткування. Варто розглянути можливість запровадження для малого бізнесу одноразової амортизації.

Достатньо перспективним для України може стати технологічний кредит. Механізм його адміністрування полягає в тому, що підприємству дозволяється списати на витрати до 50% витрат на придбання новітньої технології. Такий інструмент буде стимулювати малий бізнес провести технологічну модернізацію.

До речi, фахівці УСПП розробили окрему стратегію — «Активізація підприємництва в Україні: «порядок денний» для співробітництва влади і бізнесу», в ньому ці пропозиції викладені ретельно, і він уже запропонований уряду.

— Наскільки виваженою є енергетична політика нової влади? До якої ціни нині можна реально знизити вартість російського газу, попри ту, що її декларує Москва, і яким чином? Чим загрожує для України суттєве підвищення цін на енергоносії?

— Ситуація в енергетичній сфері дуже складна. Здається, енергетичний тиск є однією з частин російської агресії. Уряд РФ заявив про збільшення ціни на газ із першого квітня до 385,5 доларів за тисячу кубів, а в подальшому — до 485,5 долара за тисячу кубів. Це найвища ціна на теренах Європи, її вже влучно називають не економічною, а політичною. Жодних економічних підстав для ціни в півтисячі доларів немає. Основний енергетичний продукт — нафта, до ціни якого прив’язана вартість енергопродуктів, здешевіла до 99 дол. за барель. Нині уряд веде з Москвою перемовини, наголошує, що прийнятною ціною для нас є така, що існує з початку 2014 р. — 268 дол. за тисячу кубів. На жаль, мати велику надію на успішність цих переговорів не доводиться.

Який же вихід? Безумовно, диверсифікація газопостачання. Йдеться про здійснення реверсних поставок з Європи, які дадуть змогу Україні  забезпечити імпорт європейського газу в обсягах 7—10 мільярдів кубометрів. Нещодавно в Братиславі підписано меморандум про поставку газу зі Словаччини, що може додати до 8 млрд. кубів на рік за ціною, нижчою за російську. Добре, що є перспектива поступово збільшувати цю кількість.

Час згадати наші домовленості з європейськими партнерами про модернізацію української газотранспортної системи. Україна є учасником Енергетичної хартії. Нам треба імплементовувати третій енергетичний пакет, і це — реальний шанс змінити та лібералізувати постачання природного газу в цілому в Європі.

Нарешті, треба максимально задіяти програми енергозбереження та енергоефективності. Альтернативна енергетика — гідро-, сонячна, вітрова; модернізація мереж та системи ЖКГ, яка забезпечить суттєву економію ресурсів; зростання видобутку власних енергоносіїв, викорінення корупції з енергетичної сфери — ось першочергові завдання, які потребували вирішення ще багато років тому, але доводиться займатися цим зараз, у дуже складних економічних умовах.

До речi, парламентарії об’єднання «Економічний розвиток», промисловці й підприємці доклали зусиль, щоб у ВРУ запрацювало міжфракційне об’єднання «За енергетичну незалежність України». Одна з його ідей — частково замінити природний газ на біопаливо, всіляко сприяти стимулюванню вирощування енергетичних культур, налагодженню його виробництва іншим шляхом, наприклад з відходів аграрного виробництва, лісового господарства тощо.