«Закликаю усіх до спокою і політичної толерантності»
— Сергію Леонідовичу, як можна пояснити те, що сталося в Одесі?
— Це була безжальна провокація. Хто її організував, сказати складно, дізнатися правду зараз дуже важко. Мені важко це коментувати, бо я був певен, що Одеса — це мирне місто. Що там могло таке статися, не вміщується у мене в голові. Я вважаю, що необхідно провести повне незалежне розслідування діяльності й бездіяльності силових структур на початку травня в Одесі та в інших містах півдня і сходу. Усюди, де через некомпетентну поведінку правоохоронців загинули люди.
Найгірше те, що наше суспільство напружене, як ніколи. Люди ненавидять одне одного, готові стріляти замість того, щоб домовлятися. Натомість ми повинні навчитися жити у мирі, навчитися мирно співіснувати з тими, хто має відмінну від нашої думку. Дуже важливо — вирішувати всі проблеми законним шляхом, а не стріляниною і киданням каміння і коктейлів одне в одного. Я закликаю усіх до спокою. До політичної толерантності. Це не передвиборча, це розумна політика, яка дозволить хоч трохи зняти напруженість у народі.
— Що треба робити, щоб одеська трагедія не повторилася?
— Будь-якими шляхами зняти напруженість у суспільстві, уникати ескалації конфлікту. Я вважаю, що у найближчі дні слід утриматися від будь-яких масових заходів. Будь-яке зібрання людей може бути використане для провокацій. Крім того, я впевнений, що нам потрібно переформатувати уряд, бо люди не вірять новій владі. Так само, як не вірять і правоохоронцям. Вести перемовини з такою недовірою надзвичайно складно. Потрібно, щоб в уряді з’явилися люди з півдня і зі сходу, яких народ не буде сприймати як ворогів.
— Як переконати людей утримуватися від участі у масових заходах?
— Я думаю, варто говорити з тими, хто користується довірою городян у кожному окремому регіоні, місті. Це директори заводів, голови районних адміністрацій, мери, яким довіряють жителі міст, за бажання можна знайти.
— Нам потрібна допомога ззовні?
— Я думаю, нам необхідна друга міжнародна конференція. Ми повинні почати підготовку другого раунду міжнародних перемовин з врегулювання української кризи — «Женева-2». Нам буде дуже складно справитися з ситуацією без підтримки і посередництва світових держав. Я — за мирне врегулювання, у нас немає варіантів.
— Як ви вважаєте, чи ще є у нас шанси об’єднати країну? Що для цього треба робити?
— Шанси однозначно є. Що слід робити для об’єднання? Чути людей, сприймати їхню точку зору, робити кроки назустріч одне одному. Слід говорити про те, що нас об’єднує. По можливості, державі слід локалізувати радикалів, які розхитують човен, працюючи не на Україну, а на те, щоб нас розвалити. Ми 23 роки нічого не робили для об’єднання. Не займалися тим, щоб об’єднати молодь сходу й заходу, об’єднати інтелігенцію наукову і культурну. Думали, що все станеться саме собою. Зараз бачимо, що так не буває. Над цим треба працювати. Крім того, я думаю, що головною державною ідеологією мусить стати економічний прагматизм, подолання фінансових та соціальних проблем, які існують в усіх сферах.