Удар по монополії «Газпрому»

Після переговорів «трійки» (Україна, ЄС, США без РФ) щодо імпорту в Україну газу міністр енергетики і вугільної промисловості України Юрій Продан підписав меморандум із Словаччиною про імпорт природного газу за реверсною схемою в обсязі до 8 мільярдів кубічних метрів.

Чому 8? А не 20 чи 15, про які недавно говорив Арсеній Яценюк (очевидно, що Прем’єр-міністр вів мову про 25, потім 20 із Заходу, маючи на увазі 5 млрд., про які підписано угоди з Польщею і Угорщиною)? Чому не 10, про які казав профільний міністр? Чому не більше при технічній можливості 30, про які, зокрема, твердять політично не заангажовані інженери, які проектували ГТС, а також — нинішній голова правління НАК «Нафтогаз України» А. Коболєв?

Відповідей на ці запитання, мабуть, не буде знайдено найближчим часом, оскільки, дивлячись на загальну ситуацію сьогодні, можна дійти висновку, що лише дехто може знати, чого слід чекати Україні і яка доля нас спіткає. І до цих декого, серед інших, мабуть, явно не належить Арсеній Яценюк і багато інших, хто щиро шукає кредитів, аби врятувати державний механізм від уже спланованої кимось долі України.

Безумовно, що підписаний 28 квітня 2014 року Меморандум між Україною та Словаччиною не є договором чи контрактом, а тому лише свідчить про наміри сторін і може ніколи не виконуватися. Але не можна применшувати його значимості і визначної ролі як аргумента (вкупі з договорами з Польщею та Угорщиною) в газовій суперечці з РФ. Зокрема, стосовно перегляду контрактів 2009 року.

Підписаний Меморандум, без перебільшення, можна вважати проривом на словацькому напрямку. Оскільки вперше вдалося схилити словацьку сторону до співпраці з державою Україна всупереч інтересам РФ. У цьому контексті пригадується, як важко, навіть неможливо, це було під час переговорів з керівництвом Словаччини в 2008—2009 роках. Автор цих рядків, за дорученням тодішнього глави держави, брав безпосередню участь у них. Тоді керівники Словаччини своїм видом показували, і просто говорили — з тремтячими руками — про вигідну залежність ЄСівської Словаччини від Кремля. Сьогодні ситуація змінилася — Словаччина разом зі всім ЄС нарешті підтримали Україну. І спонукала їх до цього дикість Кремля, яка була зрозуміла українським патріотам уже давно.

Звичайно, 8 млрд. кубометрів газу через Словаччину при технічній можливості транспортувати 30 — це занадто мало для України сьогодні (наприклад, в 2013 році ми спожили 50,4 млрд., з яких імпортували 28, добули 21, решту взято із сховищ). Але як перший крок до реального виходу з-під монопольної залежності від РФ — це серйозно.

З іншого боку, тривожить такий дивний збiг: без Донецької і Луганської областей (які разом споживають близько 10 млрд. газу), і без технологічного газу для транзиту (6 млрд., за яких логічно мав би турбуватися ЄС) цих обсягів, до 8 млрд. через Словаччину, вкупі з 5 млрд. через Польщу і Угорщину, в цьому році й у майбутньому майже достатньо для нашої держави, включаючи потрібну нам металургійну і хімічну промисловості.

Не хочеться вірити, що хтось, окрім Кремля, бачить Україну і без Криму, і без Донецької та Луганської областей.

Богдан СОКОЛОВСЬКИЙ, екс-уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки