Зупини пенсійну катастрофу сам!

«Касти» для пенсіонерів

За останні 20 років можновладці довели пенсійну систему України до катастрофи, і найганебніше, що вони зробили — це поділили українців на «чорних» та «білих» пенсіонерів, встановивши для останніх привілейований порядок призначення пенсії. При цьому народні обранці та урядовці витворили такий механізм обчислення пенсії для понад 12 мільйонів звичайних пенсіонерів, що не від стажу та заробітку, а від дня звернення за пенсією залежить її розмір. Особам, які жодного дня не працювали, можуть призначити пенсію в тому ж розмірі, що й людям, які мають десятки років стажу. Чим довше працюєш та сплачуєш страхові внески — тим меншу пенсію отримуєш.

За всіма цими пенсійними несправедливостями стоять конкретні особи, які розробляли та ухвалювали відповідні нормативно-правові акти. І за свою «заслужену» діяльність ці особи отримали державні нагороди, ордени, медалі, почесні звання і, найголовніше, — привілейовані пенсії. Настав час притягнути цих осіб до відповідальності за завдану ними непоправну шкоду пересічним українським громадянам, мільйони яких відійшли у потойбічне, так і не дочекавшись справедливості в пенсійному забезпеченні.

Уже складені й найближчим часом будуть опубліковані списки тих осіб, які розробляли пенсійні нововведення, починаючи з 1993 року. У цих списках можна буде знайти багатьох відомих високопосадовців: президентів, членів уряду, народних депутатів, які перед черговими виборами вміють дуже гарно розказувати про захист прав та інтересів звичайних громадян, а насправді все роблять для того, щоб в Україні продовжувала існувати пенсійна несправедливість. Як же зруйнувати це зло?

Насамперед треба скасувати привілеї та запровадити єдиний механізм обчислення пенсій для всіх громадян України. Аби усунути ганебний поділ пенсіонерів на привілейованих «білих» та звичайних «чорних», і був розроблений проект закону «Про скасування привілеїв у пенсійному забезпеченні» (див. нижче спрощений варіант цього законопроекту). Він передбачає обчислення розмірів пенсій усім українським громадянам відповідно до одного закону — Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі за текстом — Закон).

Відразу необхідно зазначити, що цей Закон є недосконалим і несправедливим, але таким його витворили пенсійні «реформатори» — представники привілейованих осіб. Лише після того, коли їм нарахують пенсію так, як і всім звичайним пенсіонерам, ці особи відчують безпосередньо на собі усю «справедливість» витвореного ними ж Закону.

Необхідно також розуміти, що скасування так званої пенсійної реформи, до чого закликають деякі парламентарії, не призведе до бажаного результату, бо, по-перше, це не реформа, а лише підвищення пенсійного віку та збільшення необхідного стажу для призначення пенсії, а по-друге, несправедливий механізм обчислення пенсії не зміниться у разі скасування т. зв. пенсійної реформи, бо остання не стосувалася зміни цього механізму.

Розмір пенсії залежить від... дати звернення

Можна з упевненістю стверджувати, що перше, що буде змінено в пенсійному забезпеченні у разі встановлення єдиного порядку призначення пенсії, — це розмір середнього заробітку, з якого обчислюють пенсію. Зрозуміло, що привілейовані особи ніколи не погодяться з тим, щоб тим з них, які вийшли на пенсію до 2008 року включно, застосовували при обчисленні пенсії показник середнього заробітку в Україні — 1200 грн., який зараз використовується для обчислення пенсій понад 10 мільйонам звичайних пенсіонерів. Привілейовані особи волатимуть про пенсійну справедливість і вимагатимуть, аби всі пенсії обчислювали від понад удвічі вищого показника середнього заробітку в Україні — 2700 грн., який застосовують для обчислення пенсій тим, хто звернувся по її призначення після 1 січня 2014 року.

Таким чином буде скасовано одну з пенсійних несправедливостей, коли в двох осіб з однаковим стажем та заробітком розміри пенсій залежно лише від дати їх призначення можуть відрізнятися в понад два рази.

Що більше працюєш, то менша пенсія

Очевидно, що привілейовані категорично виступатимуть проти того, що розмір пенсії може зменшитися через... більшу тривалість стажу. Як свідчить практика, майже в усіх випадках призначення пенсій звичайним пенсіонерам, їхній заробіток після 1 липня 2000 року впливає не на збільшення, а на зменшення розміру пенсії. Підтверджено різноманітними дослідженнями, що в двох осіб з однаковим стажем та заробітком до 1 липня 2000 року розміри пенсії можуть відрізнятися на понад 1 тис. грн. Причому меншу пенсію отримує особа, яка працювала після 1 липня 2000 року і заробляла додатковий стаж, а особа, яка після 1 липня 2000 року працювала в «тіні» і не сплачувала страхвнесків до ПФУ, може одержувати набагато вищу пенсію від тієї особи, яка додатково «заробила» більше стажу і сплатила понад 50 тис. грн. додаткових внесків до ПФУ.

Чому таке може відбуватися? Тому що відповідно до статті 40 Закону для обчислення пенсії звичайному пенсіонерові обов’язково враховується весь його заробіток після 1 липня 2000 року, і співвідношення цього заробітку до середнього на той час заробітку в державі впливає на зменшення індивідуального коефіцієнту заробітку, з якого обчислюється пенсія.

Якщо, приміром, заробіток за якихось 5 років (60 місяців) роботи підряд до 1 липня 2000 року, скажімо за період з 1985 року до 1989 року, перевищував у 4 рази середній заробіток у державі за цей же період (коефіцієнт заробітку 4х60=240), а заробіток за 10 років (120 місяців) після 1 липня 2000 року дорівнював середньому заробітку в державі за цей період (коефіцієнт заробітку 1х120=120), тоді загальна сума коефіцієнтів заробітків за 180 місяців (15 років) становитиме число 360 (240+120=360). Відповідно середній коефіцієнт заробітку становитиме цифру 2 (360/180=2), тобто удвічі менше, якби не було заробітку після 1 липня 2000 року, що призводить до суттєвого зменшення розміру пенсії.

Зрозуміло, що в цьому прикладі дещо спрощено зображено механізм обчислення заробітку звичайним пенсіонерам і не враховано безліч нюансів. Бо для того, щоб показати механізм обчислення заробітку на конкретному прикладі, потрібно відтворити сотні розрахунків, які без спеціального програмного забезпечення дуже важко здійснити навіть спеціалістові.

Тому головне завдання законопроекту «Про скасування пенсійних привілеїв» — це спонукати можновладців змінити несправедливу пенсійну систему, бо сотні відповідних звернень із конкретними пропозиціями запровадити справедливий механізм обчислення пенсій залишаються впродовж десятиліть без відповіді з боку тих осіб, які можуть це зробити.

Було б бажання

Зрозуміло, що після прийняття цього проекту закону в першому читанні треба буде доопрацювати його прикінцеві положення для того, щоб внести зміни в цілу низку нормативно-правових актів, оскільки не достатньо лише скасувати привілеї в пенсійному забезпеченні, а й необхідно змінити сотні правових норм, які стосуються обчислення привілейованих пенсій.

Ті небайдужі громадяни України, котрі не погоджуються з пенсійною несправедливістю, могли би надіслати на адресу «улюблених» політиків та урядовців листи з копією зазначеного законопроекту (адреса Верховної Ради України: вул. Грушевського, 5, м. Київ, 01008; адреса Кабінету Міністрів України: вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01021), у яких вимагати від високопосадовців зареєструвати в парламенті цей або подібний законопроект та все зробити для того, щоб він був якнайшвидше ухвалений.

Державні кошти можна і потрібно вже зараз розподілити справедливо. Але цього не хочуть привілейовані особи, які ніколи добровільно не відмовляться від своїх «законних» привілеїв та пенсійних пільг. Треба примусити цих осіб погодитися з тим, що в Україні має бути єдиний справедливий пенсійний закон — один для всіх.

P.S. Останні ініціативи уряду України щодо оподаткування частки пенсії, що перевищує 10 тис. грн., та обчислення з 1 травня 2014 року новопризначених пенсій народним депутатам, державним службовцям, суддям, прокурорам у розмірі 70% заробітку за останній місяць роботи (причому ті привілейовані пенсії, які раніше призначені у розмірі від 80 до 90% заробітку не будуть зменшені) — це половинчасті кроки, які не призведуть до скасування жодної пенсійної несправедливості, а є лише звичайнісінькою імітацією реформ.