Навколо багатьох продуктів люди створюють не зовсім правдоподібний ореол корисності. Скажімо, не раз довелося чути, що найкорисніші ласощі — зефір. За переконанням багатьох, його можна їсти навіть тоді, коли на солодке накладене суворе табу, бо воно шкодить організму. Дійсно, є зефір у спеціалізованих відділах для діабетиків, у ньому цукор заміняють фруктозою або такими цукрозамінниками, як ксиліт чи сорбіт. Калорійність 100 г такого продукту — близько 80 кКал. Утім, якщо йдеться про звичайний зефір — хоча одним із двох його основних інгредієнтів є фруктово-ягідне пюре, — «дякуючи» цукру, його калорійність (100 г) часто перевищує позначку 300. Хоча відносна користь і цих солодощів пропорційно залежна від вмісту у них усіх складників.
Відразу зауважимо, що дуже подібні за складом інгредієнтів зефір і пастила. Ці солодощі виготовляють із фруктово-ягідного пюре, цукру або його замінників, піноутворювача (як правило, яєчного білка) та желеутворюючого складника: пектину або агару. Якщо масу з таких інгредієнтів виливають порційно — отримують спокусливі рельєфні «шапочки» зефіру; із рівних пластів, порізавши їх, роблять пастилу.
Безперечно, корисними складниками зефіру є фруктово-яблучне пюре, яєчний білок, пектин й агар. Для органів травлення просто подарунком є харчові волокна пектину. Агар — це рослинний замінник желатину, який отримують із водоростей, що містять у великих дозах йод, кальцій, залізо й інші корисні речовини та мікроелементи. Агар здатен виводити з людського організму токсини і шлаки. Якщо хочете їсти корисний зефір — перед тим, як його купити, уважно вивчіть етикетку, де виробник друкує склад інгредієнтів. Хоча процентного співвідношення там не знайдете. Тому варто пам’ятати, що, у середньому, близько половини у недієтичному зефірі — це цукор. І скільки б не було корисних складників — смакуючи зефір, як і будь-які інші солодощі, треба знати міру.
Різні складники зефіру можна визначити «на око» і на смак. Скажімо, якщо у ласощах є пектин, зефірини можуть мати сіруватий відтінок, «на зуб» будуть мякими, втім, не такими повітряними, як у випадку, коли у зефір додають агар. Якщо згущувачем виробник обрав звичний желатин, структура зефіру може бути трохи «гумовою».
У столичних супермаркетах без проблем можна купити зефір трохи не десятка вітчизняних виробників. Експерти Центру незалежних споживчих експертиз для порівняння придбали зразки 7 марок: три вагові, розфасовані у пластикові прямокутні упаковки, зверху обгорнуті целофаном, зі стікерами супермаркетів — «Повна чаша» (ванільний), «Кріоліт Зоряна ніч» та «Богуславна»(у кокосовій стружці) і ще чотири — фабрично упаковані «Жако Подарочный», ARO (неглазурований біло-рожевий), «Харків бісквіт шоколад» та жувальний зефір «Тучки-штучки».
Якщо ви у свій кошик кладете ваговий зефір, то дізнатися ґрунтовну інформацію про його склад, швидше за все, не зможете. Зокрема, на стікерах київських супермаркетів така інформація майже відсутня. Захисники прав споживачів спробували цю інформаційну прогалину заповнити, скориставшись сайтами виробників. Але й там потрібних даних не знайшли. Щоправда, «Повна чаша» мала склад, але надто короткий: цукор, патока, яблучне пюре, ваніль. Втім, зокрема, у списку точно має бути желатиноподібний інгредієнт. Наприклад, повноцінно розписаний склад інгредієнтів у фабрично упакованого біло-рожевого зефіру «Харків бісквіт шоколад» такий: цукор, пюре яблучне, патока, цукрова пудра, білок яєчний сухий, агар, регулятор кислотності, кислота молочна, стабілізатор пектин Е440, ароматизатори «Ванілін», «Малина», фарбник натуральний Е163.
Один із найважливіших пунктів маркування — термін придатності. На стікері магазинів проставляють дату розфасовки, а не виробництва. Тож зорієнтуватися, скільки уже пролежав продукт і скільки його ще можна тримати, достеменно неможливо.Термін придатності «Жако», ARO — 2 місяці при температурі +18 (плюс-мінус 3 градуси), жувального зефіру «Тучки-штучки» — 6 місяців.
Найперше, що експерти перевірили у лабораторії, — вагу зразків зефіру. Виявилося, не доклали ласощі в упаковки, розфасовані у супермаркетах. Зефіру «Богуславна» було 407,8 г замість заявлених 424 г, а «Повної чаші» — 228,4 г замість 248 г. На магазинних стікерах допустимих похибок не оприлюднили, тож експерти орієнтувалися на держстандарт 8.5792-002, за яким для упаковки 300-500 г допустимим є відхилення 3%, для упаковки 200-300г — 9 г. Реальні показники перевищували їх. Тому, якщо є бажання відстоювати свої споживацькі права, заздалегідь розфасовані продукти у супермаркетах можете переважувати на контрольних вагах, а виявивши похибки, вимагати у продавців чи навіть адміністратора перерахунку. Столичні торгові мережі, як правило, миттєво виправляють свої помилки, не бажаючи втрачати покупців і набувати репутації недобросовісних реалізаторів.
Усі знають, що почищені, порізані чи потерті яблука, контактуючи з повітрям, темніють. Оскільки один із двох основних інгредієнтів зефіру часто — яблучне пюре, зрозуміло, що виробники використовують певні речовини для того, щоб воно мало привабливий апетитний вигляд. Мікробіологічному псуванню яблучного пюре, його потемнінню перешкоджає діоксин сірки, який є антисептиком (консервантом). Великі дози цієї хімічної сполуки можуть негативно впливати на здоров’я людини, наприклад, спричиняти головні болі. Тому виробники обробляють яблучне пюре, щоб мінімалізувати залишки некорисних речовин. Хоча вони у незначних кількостях усе ж лишаються. Важливою ця інформація є й тому, що зефіром люблять ласувати особливо вразливі діти. За результатами лабораторних досліджень, жоден із 7 перевірених зразків не мав перевищення допустимої норми вмісту сірчаної кислоти — 0, 01%. Таку мав зразок зефіру «Харків бісквіт шоколад», усі інші — від 0,002% («Тучки-штучки) до 0,008%.
На смак пробантам найбільше сподобався зефір «Кріоліт», «Тучки-штучки» та ARO. Останній — найдоступніший за ціною серед протестованих — 23,99 грн за кілограм. (Щоправда, купували його в упакуванні вагою 1,05кг, а загальновідомо, що навіть дрібнооптові покупки завжди вигідніші для гаманця, ніж дробні). Найдорожчий у тесті — жувальний зефір «Тучки-штучки», за ціною 45, 95 грн за кілограм. «Жако» видався пробантам надмірно солодким, кислуватим — «Харків бісквіт», «Богуславна» та «Повна чаша». Хоча кожному до вподоби — свій улюблений смак.
Раніше до солі більшість господинь ставилася взагалі за залишковим принципом: яка потрапить під руку, таку і клали у споживчий кошик. Уже не один рік, як стали придивлятися, йодований мінерал в упаковці чи ні. Інше питання: що криється за написом «йодована», чи насправді сіль є такою? У цьому спробували розібратися експерти Центру незалежних споживчих експертиз «Тест». >>
У назвах можна заплутатися. Є українське слово «накладанець» — зрозуміло: накладені на переважно хлібну основу шматок сала, ковбаси, сиру чи іншої смакоти. Бутерброд — у перекладі з німецької «хліб із маслом». Найпопулярніші в американців бургери-гамбургери — різновиди сендвічів. >>
Приправляючи борщ чи печеню чорним меленим перцем, ми рідко згадуємо (або не завжди знаємо), з якої рослини ця приправа. Piper nigrum — така загальновідома у світі назва — це напівздерев’яніла вічнозелена ліана завдовжки аж до 15 метрів. Має велике, довгасте, м’ясисте, зверху темно-зелене, знизу зеленувато-сизе листя. >>
У період економічної кризи — це саме зараз, коли зарплати й пенсії застрягли на місці, а ціни на все підскочили у два-три рази, — зрозуміло, більшість людей намагається економити. Просто змушені купувати дешевші продукти. >>
Інколи хочеться уявити себе на урочистій чайній церемонії: японській чи китайській — із правильним заварюванням, спеціальним чашечками і приємною музикою. Домашнє смакування чаєм дуже часто, особливо вранці, відбувається поспіхом. >>
Напередодні свят захотілося мені привітати одну хорошу жінку. Подарунок мав бути символічним і бюджетним — якнайкраще в ці рамки вписувалася коробка цукерок. Звичайно, хороших. Похід у найближчий супермаркет і ретельне вивчення етикеток дещо приголомшили. >>
