Жити в суспільстві і бути вільним від вірусу нереально?
Цією недугою найчастіше хворіє малеча, і на перших роках життя її перебіг, кажуть лікарі, не так дошкульно б’є по здоров’ю, як у дорослому віці. Проте, навіть перехворівши, не кожен знатиме, що зіткнувся, власне, з інфекційним мононуклеозом. Адже симптоматично це захворювання часто нагадує то ангіну, то «банальне» ГРЗ. Однак недуга «прицільно» вражає лімфоїдну тканину, водночас змінюючи показники крові. Тому інфекційний мононуклеоз вимагає адекватного лікування, але насамперед — своєчасного і точного діагнозу...
— Інфекційний мононуклеоз — гостра інфекційна недуга вірусної природи, і зараження відбувається переважно повітряно-крапельний шляхом, — розповідає завідуюча діагностично-інфекційним відділенням лікарні «Охматдит» Раїса Мостовенко. — Хворобу супроводжує комплекс клінічних симптомів: різка закладеність носа, збільшені мигдалики і лімфовузли, висока температура, збільшені печінка і селезінка. І зазвичай захворювання має затяжний перебіг.
Недугу провокує вірус герпетичної групи, так званий вірус Епштейна-Барра. Він досить поширений, і в 95% дорослих людей можна виявити до нього антитіла — вони з’являються в крові після того, як організм поборов недугу. Федір Лапій, головний дитячий імунолог Києва, стверджує: якщо ви живете серед людей, то рано чи пізно зустрінетеся з вірусом Епштейна-Барра. І чим раніше відбудеться «зустріч» з інфекцією, тим легше організм справиться з наслідками зараження. Від моменту потрапляння підступних мікроорганізмів в організм до перших клінічних проявів недуги минає півтора-два місяці.
— Чим менша дитина, тим менше клінічних проявів недуги, — пояснює Федір Іванович. — Вірус Епштейна-Барра часто виявляють у слині. Через це інфекційний мононуклеоз образно називають «хворобою поцілунків». Молодь, студенти часто передають недугу один одному. У дитячому колективі вірус «курсує» через цукерки, іграшки: малеча в садочку полюбляє спільні «дегустації» ласощами, «по-братськи» ділиться жувальними гумками, печивом. Дітлахи чхають не прикриваючись, а якщо й затуляють ротики, то руки після цього не миють. Тому дитячі садочки — «улюблена» резервація для таких інфекцій.
Лікування амбулаторне, карантин не потрібний
Інфекційний мононуклеоз найчастіше проявляється як звичайна застуда. Симптоматичне лікування допомагає справитися з недугою, малюк одужує, але… продовжує виділяти вірус, оскільки, потрапивши в організм, той може залишатися активним кілька місяців і навіть рік.
У віці 10-15 років хвороба має важчий перебіг, а її симптоми більш виражені. І це дозволяє точніше поставити діагноз. «Як правило, про недугу свідчать висока температура, виражений біль у горлі, набряк піднебінних мигдаликів, також може бути гнійне нашарування. Під час огляду пальпацією лікар може зафіксувати збільшену печінку і селезінку. А в загальному аналізі крові виявляють змінені лімфоцити, так звані атипові мононуклеари. Якщо їх понад 10-15%, то збільшується ймовірність, що маємо справу з інфекційним мононуклеозом», — зазначає Федір Іванович
Хоча наявність атипових мононуклеарів у крові ще не робить діагноз достовірним. Появу цих клітин у загальному аналізі крові можуть спричинити інші вірусні інфекції. Аби верифікувати діагноз (пересвідчитися в його достовірності), потрібні додаткові обстеження, зокрема так звані серологічні методи діагностики: виявлення антитіл і ПЦР-діагностика вірусу Епштейна-Барра. Коли виникає підозра на інфекційний мононуклеоз, саме диференційна діагностика дозволить спростувати інші захворювання крові, зокрема онкопатологію, яка також проявляється змінами в клінічному аналізі крові.
— У підлітковому віці, коли картина недуги більш-менш типова, інфекційний мононуклеоз може тривати в гострій формі 2-3 тижні, а потім самостійно минає — стан пацієнта стабілізується: температура зменшується, горло очищується, селезінка повертається до нормальних розмірів, — зауважує Федір Лапій. — До речі, під час недуги важливо на 6 тижнів обмежити хворому фізичні навантаження, аби уникнути спонтанного розриву селезінки — така неприємність іноді трапляється.
Раїса Мостовенко стверджує: інфекційний мононуклеоз не викликає епідемії, тож запроваджувати карантин у дитячому колективі не потрібно. Госпіталізація необхідна лише при важкому перебігу недуги. В інших випадках, каже лікар, хворого лікують амбулаторно, в домашніх умовах. Лікування при інфекційному мононуклеозі може бути специфічне і неспецифічне. Якщо діагноз верифіковано, призначають специфічне лікування — антивірусну терапію. Симптоматичне лікування усуває прояви (симптоми) недуги: лихоманку, біль у горлі тощо.
Море потрібне. Міфи — ні
Як і будь-яка вірусна недуга, мононуклеоз призводить до тимчасового зниження імунітету. Але після того, як дитина одужала, вона може повертатися в дитячий колектив.
— Рекомендації тривалий час (до півроку) не ходити в садочок дитині, яка перехворіла інфекційним мононуклеозом, — це міфи, які деякі фахівці передають з вуст в уста, — наголошує Федір Лапій. — Подібно до того, що скрегіт зубами є ознакою зараження гельмінтами. Однак варто пам’ятати, що іноді вірус Епштейна-Барра може стати причиною лімфопроліферативного синдрому (так званий синдром Дункана) або хвороби Беркітта — лімфоми. Але це рідкісні ускладнення, які зазвичай генетично обумовлені.
Раїса Мостовенко спростовує також міф, що після перенесеного інфекційного мононуклеозу дитині півроку не можна їхати до моря і бути на сонці. «Засмагати дітям взагалі не бажано. Уникати активного сонця важливо всім — і дорослим, і дітям. Але відпочивати на морі малюкам корисно, в тому числі і тим, хто переніс мононуклеоз. Морський клімат добре зміцнює імунітет».
ДО РЕЧІ
Якщо вірус Епштейна-Барра потрапляє в організм, то лишається там назавжди. Тому ризик повторно захворіти на інфекційний мононуклеоз існує. Усе залежить від імунної системи: якщо вона слабка, недуга повертається, і дитина може хворіти кілька разів, кажуть лікарі.