Саперна лопатка — аргумент сепаратиста

30.04.2014
Саперна лопатка — аргумент сепаратиста

Учасників проукраїнського мітингу в Донецьку 28 квітня звіряче побили бандити з георгіївськими стрічками. Проти мирної ходи застосували битки, ножі і навіть саперні лопатки. Поранено 14 мітингарів. (УНІАН.)

Новинка сепаратистського сезону: тепер учасників проукраїнських мітингів на сході не тільки б’ють, а ще й беруть у полон. Так сталося у Донецьку, де мітинг, який проходив у понеділок надвечір, по-звірячому побили проросійські молодики. Сімох учасників ходи «Донбас — це Україна» було захоплено в заручники. П’ятьох, яких утримували в колишньому офісі Партії регіонів, до вчорашнього ранку звільнили. Ще двоє станом на 15.00 залишалися в полоні у іншому приміщенні — в будівлі облдержадміністрації, яка з 6 квітня перебуває в руках сепаратистів.

Саме з цієї будівлі, стверджують донеччани, зграя молодиків у камуфляжі з георгіївськими стрічками вирушила на розправу з мирним мітингом. Дорогою до них приєднувалися численні однодумці. На любительському відео, знятому з вікна житлового будинку (цей відеофакт викладено на сайті видання «Новості Донбасса»), видно, як гурти чоловіків по 20—30 осіб швидко крокують до місця проведення проукраїнської акції. Половина з них озброєна — хтось іде з кийком, хтось із палицею чи биткою і навіть кілька молодиків зі звичайними лопатами, якими копають город, один — із саперною лопаткою. Один несе прапор Росії. Під цим прапором за кілька хвилин, коли мітингарі вже почнуть розходитися, «георгіївські кавалери» нападуть на них. На іншому відео видно, як сотню агресивних молодиків намагаються відділити від мирних маніфестантів бійці ВВ, сплівшись руками. Один, в балаклаві й камуфляжі, знавісніло кричить журналістові: «Не знімати!». Ляскають звуки петард і навіть постріли. За якусь мить люди починають тікати дворами, нападники кидаються в обхід вевешників і наздоганяють мітингарів.

Кореспондент сайту «Остров» свідчить, що в іншому місці міліція сама розступилася, давши можливість молодикам накинутися на демонстрантів. Місцеві журналісти стверджують, що міліція активно потурала нападникам.Так, є фото, з якого видно, як молодики складують міліцейські щити, а поруч спокійно стоїть «страж порядку». Крім того, є низка фото, на яких зафіксовано, що нападники вдягнуті у міліцейську форму.

На підтвердження таких припущень слугує і той факт, що так звані правоохоронці, затримавши вісьмох нападників, учора їх спокійно відпустили. «Це прихильники «Донецької народної республіки», віком від 20 до 40 років, усі місцеві. Їх було опитано, після чого відпущено додому. Вони заперечують, що завдавали тілесні ушкодження, — миролюбно пояснив заступник начальника міськуправління міліції Артем Крисько. Але пообіцяв: — Вони всі будуть притягнуті (до відповідальності. — Ред.)».

Підсумок звірячої розправи над тими донеччанами, які вийшли підтримати єдність України, — 14 поранених. Десятьом було надано амбулаторну допомогу, проінформували вчора у прес-службі Донецької ОДА, двох госпіталізовано: одного — до щелепно-лицьового відділення, іншого — до нейрохірургічного. Стан ушпиталених медики оцінюють як середньої тяжкості. Бандити, яких українська преса толерантно називає «сепаратистами», били без розбору, адже вік поранених, за даними заступника начальника департаменту охорони здоров’я ОДА Олега Курито, — від 18 до 62 років, є поміж них і одна жінка.

Мер Донецька Олександр Лук’янченко закликав міліцію «справно виконувати свої обов’язки». Цінну пораду дав і патріотам-мітингарям — «заздалегідь дбати про свою безпеку». Проте як це зробити без сприяння правоохоронців, не сказав. Невже брати з собою таку саму зброю, як озвірілі «опоненти»? До речі, на вчорашній прес-конференції пан Лук’янченко продемонстрував зброю сепаратистів, знайдену на місці побоїща, — палицю, у вістря якої «вживлено» добре заточене лезо ножа.

Сам Лук’янченко, схоже, вже не проти відмотати плівку історії Донбасу назад. Але... вже не може. Учора він визнав, що не має впливу на сепаратистів, які окупували ОДА. «Я щодві доби зустрічаюся (з представниками так званої Донецької народної республіки — Ред.) і веду переговори, — цитує Лук’янченка агенція «УРА-Інформ Донбас». — Але коли вони не хочуть іти на конструктив і на них діють інші сили, інші керують їхньою свідомістю, то складно вести переговори». Лук’янченко вже не виключає повторення «кримського сценарію» якщо не у всій області, то «в інших містах на півночі Донбасу це можливо».

Подiбні думки навідуються і до інших помітних у місті політиків, які ще зовсім недавно бавилися українофобською риторикою. Наприклад, до депутата ВР Миколи Левченка. Затриманого в березні «народного губернатора» ДНР Губарєва називають креатурою саме Левченка. Утім настали інші часи. І вже сам нардеп, виступаючи в ефірі російського каналу РТР, закликав Путіна «публічно засудити сепаратистів на Донеччині». На жаль, це той випадок, коли приказка «краще пізно, ніж ніколи», не спрацьовує...

  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>