У революційному Тернополі при владі залишаються чимало стовпів авторитарного режиму Кучми–Януковича. Найяскравішою такою постаттю є ректор Тернопільського медуніверситету Леонід Ковальчук. Недавно він обдаровував мантіями почесних професорів вишу — главу МОЗ України Раїсу Богатирьову і далекого від медицини голову облдержадміністрації Валерія Хоптяна. А коли Революція гідності почала перемагати, передбачливий Леонід Ковальчук вилучив iз галереї почесних докторів медуніверситету їхні портрети, сповна використавши їх для своєї кар’єри. Це приклад поведінки класичного прислужника, який за будь-яких режимів уміє зберегти своє становище, в його арсеналі є безліч аргументів, які підходять для будь-якої влади.
«Найневільніші невільники працюють у медуніверситеті»
У радянські часи пан Ковальчук був вірним ленінцем, у 1990 році рядовий лікар-хірург став делегатом XXIV з’їзду КПУ. Після проголошення незалежності він зумів знайти підхід до тодішнього голови ОДА, керівника крайової організації НРУ Богдана Бойка і «втесатися» в Рух. Завдяки Бойку він у 1997 році став спочатку в.о. ректора, а потім ректором тодішньої Тернопільської медичної академії (тоді ректорів вузів призначало відповідне міністерство за поданням голови ОДА). Чому Бойко зупинився на кандидатурі Ковальчука, можна тільки здогадуватись. Ідеться про того псевдорухівця Богдана Бойка, який увійшов в історію тим, що у 1999-му зрадив В’ячеслава Чорновола і викидав iз його кабінету капці. У 2001-му він голосував у Верховній Раді за відставку уряду Віктора Ющенка, тепер очолює так званий Рух за єдність.
Але повернемося до Леоніда Ковальчука. Під час президентських виборів 1999 р. «великий рухівець» Ковальчук чомусь став довіреною особою Леоніда Кучми, а під час парламентських виборів 2002-го агітував за кучмівсько-медведчуківський блок «За єдину Україну». Під час акції «Україна без Кучми» пан Ковальчук проводив ганебні зібрання трудового колективу на підтримку злочинного кучмівського режиму, викручував руки підлеглим і змусив їх поставити 249 підписів на підтримку Кучми. Саме за ці заслуги він отримав від Леоніда Даниловича звання заслужений працівник освіти України. Під час президентських виборів 2004 року Ковальчук був довіреною особою Януковича, очолював його обласний виборчий штаб. Під час Помаранчевої революції він категорично забороняв студентам виходити на Майдан, а перший проректор вузу Ігор Мисула стояв перед вхідними дверима головного корпусу з широко розставленими руками і кричав, що ні одного студента на маніфестацію не випустить. До речі, пан Мисула працює на цій посаді дотепер. На тих викладачів, студентів, які виступали на підтримку революції, з боку ректорату чинився шалений тиск. Після перемоги Помаранчевої революції Леонід Ковальчук утримався на посаді через безпринципну позицію тодішнього міністра охорони здоров’я Миколи Поліщука, якому в друкарні медуніверситету безоплатно друкували книжки.
Про те, яка жахлива атмосфера панувала тоді у виші, описала доцент і відома письменниця Леся Романчук у статті «Помаранчева революція в медуніверситеті», яку було надруковано в обласній газеті «Свобода» (1 липня 2005 р.). Процитую: «Вільні люди вільного міста, знайте, найневільніші невільники працюють у медичному університеті. Ці невільники навчають ваших дітей. Вони виховують нових громадян нової, вільної України. Уже вісім років ми працюємо з похиленою головою у постійному страху. Боїмося сказати студентам слово правди... Тернополяни, знайте, зараз, у вільній Україні за часів Президента Віктора Ющенка, не десь у Донецьку, а в нас у Тернополі, відбуваються політичні репресії, які чинить проти членів партії «Наша Україна» довірена особа Віктора Януковича ректор університету Леонід Ковальчук».
За час керівництва медуніверситету пан Ковальчук добре попрацював на свою сім’ю. Його син керує приватним медичним коледжем, приватною клінікою і водночас є заступником головного лікаря університетської лікарні. Невістка Ковальчука, лише кандидат медичних наук, є завідувачем курсу дерматології, хоча на цьому курсі працює доктор наук і професор. Крім того, вона має приватний кабінет в одному з корпусів медуніверситету. Кажуть, що працівники цього кабінету працюють нелегально.
Завжди у переможцях
Тепер Леонід Ковальчук є депутатом обласної ради від блоку Литвина. Він входить до колись провладного міжфракційного об’єднання «Стабільність і реформи». Ті сесійні засідання, коли на сесії приймалися політичні заяви з приводу антиукраїнських дій тодішнього Президента Януковича чи Кабміну, він просто ігнорував. Під час останньої революції перші три тижні теж не відпускав своїх студентів на Майдан, у той час коли ректори тернопільських економічного, політехнічного університетів не тільки не забороняли студентам у час навчання йти на Майдан, а й самі там виступали на підтримку революції. І тільки 20 лютого, коли в ході революції наступив перелом, пан Ковальчук вийшов на Майдан, приніс пожертвування трудового колективу, виступив. Правда, його виступ Майдан не сприйняв, люди кричали «Ганьба!».
Під час засідання координаційної ради громадських організацій Тернопільщини з питань люстрацій прізвище Леоніда Ковальчука лунало одним із перших. Мовляв, довірена особа Януковича не має морального права очолювати виш. Ішлося й про те, що у ВНЗ панує хабарництво (за підсумками анонімного опитування студентів вишу на предмет хабарництва, Л. Ковальчук змушений був трьох викладачів звільнити з викладацьких посад, а вісьмох викладачів попередити). У тому, що Ковальчук не має морального права обіймати посаду ректора, переконані й тернопільські студенти. «Ковальчук має перший підпасти під люстрацію. З такою життєвою позицією сьогодні не можна бути ректором», — вважає координатор люстраційного процесу в місцевих вишах Любомир Шимків. А згідно з опитуваннями, проведеними соціально-політичними центрами Тернополя, 58% тернополян висловилися за люстрацію для Ковальчука.
Але от диво — навіть після найбільших потрясінь у державі пан ректор завжди опиняється на вершині переможців, добре знає, як, iз чим і до кого підійти. Тепер він шукає підхід до «свободівців», які нині в Тернополі при владі, й ніхто з них чомусь не виходить з ініціативою відставки очільника медуніверситету. У порядок денний сесії облради, яка нещодавно відбулася, було внесено питання про звільнення Ковальчука з посади голови постійної комісії облради з питань охорони здоров’я. За це рішення проголосувало лише 35 депутатів за необхідного 61 голоса. Жоден депутат в.о. «Свобода» за це рішення не проголосував. На жаль, така сьогодні реальність на патріотичній Тернопільщині. Одні на Майдані гинуть, а інші у своїх кабінетах споживають славу переможців.