А тепер — русини?..

Відразу заспокоїмо читача: принаймні щодо західного регіону України можна не хвилюватися. Ніякого проголошення 24 квітня «Підкарпатської республіки» не відбулося. Хоча чутки про те, що в середовищі русинської громади знов мутять воду послідовники сумновідомого отця Сидора, ходили. Ідея з карпатською автономією вельми сподобалася російським ЗМІ. Настільки, що російський політолог Андрій Окара, відомий своїми симпатіями до України, розповів, як промосковські мас-медіа зверталися до нього по коментар у зв’язку з... відділенням Закарпаття.

Але у Білокам’яній біжать поперед батька в пекло: Закарпаття не тільки не збирається відділятися, а й не заохочує сепаратистські настрої як такі. Останні існують здебільшого в iнтернеті, а от кому вигідна подібна істерія, уточнювати не потрібно. Хоча, як слушно зауважує в коментарях «УМ» політолог Володимир Фесенко, робити вигляд, що проблеми з русинами не існує зовсім, є також неправильним. Але й перебільшувати її масштаб не варто.

Утiм переповідати всю історію русинів від прадавніх часів i до 1991—2014 років ми наразі не будемо. Як не будемо й заглиблюватись у термінологію, встановлюючи, коли саме етнонім «русин» перестав бути дефініцією всіх українців, звуживши значення до одного субетносу. Згідно з переписом населення 2001 року, русинами себе визнали 10183 мешканці Закарпаття. На жаль, чи не найбільш відомим iз них є отець Дмитро Сидор — лідер так званого «Сойму підкарпатських русинів» та — за сумісництвом — священик УП МП.

Отець Сидор був засуджений за сепаратизм ще режимом Януковича. Наприкінці 2008-го СБУ порушила проти нього кримінальну справу, а в березні 2012-го Сидора засудили до трьох років ув’язнення за статтею 110 ККУ («замах на територіальну цілісність України).

Виконання покарання відтермінували на два роки, тож, за ідеєю, в березні цього року святий отець мав відправитися за ґрати. Але за всіма буремними подіями про нього, схоже, «забули». За даними джерел, Сидор досі на свободі, а оскільки до тюрми йому зовсім не хочеться, лідер Сойму віддає перевагу тому, аби поводитися тихо й непримітно.

Отож те, що саме Сидор має відношення до теперішніх чуток про бажання русинів відокремитися, не доведено. Щоправда, у цього діяча є (чи був?) вірний соратник — такий собі Петро Гецько — самопроголошений прем’єр самопроголошеної «Підкарпатської республіки». Але він, як кажуть поінформовані особи, нині знаходиться у Росії (що, звісно, не заважає йому користуватися iнтернетом). Хоча, з іншого боку, навряд чи до такої фігури, як Гецько, десь ставляться серйозно. Все-таки він не Янукович. І навіть не Пшонка iз Захарченком.

Отож, з чиєї саме подачі почала мусуватися тема русинської автономії, наразі не встановлено. Тобто очевидно, що без російських спецслужб (а те, що «продуктом» останніх є і Гецько, і Сидор, ні в кого не викликає сумнівів) тут не обійшлося. Деталі й не так важливі. Головне, що тут пропагандистська машина Путіна «попалилася» на абсолютній брехні. Русинський «горіх» — їм не по зубах.