Клієнти вимагають реформ

15 квітня «Україна молода» надрукувала інтерв’ю «Як не перетворити Укрпошту в магазин», у якому екс-керівник поштового відомства Олександр Мацепура ділився своїми поглядами на проблеми розвитку важливого для держави підприємства. Ця публікація викликала жвавий інтерес наших читачів. Сьогодні свої думки на тему оптимальних шляхів для розвитку української пошти висловлює президент Української асоціації Директ Маркетингу Валентин Калашник.

Що не доруйнувала «сім’я»

Наша асоціація — це об’єднання, створене для захисту інтересів та координації зусиль операторів поштово-каталожної торгівлі та інтернет-торгівлі. Фактично, заробіток Укрпошти залежить від нашої діяльності, адже близько 55% обсягу, який пересилається поштовим відомством, створюємо ми. Тож проблеми Укрпошти нам відомi більше за інших. Саме ми зацікавлені, щоб кількість поштових відділень не скорочувалася, а листоноші отримували гідну зарплату. Адже від того, як працюють листоноші у найвіддаленіших селах, залежить, чи дійдуть наші посилки до адресатів вчасно та чи дійдуть узагалі.

Чи задоволені ми співпрацею з Укрпоштою? Ні. Якість послуг не витримує жодної критики. І це тоді, коли Укрпошта зі своїм статусом «національного оператора» отримала монопольні права на надання низки послуг та розгалужену інфраструктуру, можливості з розвитку якої до сьогоднішнього дня не використовувалися.

Скажу більше, наприкінці 2012 року ми були змушені протистояти внесенню змін до Закону «Про поштовий зв’язок», що був розроблений у самій Укрпоштi винятково у її інтересах. Його результатом мала стати жорстка монополізація ринку і ліквідація приватних поштових операторів.

Проти цих змін виступили багато інших галузевих організацій, а також Антимонопольний комітет країни. Тоді нам удалося відстояти інтереси галузі й простих споживачів, а це кожен, хто замовляє поштову або кур’єрську доставку товарів. Але вже у 2013 році чергова спроба «перекроїти» ринок поштових послуг була зроблена новим «сімейним» керівництвом Укрпошти. Якби не Майдан, ми були б змушені вкотре піднімати громадськість, щоб зупинити ці руйнівні ініціативи.

На жаль, до теперішнього моменту діяльність усіх без винятку керівників Укрпошти зводилася до спроб ускладнити роботу приватних операторів ринку поштових послуг. І це замість того, щоб підвищувати внутрішню ефективність підприємства й розвивати конкурентні продукти.

Зараз, коли на пост керівника Укрпошти вперше прийшла людина, що зацікавлена у розвитку галузі, миттєво з’явилися «думки» про ангажованість пана Паньківа. У мене та моїх колег інша думка. Ми сподіваємося, що з новим керівником Укрпошта стане прибутковим підприємством. Ми сподіваємося, що інфраструктура буде розвиватися, а якість послуг у перспективі зросте до європейського рівня. Скажу більше, ми готові допомагати Укрпоштi в реалізації реформ.

Зв’язківці гальмують бізнес

За останні 20 років у всіх розвинених країнах відбулася кардинальна трансформація галузі поштового зв’язку. Якщо раніше відправниками левової частки, а фактично — 90% поштових відправлень були приватні особи, то зараз на їхню частку припадає лише близько 10% кореспонденції. При цьому ринок поштових відправлень не падає, а, навпаки, інтенсивно зростає завдяки розвитку дистанційної торгівлі. В Україні потенціал для такого зростання також є.

Важко повірити, але зараз в Укрпоштi діють норми, які не змінювалися з часів СРСР. Зараз, як і тоді, пошті не важливі терміни доставки посилок та частка їх повернень або втрати. І це при тому, що більшість відправлень генеруються приватними підприємствами. Кожен день «товару в дорозі» — це втрачений прибуток компаній і високі ціни на доставку для самих одержувачів посилок, тобто звичайних споживачів. Більше того, навіть формально діючих нормативів Укрпошта не дотримується, а Міністерство інфраструктури не тільки не вимагає від національного оператора їх виконання, а й ніяк не контролює якість поштових послуг.

Щоб підтримати потопаючий корабель УДППЗ «Укрпошта» на плаву, держава вкладає у поштову інфраструктуру величезні кошти. І все ж деградація Укрпошти триває. За минулі роки не було створено жодної послуги, яка була б потрібна клієнтам.

Щоб змінити ситуацію на краще, державі необхідно відмовитися від надання Укрпоштi монопольних прав на основні поштові послуги. Це вже зроблено у 2011 році в Європейському Союзі. Навіть у Росії розглядається питання про скасування преференцій для одіозної «Пошти Росії». Адже відсутність конкуренції позбавляє будь-яке підприємство мотивації до розвитку, а його клієнтів — шансу отримати більш якісні послуги. Безумовно, держава може надавати монопольні права на окремі універсальні послуги, але така монополія повинна бути обмеженою в часі, а параметри послуги повинні чітко регламентуватися й контролюватися. Також обов’язково має бути відповідальність за їх недотримання. Такий стан справ сприятиме реальним позитивним змінам на вітчизняному ринку поштових послуг уже в найближчий час.

Інший фактор, який може допомогти Укрпоштi стати конкурентним гравцем, — це свобода в ціноутворенні та прийнятті інших комерційних рішень. Сьогодні тарифи Укрпошти жорстко регламентовані державою, і пошта не може їх не тільки підвищити, а й знизити.

Ось уже понад двадцять років Укрпошта, з її застарілими технологіями та страхом змін, відкочується в минуле і гальмує розвиток усього бізнесу країни. Але боятися змін не варто. В них життя. І я готовий не тільки дискутувати на цю тему, а й допомагати у розробці та реалізації стратегічного реформування поштової галузі. Упевнений, реформа УДППЗ «Укрпошта» гостро необхідна не тільки самому підприємству, а й усій країні, яка зараз тільки починає підніматися з руїн.