Чия війна? США та країни Перської затоки в близькосхідному глухому куті
Хаос війни розповзається по планеті. Скажімо, Європа готується до цього давно — не місяцями, а роками. >>
ЦИТАТИ ТИЖНЯ
25.04.2014
Мустафа Джемілєв,
лідер кримськотатарського народу
— про те, що чекає татар
за панування Росії:
— Вони (росіяни) будуть діяти, очевидно, як у XVIII столітті, коли Росія окупувала Крим. Вони не депортували, але створювали жорсткі умови — знущались над релігійними почуттями, забирали землю. Життя ставало нестерпним, і татари емігрували...
(«Українська правда»)
Вікторія Нуланд,
заступник Держсекретаря США
— про те, як складно поєднувати те,
що не поєднується:
— Ми не бачимо ані суттєвої деескалації (конфлікту), ані серйозних зусиль Росії щодо допомоги ОБСЄ або висловлювань проти сепаратистів. Ви (росіяни) не можете одягатися, як пожежник, а поводитися — як палій.
(CNN)
Пет Кокс,
депутат Європарламенту, представник моніторингової місіє ЄС
— про те, чим Путін схожий
на Саддама Хусейна:
— До сьогодні я можу пригадати лише один приклад, коли держава-член Об’єднаних Націй здійснила вторгнення до іншої держави ООН, як це зробив Саддам Хусейн інтервенцією до Кувейту... Це є порушенням фундаментальних принципів Статуту ООН, цінностей і принципів Ради Європи, принципів ОБСЄ та Заключного гельсінського акта щодо територіальної цілісності — всього, що просунуло розвиток європейської цивілізації у ХХ столітті.
(Укрінформ)
Дмитро Медведєв,
прем’єр-міністр Росії
— про те, як за «всю пострадянську історію»
Росія «подарувала» Україні 250 мільярдів доларів:
— Я згоден, що допомагати треба осмислено, але ми добрі, ми так влаштовані. Йдеться про дуже близьку нам державу. Я вважаю, що в цій доброті не тільки наша слабкість, а й наша сила, тому що всі добрі люди, вони, як правило, сильні.
(«УНІАН»)
Андрій Парубій,
секретар Ради нацбезпеки
та оборони
— про спадок, одержаний
від Віктора Януковича:
— Ми успадкували армію в лахмітті, недонавчену і недозабезпечену. За своє правління Віктор Янукович доклав усіх зусиль, аби ослабити національну оборону. Об’єктивно він свого досяг: армія не готова вести війну, а частина офіцерів зберігає вірність старому режиму. Те саме в міліції та спецслужбах, особливо на сході. Ми почали наводити порядок, але потрібен час.
(Le Temps)
