Настав час поговорити про основні причини і винуватців руйнування Української держави, яке відбувається з прискоренням. Поговоримо про це відверто, відштовхуючись від ганебної події, що відбулася днями у Верховній Раді. ВРУ нарешті призначила командувача Національної гвардії. З четвертої спроби Турчинов протиснув на цю посаду С. Полторака. При цьому в активні помічники Турчинова підпрягся генерал Кузьмук, колишній міністр оборони, який запам’ятався збитим пасажирським літаком над Чорним морем та прицільною ракетною стрільбою по Броварах. Ще цей «патріот» відзначився розбазарюванням військового майна і вніс вагому частку в руйнування Збройних сил України.
Та повернімося до призначення Полторака. Національна гвардія — це елітарне військове формування, з надзвичайно важливими функціями, з чисельністю до 60 тисяч бійців — що складає майже половину від нинішньої чисельності української армії. Йдеться про структуру, яка має відігравати виняткову роль для обороноздатності й національної безпеки держави.
Цілком зрозуміло, що ефективність цієї структури залежатиме від того, наскільки якісно будуть підібрані кадри. Оскільки йдеться про військову структуру, то особливе значення матиме вдалий підбір командуючого. Під час подій на Майдані Полторак тричі особисто привозив курсантів до Києва, звичайно, не для підтримки мирних протестів, а для їх придушення. Дев’ятнадцятого лютого, коли молоді харків’яни заблокували виїзд з Академії, аби не допустити їх виїзд до Києва, Полторак розпорядився силою розблокувати виїзд, для чого викликав міліцію і підрозділ «Беркут», які застосували до протестувальників перцевий газ і дубинки.
Хочу сказати кілька слів про вихованців Полторака — офіцерів Внутрішніх військ. Я розмовляв із десятками цих офіцерів, намагаючись їх переконати не виконувати злочинних наказів і переходити на сторону у народу. Безуспішно. 18 лютого біля Маріїнського парку я на власні очі бачив, як підрозділи Внутрішніх військ несамовито били кийками мирних протестувальників. Очевидно, серед офіцерів було чимало вихованців Харківської академії. Що ж, можна зрозуміти, яка виховна атмосфера панувала в керованому Полтораком навчальному закладі. Але, попри все, вибір Турчинова зупинився саме на кандидатурі Полторака. Хоча в Комітеті з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності були інші гідні кандидатури, причому не одна, аж цілих п’ять.
Проте Турчинов таки протягнув кандидатуру Полторака, порушуючи всі процедурні правила: проігнорував позицію головного комітету ВР, знехтував думкою депутатських фракцій тощо. Тижнів два тому в телефонній розмові я запитав Турчинова, хто йому запропонував Полторака. Він відповів: це пропозиція Авакова. «Успішне» керівництво МВС Аваковим всім добре відоме. Ми могли бачити плоди цього керівництва, коли міліція на сході ганебно переходила на сторону диверсантів і заколотників. Ми також бачимо, як ВР не допустила відставки Авакова за його «успішну» роботу, хоч народ на Майдані протестував проти його призначення і неодноразово пікетував ВР із вимогою звільнити міністра внутрішніх справ.
Чи, може, Турчинов інакше оцінює діяльність Авакова? Все значно простіше. Насправді воля Турчинова — в руках іншої вольової людини. Адже Авакова в крісло міністра посадила Ю.В., незважаючи на його непрофесіоналізм і попередні великі корупційні «подвиги» на посаді глави Харківської ОДА. Очевидно, що для маленької дами на високих підборах власні інтереси значно відрізняються від національних інтересів України. Але воля цієї особи для «команди» понад усе. І Турчинов тут не виняток.
Гаразд, з «командою» все зрозуміло. Але ж як зрозуміти глибину морального падіння депутатів-«патріотів»? Невже ночами їм не снитимуться благородні лицарі Небесної сотні? Мені страшно і огидно спостерігати ту глибину моральної деградації українських парламентаріїв і особливо тих, хто любить незаслужено приміряти образ українських націоналістів. Куди подінуть очі хлопці і дівчата з фракції «Свобода», яка одностайно проголосувала «за» Полторака (на відміну від інших фракцій, в яких, хоч й поодинокі, але залишилися депутати, в яких є мораль і совість і здоровий глузд). На жаль, у багатьох наших депутатів навіть не залишилось елементарного сорому.
Навіть зважаючи на демографічну катастрофу, виїзд мільйонів українців за кордон і потребу інтеграції нашої діаспори, прийняти легалізацію множинного громадянства, не можна було підтримувати цей законопроєкт у такому вигляді. >>
Унаслідок вибуху в ранці 17 грудня в Москві загинули генерал-лейтенант Ігор Кіріллов та його помічник. Напередодні СБУ заочно повідомила генералу про підозру. >>
Голова Служби безпеки України генерал-лейтенант Василь Малюк запевнив, що СБУ рішуче розбереться з діяльністю політиків-колаборантів. >>
Рада Європейського Союзу в понеділок, 16 грудня, ухвалила 15-й пакет економічних та індивідуальних обмежувальних заходів проти Росії, у який увійшли 54 людини та 30 організацій. >>
У Сирії після падіння режиму експрезидента Башара Асада почалося «полювання» за статками його родини, які та накопичувала десятиліттями. >>
До 15 років увʼязнення в Україні заочно засудили голову Держдуми рф Вʼячеслава Володіна. Його визнали винним у посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України. >>
