«Народ достойний тієї влади, яку він обирає», — люблять повторювати ті, кому вигідна і нинішня влада, і її діяльність, що дозволила туго набити власні кишені й забезпечити безбідне існування кільком наступним поколінням нащадків. Таких людей в Україні, звісно, на пальцях не перерахуєш, але кілька тисяч задоволених у масштабах колись 50-мільйонної держави — це сумно. Хіба в розвиненій, заможній і справді незалежній країні влада, яку ненавидить її народ, протрималася б на верхівці так довго. Зазвичай на такі запитання ми відповідаємо: звісно, ні. І... продовжуємо далі скаржитися на погане життя, клясти «верховне», обласне, районне керівництво, мріяти про зміни. Але нічого не робимо для того, аби ці зміни нарешті настали. То, може, пора взятися за справу й спільними зусиллями довести своє право не на конформістське існування в некомфортних умовах, а на достойне й заможне життя?

Бунт у лавах Соціал-демократичної партії України (об'єднаної), спричинений незгодою кримського осередку СДПУ(о) з політикою «центрального» керівництва, не лише вразив український політикум, де «військо» Віктора Медведчука значиться як сила із жорсткою дисципліною, а й сколихнув увесь півострів. Про вихід кількох сотень есдеків з Кримської організації та з партії загалом, і особливо про їхній дружній вступ у місцевий осередок Всеукраїнського об'єднання «За Україну! За Ющенка!», говорять усі: від кумась на приморських базарах до депутатів парламенту АРК. А події тим часом стрімко розвиваються.