Який із двох Вікторів краще урядом керував

Чиновні глухарі «токують» за начальника

      Останнім часом мало не кожен лідер рептильних «партійок», що підтримують представника влади на президентських виборах, наввипередки кинувся славити діючого Прем'єра. Вони чимдуж наголошують, що саме він є найвправнішим з цілої череди прем'єрів за часи царювання Леоніда ІІ. Це чимось дуже нагадує чи не найбільш граційну казку Пушкіну. Пам'ятаєте, як цариця заходилася роздивляти себе у люстерко і забажалось їй отримати в нього відповідь про свою зверхність над усіма іншими красунями. Та дзеркальце без усіляких хитрощів відповіло щось на зразок: «Ти — прегарна, зайвий спір! Та царівна — всіх гарніша, найрум'яніша й біліша». Ось і намагаються наші урядові апологети довести, що це не так, що біле є чорне.

      Характерно, що практично всі вони не тільки лідери партій, а й державні чиновники. Та це не заважає голові, здається, християнських демократів панові Журавському, одному з перших осіб Міносвіти, мало не заходитись від захвату у передвиборчому екстазі. Георгій Кірпа, керівник Мінтрансу, а зараз на додачу — і зв'язку, як з'ясовується, ще й голова такої собі «транспортної партії». Це взагалі наша українська дивина: організація партій не за ідейним, світоглядним принципом, а за фаховими відмінностями. Цьому, начебто, мають слугувати профспілки, але наш чиновний генералітет теж хоче гратись у політику. А як співає осанну головний антимонополіст Костусєв! Так, підлабузник він прегарний, от антимонополіст пан Костусєв аж ніякий. Про це ми ще поговоримо.

      І несть числа тим представникам виконавчої влади, якi на всі голоси прославляють Прем'єра Януковича. Хоча, здавалося б, за законом їм потрібно займати абсолютно нейтральну позицію під час виборчої кампанії. Та де вже там бути нейтральним, коли тебе за це можуть вичистити з посади ще до кінця цієї кампанії?

      А що може слугувати таким собі люстерком, яке дасть справжню відповідь, на те Who Is Who серед наших прем'єрів? Адже дійсно фаховий, неупереджений погляд на звершення урядів може дати об’єктивну картину, хто чого вартий з наших перших урядовців. Бо те, що зараз ми чуємо від піарників діючого Прем'єра, чимось нагадує незворушне токування глухарів. Цю дивну птаху ніщо не може збити з току, коли вона вже за нього взялася.

Ефективнiсть навпаки

      А є ж таке дзеркальце. Це — статистика. Хоча і у неї є свої примхи. За останні півроку рівень інфляції складає дещо більше 4 відсотків, а ось ціни свідчать про зовсім інше. Як кажуть, у нас росте не інфляція, у нас ростуть ціни. Проте давайте візьмемось за цифри і спробуємо їх акуратно проглянути. Бо ж головою нашої фабрики цифр за малою перервою часів Лазаренка є одна й та ж сама людина — пан Осауленко. До речі, перерва була викликана тим, що Павлу Івановичу дуже не сподобалися цифри Держкомстату. Рішення його було простим і однозначним: чого там мудрувати, треба просто змінити людину, яка ці цифри подає до столу. Добре хоч не за сталінським принципом: нема людини, нема й проблеми.

      Перше, що дуже полюбляють підкреслювати вищенаведені апологети: пан Янукович дуже вправно виконує бюджет країни з профіцитом, тобто перевищенням доходів над видатками. Зачекайте, зачекайте, панове! Самісінький кінець грудня 1999 року. Прем'єром стає Віктор Ющенко. Бюджет за цей час було вже повністю сформовано, тобто, по суті, уряд перебував у прокрустовому ложі цифр, які визначив не він. Але він, цей уряд, робить усе можливе, та й навіть неможливе. Неможливе, бо попередні уряди не замахувалися на священних корів — метод натурального обміну, бартер і вексельні схеми. Прикінцево 2000 рік закінчується з профіцитом у 963,3 млн. грн. А що ж при урядуванні Януковича: рік 2003 закінчено з дефіцитом. Динаміку можемо побачити у такій таблиці:

      Цікаво порівняти ще один показник, який вiдносно рідко фігурує у статистиці. Це приріст доходів зведеного бюджету в процентах від року до року. Спробуємо певним чином скоригувати його у відповідності з рівнем інфляції — ІСЦ.

      Друга цифра в кожній колонці є оцінкою дійсного значення приросту доходів згори, а третя знизу. Дійсна цифра приросту суттєво ближча до верхньої оцінки. Тому за цією, чи не найголовнішою характеристикою порівняння діяльності урядів, ми достеменно бачимо, що ефективність праці команди Ющенка була набагато більшою, ніж результати урядування Януковича.

      Цікаво подивитися на те, як працювала команда нинiшнього Прем'єра в галузі соціального захисту та соціального забезпечення. Якщо у 2002 році видатки бюджету на ці цілі склали 20,6 відсотка, то у 2003-му вони вже на 15 відсотків менші. А за перші п'ять місяців нинішнього року ця частка ще більше скоротилася.

      Дуже багато просторікують стосовно виплати боргів із зарплати працюючим при нині діючому уряді. А згадаємо ще недалекі часи. Так от, у 2000 році вдалося повністю погасити борги з виплати пенсій — 1,6 млрд. грн., а також скоротити на 1,5 млрд. грн. борги по зарплаті. Отже, всього на круг — 3,1 млрд. грн., або ж на 63 відсотки.

      Наступного року ця цифра вже стає меншою — 2,1 млрд. грн. А за 2003 рік борги скорочуються всього на 351 млн., тобто тільки на 17,8 відсотка. Ось вам і «найефективніший» уряд. Здається, все з точністю до навпаки. З січня 2004 року вводиться нова схема обчислення боргів: до неї не враховують дані про підприємства, що припинили свою діяльність до 1 січня 2004 року, зокрема й тих, проти яких порушено справу про банкрутство. Така новація не поліпшила показників: за перші п'ять місяців обсяг боргів «схуд» лише на 95 млн. грн., або на 5,6 відсотка.

Як боролися з боргами

      Хтось може сказати, що більшість цих підприємств госпрозрахункові, майже 98,5 відсотка. Але, знову ж таки, зачекайте! Практично половину з них складають підприємства державні (43,2%) і комунальні (6,1%). За них держава відповідає безпосередньо. А до інших що, і справи нема? Та чи не одним з головних завдань уряду є створення економічного клімату, який би спонукав підприємства до стовідсоткових розрахунків з працюючими? Проте з вищенаведеного можна дійти висновку, що нинішній уряд безпорадний і безідейний у цьому питанні.

      Згадаємо, як боролися з боргами до Ющенка. Віце-прем'єр тих часів, а нині голова виборчого штабу Прем'єра Сергій Тигіпко впроваджував суто фіскальні методи: збирати на ці цілі гроші у вигляді зборів на обмін валюти, за продаж автомобілів, квартир тощо. Нічого путнього з цього не вийшло. Нинішній уряд присягається, що погасить борги ще до виборів, а це набагато менше, ніж у 2000 році, — близько 1,7 млрд. грн. Але ж яким методом? Знову не з допомогою економічних новацій та реформ, а просто кидає на це гроші, які будуть отримані від приватизації об'єктів. При цьому вони досягають двох цілей: по-перше, продають за суттєво заниженими цінами ці об'єкти потрібним людям, а по-друге, задобрюють електорат напередодні виборів.

      А як це робилося за часів Ющенка? Було, наприклад, зобов'язано постановою уряду від 5 травня 2000 року провадити розрахунки між суб'єктами за спожиту електроенергію винятково грошима. Адже до цього часто-густо відбувався суто натуральний обмін між суб'єктами господарювання. Або було подолано такі схеми. Я не маю чим заплатити державі податки. Мені пропонують: ми заплатимо твої борги, але за те поставимо електроенергію, газ або сировину за ціною на 20-30, а всуціль на 50-70 відсотків меншою. Після рішучих кроків уряду Ющенка гроші потекли негайно до бюджету. Знайшлося, крім цього, чим заплатити борги пенсіонерам і на багато що інше. Але ж уявіть, як зненавиділи за це ділки-посередники Прем'єра Ющенка та його праву руку Юлію Тимошенко! Його за такі успіхи звалили з прем'єрства, а її взагалі запроторили, хоча й не надовго, до буцегарні.

Насправді більше зростання було за часів Ющенка

      Наступний фактор, який дуже обігрується в екзерсисах прихильників великої потуги Прем'єра Януковича, — зростання промислової продукції. Так, зростання є. Але, знову ж таки, чи це поодинокий факт? Аж ні в якому разі! У 2000 році відбулося різке прискорення зростання темпів приросту промисловості: після 4 відсотків у 1999 році воно склало 13,2 відсотка. У 2003 році воно було навіть іще більшим — 15,8 відсотка. Утім, якщо ми візьмемо динаміку перших п'яти місяців 2001 року, поки ще працювала команда Ющенка, цей показник був найбільшим — 17,5 відсотка.

      Хоча тут ми підходимо до чи не найтривожнішого симптому: економіка стає «перегрітою». Відбувається прискорене зростання промислового виробництва при практично незмінній частці продукції, яка вивозиться за кордони держави. Вона сягає за межі 50 відсотків. Така цифра є дуже небезпечною для стабільності економіки. Адже будь-які негативні коливання на зовнішніх ринках призведуть до зриву її в колапс стагнації. Чому це не було загрозливим у часи урядування Ющенка і викликає зростаючу тривогу за «найефективнішого» Прем'єра?

Генератор чи організатор?

      І ось зараз ми вдамося до ходу міркувань одного з найбільш публічних «губернаторів» —  голови Харківської облдержадміністрації Євгена Кушнарьова. У своєму інтерв'ю «Столичным новостям» пан Євген беззастережно віддає свої симпатії своєму колишньому донецькому колезі і при цьому висловлює дуже показову сентенцію. До головних чеснот претендента Ющенка він відносить його здатність генерувати ідеї, а ось його головному контрагенту — Януковичу — він віддає свої симпатії за організаторське вміння.

      Саме тут ми підходимо до головного, що відрізняє цих двох шукачів найвищої посади в Україні. З одного боку, це — стиль сучасний, найважливішими рисами якого є вміння продукувати нове бачення процесів розвитку держави. У таких людей завжди поєднується генерування нових ідей із величезною волею у впровадженні їх у життя. Другий стиль: це вміння «розвести» людей у команді, сила волі в ламанні людей і обставин через коліно. Таким керівникам завжди властивий авторитарний спосіб керівництва. Команду вони розбудовують за принципом: розділяй та володарюй. Тому й побутують сентенції нинішніх керівників на кшталт «позриваємо голови, розтрощимо кості».

      Чи є хтось у групі Януковича, здатний продукувати ідеї, особливо це стосується економічного блоку? Може, це доктор геолого-мінералогічних наук Азаров, «економіст номер один»? Хоча не забудемо, що і сам Прем'єр має «корочки» доктора економічних наук. Але про цей факт намагаються не згадувати навіть його найвідданіші й безпринципні дружбани. Бо вони й самі розуміють, що цей диплом і ламаного шеляга не вартий. Тоді, може, це міністр економіки Деркач, людина без достатнього досвіду — як теоретичного, так і практичного? А чого вартий віце-прем'єр-аграрій Кириленко? Його великі здібності виявилися ще під час прем'єрства Кінаха, коли міністр Кириленко підготував своїми діями майбутню продовольчу кризу, що вибухнула при урядуванні Януковича.

      Бездарність і недолугість команди найяскравіше виблиснули під час двох криз: у 2003 році — зернової, і в 2004 році — бензинової. Щодо першої давайте розглянемо динаміку збирання зернових культур за останні п'ять років.

      Так, у 2003 році врожай був дуже малий. Але ж і в 2000-му він був невдалий. Та головне те, що і в попередній до Ющенка рік — 1999-й — він був теж поганий. Навпаки, 2003 року передували два роки стабільно високих врожаїв. Багато говорять про приписки в ці роки, але, хоч би що там було — зерна на кінець 2002 року було досить і навіть більше. І Ющенко чи не першим своїм кроком дав зрозуміти сільським господарям, великим і малим, що допомоги від уряду вони можуть чекати, але «халяви» не буде. Чіткі правила гри, розуміння, що «картель» при продажу зерна буде відбито урядом, примусило зернотрейдерів грати в гру, яку нав'язав уряд.

      Що ж відбулося в 2003 році? Безчесна гра зернотрейдерів, неготовність уряду, нефаховість віце-прем'єра, невміння цілеспрямовано і по-ринковому вести справи на селі призвели до жорсткої кризи, шаленого стрибка цін. Він, врешті-решт, після проходження піку ажіотажного збільшення, однак, закінчився величезним, щонайменше на 30—35 відсотків, стрибком цін на хлібопродукти. А за цим відбулося підвищення цін на всі супутні товари. І що цікаво? Велику частину зерна, якого начебто не вистачало, не ввозили з Росії та Казахстану, а з використанням чорних схем закуповували в самій Україні.

      Друга криза — бензинова — ще більш характерна. Ще на початку нинішнього року стало зрозуміло, що бензотрейдери починають нагнітати ціни на пальне в Росії. Зрозуміло, що автоматично це мало відбутися і в нас. Чим би могли відповісти? У першу чергу, треба нормально вибудовувати ринок. Працювати не з двома, а з набагато більшою кількістю російських нафтотрейдерів. Одночасно треба вдало підігравати хоча й маленькими, але своїми власними нафтопродуктами. Наступний варіант — товарні інтервенції. Негайне створення й підсилення держрезервів. Але ж не до резервів, коли вільні гроші треба кидати на програми, що привернуть виборців.

      Ну і, зрозуміло, робота Антимонопольного комітету з розблокування ланцюга — картелю монополістів. Це стосується і зернової проблеми. Та панові Костусєву не це в голові, йому більше подобається славити Прем'єра, аніж думати, як боротися зі змовою монопольних структур.

      А як же, врешті-решт, намагалися безуспішно вирішити ці проблеми? Та старими радянськими методами, які до ринку не мають аж ніякого стосунку. Через братів-росіян умовили нафтомагнатів хоча б до виборів не піднімати ціни, а там, коли їхнє буде зверху, хоч потоп. То де ж тут хист, де ж тут воля? Ані того, ані другого уряд не показав.

      А в чому ж сила волі Ющенка? В тому, що, погоджуючись стати Прем'єром, він висунув головну умову: «іду на ви». Одразу ж почав знищувати бартер і вексельні схеми. Точно підібрав виконавців — Єханурова як головного «бюрократа», організатора всієї чиновницької машини, та Юлію Тимошенко як виконавця паливно-енергетичних перебудов. І Гладій, гірше-краще, але не дав якихось суттєвих збоїв. А як було проведено погашення боргів з виплати пенсій? Як пісня, чітко і переконливо. І при цьому жодної істерики, нікому не зламано життя або кар'єру.

      І потужне, невідступне виконання того, що передбачено. І гранична шляхетність до того, хто його призначив, — до Кучми. Хоча Ющенко, мабуть, чудово бачив, що Президент зовсім не в захваті від послідовної роботи Прем'єра, а головне — від зростання його популярності серед народу. Думаємо, що першим спитав у люстерка саме Леонід Данилович, спитав чи не одразу після призначення Ющенка. А почувши відповідь, почав працювати проти нього, проти майбутнього, як свого, так і народу.

І з Росією краще працював Ющенко

      І наостанок, ще два спостереження.

      Уже кисло в роті від розмов про щонайменше прохолодне ставлення Ющенка до Росії. Ми вже колись досліджували динаміку торговельних стосунків між нашими державами, давайте продовжимо порівняння і щодо дії уряду Януковича.

      Як ми бачимо, найбільший приріст продажу українських товарів у Росію відбувся саме за урядування Ющенка. У 2003 році приріст експорту не такий високий, але теж відчутний. Та при цьому відбувся стрибок імпорту з Росії і тому від'ємне сальдо нашої торгівлі з північно-східним сусідом зросло на 2 млрд. грн., що зрозуміло, не є позитивним явищем. До того ж не забуваймо, що багато експортних схем є фальшивими, вивозиться «повітря» або непотріб. Саме так порівняно недавно намагалися вивезти на 60 млн. грн. комп'ютерів, хоча насправді в контейнерах вивозили усілякий брухт.

2000 рік — усьому приклад

      Можемо й далі приводити дані про переваги уряду Ющенка. У 2000 році сталося збільшення в 1,4 раза кількості прибуткових підприємств. З цього часу ця цифра практично не змінилася, тобто якихось подальших зрушень не відбувається. Більше того, цього року відстежується тенденція до їх зниження. За січень-квітень цього року частка прибуткових підприємств становить уже тільки 56,5 відсотка.

      Узагалі за фінансовими результатами діяльності промисловості України найбільший прибуток за останні 7-8 років був у тому ж таки 2000 році. Після цього він жодного разу не сягав такої величини; при уряді Януковича він був менше аж на 23,8 відсотка. І це при тому, що загальний обсяг промислового виробництва зріс за цей час на 37 відсотків. Знову таки це говорить про слабку ефективність роботи нинішнього уряду.

      Щоб краще проілюструвати здібності та волю нині діючої команди, згадаймо горезвісний трубопровід Одеса—Броди. Ще на початку року десь майже до травня лунало: «Дайош нафту з Одеси до Бродів!» Але вже через два місяці всі обіцянки забуваються, настає черга домовленостей з ТНК-ВР про реверсне завантаження трубопроводу. Та ось уже днями взнаємо, що при цьому росіяни знімають з порядку денного постачання двох інших українських трубопроводів південного напрямку. Одночасно з третього трубопроводу через Україну знімається 9 млн. тон нафти — саме стільки, скільки вони обіцяли прокачувати через одеський термінал на Броди. То що ж півтора року робив уряд? Здається найкраще до цього випадку підходить висловлювання знаменитих Ільфа з Петровим: «Головотяпство со взломом!»

      Кредиторська заборгованість підприємств у промисловості практично єдиний раз за останні роки впала. Ви вже здогадались, у 2000 році. А ось минулого року вона зросла на 14,6 відсотка та продовжує зростати і в цьому році. Середня зарплата в промисловості за той же 2000 рік піднялася на 42,8 відсотка, а в 2003 році — вже на 21,9 відсотка. Навіть якщо врахувати, що рівень інфляції тоді був вищим, ми можемо незаперечно засвідчити, що результати діяльності уряду Ющенка на цьому, чи не найважливішому, напрямку були суттєво кращими.

      Найліпше можна побачити результати діяльності чотирьох останніх урядів у соціальному плані з такої таблиці:

За кого ковбаса була дешевша

      Проте, звичайна людина оперує двома величинами — скільки в нього в гаманці грошей і що він за ці гроші може купити. Що в нього в гаманці було відносно більше грошей у 2000 році, ми бачимо з попередньої таблиці. За всіма показниками видно, що хутчіше зростала кількість грошей у кишенях людей саме тоді, за часів урядування Ющенка.

      А ось тепер щодо того, що може купити пересічний українець за ці гроші. Подивимось на статистику цін на ринку України. Розглянемо ціни на харчі, бо промислові товари більшою частиною закордонні і не дуже підпорядковані діям уряду, та й простій людині, в першу чергу, треба наїстися, а вже потім все інше. Так ось, за перші чотири місяці 2004 року ціни зросли в порівнянні з січнем—квітнем 2003 року таким чином:

      Загалом всі товари цієї групи — на 25,3 відсотка і тільки птиця подешевшала на 0,6 відсотка. Візьміть до уваги, що ціна на борошно зросла на 69,5 відсотка, а звідси ціни на хліб і все, все, все. А ціни на бензин: так, їх поки що зупинили, але ж на сьогодні вони таки піднялись і не на 5 чи 10 відсотків, а на 37,5 відсотка. І це ще зовсім не вечір.

      Зайдіть до супермаркету «Фуршет» чи якогось іншого. Для прикладу: «Лікарська» донецького таки виробництва, яка ще в травні коштувала 20 грн. 50 коп., сьогодні вже йде за 23 грн. 82 коп. І так буде й завтра, якщо ці «найефективніші» невдахи будуть урядувати й далі.

      Ось так ідуть справи. Все є начебто в цього уряду: організовувати суцільний «одобрямс» навчились, щоки надувати вміють, ховати сьогодні гроші, щоб завтра їх викинути на задобрювання електорату, теж вміють. Не вистачає в них малого: розуму, хисту та жалю до людей. А цього, якщо батько з матір'ю не дали, то й не буде. І ніякий адмінресурс не допоможе.

      Тому вони й повалили уряд Ющенка, бо добре побачили: те, що він робить, то — людям добре, а їм — смерть. І роздивиться царевич Єлісей — український народ — до 31 жовтня що до чого, попитає в дзеркальця, та й отримає відповідь. У кого волі більше, волі не хилитись перед сильними миру цього, у кого розуму більше, у кого, нарешті, за народ цей болить більше.

Володимир КРИЖАНІВСЬКИЙ,

Надзвичайний i Повноважний посол України.