Сталося те, що й прогнозувалося — партизанський спротив, що розпочався в Іраку внаслідок невдоволення американською політикою, переріс у відкриту війну, яка докотилася до «відносно спокійних районів» (як нас запевняли), де таборується контингент українських миротворців. У неділю, 15 серпня, коли між американцями й шиїтами встановилося хитке перемир'я, театр бойових дій перемістився із Ен-Неджефа у передмістя Ес-Сувейри, і мішенями бойових повстанців стали українські підрозділи. Того дня на саморобній міні підірвався 31-річний капітан Юрій Іванов. В Іраку він виконував функції командира взводу матеріального забезпечення, і це був його звичайний робочий день. Зранку в супроводі БТРів він виїхав на своєму авто до водоймища, де миротворці зазвичай набирали воду для технічних потреб бригади. Вибух пролунав, коли капітан вийшов із машини, констатує прес-служба Міноборони України. Від отриманих поранень Юрій Іванов помер на місці. Військовики припускають, що це була запланована терористична акція з боку іракських бойовиків, які запримітили, що українці вчащають саме до цієї водойми. Вдома на Юрія Іванова чекали донька і дружина, яким тепер як пам'ять про іракську службу рідної людини залишиться висока відзнака — президентський орден «За мужність» І ступеня (посмертно).
Другий інцидент трапився того самого дня вже по обіді. Об'єктом нападу став конвой 62-го окремого механізованого батальйону 6-ї омбр, який перевозив пальне з Вавилона до польового табору. Як і у випадку з Івановим, вибухнув радіокерований фугас, унаслідок чого двоє миротворців — старший автомобіля «Урал-4320», старший лейтенант Андрій Колбун, і водій, старший солдат Юрій Гораш, зазнали легких поранень, інформує прес-служба Міноборони і подає детальний звіт бойових дій: на допомогу атакованому конвою терміново виїхав резервний взвод, який обстріляли невідомі особи ще на підході до місця події. Довелося підсилити допомогу декількома одиницями бронетехніки. У результаті українцям вдалося придушити «всі вогневі точки нападників» ціною поранення ще трьох військовиків: молодшого сержанта Володимира Кізя та рядових Богдана Цебринського та Андрія Пивоварчука.
За оцінкою командування багатонаціональної дивізії «Центр-Південь», район Ес-Сувейри є дуже важким, оскільки більшість населення тут складають шиїти. Доходить до того, що український контингент досить часто змушений відповідати вогнем на мінометні обстріли повстанців, передає польська агенція ПАП з посиланням на речника дивізії Артура Доманського. Українські служби від коментарів і оцінок, як завжди, утримуються. Тут можна сказати «не дивно», адже присутність наших вояків у Іраку завжди позиціонувалася як безхмарна служба на благо поневоленого народу. Ми пам'ятаємо, як нам гикнувся останній такий «інтернаціональний обов'язок». Тепер ситуація, здається, повторюється із дзеркальною точністю. Тоді як українці відстрілюються від наглих нападів повстанців, їхній провідник — міністр оборони Євген Марчук — обіцяє послати в іракське пекло наступну, 7-му, бригаду. За його словами, ротація почнеться всередині вересня і триватиме місяць. Євген Кирилович відзначив бойовий досвід і гарну підготовку 1070 фахівців, але при тому не згадав, що всі загиблі і поранені в Іраку українці також мали характеристику «професійно підготовлених і готових до виконання служби». Тепер кількість жертв миротворчої служби зросла до восьми смертей та понад 20 поранень.
Наталя ДМИТРЕНКО.
До речі
Учора партія «Єдність» виступила із заявою, в якій говориться, що «обставини загибелі капітана Юрія Іванова дають підстави стверджувати, що наш контингент не просто втягнуто в бойові дії. Проти українців почалися цілеспрямовані диверсії. Цей факт не може залишити байдужим жодного громадянина України і повинен кардинально вплинути на позицію високопосадовців, від яких сьогодні залежить доля синів України.
Висловлюючи глибоке співчуття рідним і близьким Юрія Іванова, Українська партія «Єдність» заявляє про категоричну незгоду з подальшим перебуванням наших миротворців в охопленому війною Іраку і залишатиметься послідовною у своїх вимогах доти, доки додому не повернеться останній солдат».
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
