Оновлене обличчя

18.04.2014
Оновлене обличчя

Глядач має пильнувати, яку думку йому нав’язують з екрана.

Телебачення — не для інтелектуалів. Це висловлювання медіа-експертів не може не дратувати людей. скажімо, з вищою освітою, які не можуть собі дозволити користуватися не лімітованим інтернетом, ходити на кінопокази, у театри чи подорожувати. Правильніше у наших реаліях казати: телебачення — дуже часто ресурс, із допомогою якого всіх хочуть зробити дурнями. Ще багато глядачів сприймають телевізор як джерело інформації. Втім цей вид масової комунікації перетворився переважно у розважальний центр і засіб маніпуляцій.
Революція Гідності змінила наповнення теленовин на державному Першому Національному й одному з найрейтинговіших — «Інтері». Але по-старому мізки українців на більшості вітчизняних приватних каналів обробляють російські фільми, які пропагують роботу військових і правоохоронних органів країни, яка відтяла в України Крим і зазіхає на наш схід. Або: незважаючи на заклики до менеджменту телемовників розбірливо обирати рекламу, в ефірах і «Інтера», й «1+1» щоразу натикаєшся на інформаційне спонсорство газети, яку «за так» роздають у Києві, Одесі й інших містах. І ніхто не уточнює, що матеріали у виданні часто маніпулятивні, а видають і розповсюджують «безплатний сир» — за російські гроші.

Інші люди

Ще два місяці тому журналісти «Інтера», що працювали у районі Майдану у Києві, робили це без традиційних брендових написів на одязі та знімальній техніці. Бо їх, як російських телевізійників і представників державного Першого Національного, протестувальники зневажали за перекручування дійсності в ефірі. Після переломних 20-х чисел лютого, коли ціною людських життів за допомогою міжнародного посередництва у перемовинах між політичними силами вдалося усунути з посади Віктора Януковича, почало кардинально змінюватися наповнення новиннєвих випусків головного каналу телеімперії бізнесмена Дмитра Фірташа.

Громадськість і експерти закликали до люстрації — заборони появи в ефірі тих, хто скомпрометував себе брехнею і маніпуляціями. На «Інтері» замінили ведучих і повернули команду менеджерів, яка залишила новиннєвий продакшн каналу наприкінці 2013-го, так званих людей тоді вже екс-керівника адміністрації Президента Януковича — Сергія Льовочкіна, який також володіє часткою «Інтера». У березні директором продакшну «Національні інформаційні системи» став Нашім Бедіров, шеф-редактором «Подробностей недели» — Ольга Червакова, котру глядач пам’ятає як парламентського кореспондента каналу СТБ, яка перейшла на «Інтер» і робила сюжети для телетижневика, що вів деякий час Євгеній Кисельов. Замість Андрія Данилевича у «Подробностях недели» знову з’явився Дмитро Анопченко. Ведучим «Подробностей» замість Романа Кадєміна став Олексій Ліхман. Віднедавна замість Анни Панової — Олексій Фадєєв (Гнилуша), а замість Анастасії Даугуле — Наталія Белашева.

Сигналом для глядачів, що принаймні новини «Інтера» стали іншими, мали стати сюжети, які спеціально для «Подробностей недели» разово на основі фрілансу роблять принципові журналісти Наталія Соколенко і Осман Пашаєв. Цього тижня «Інтер» і «Національні інформаційні системи» навіть підписали угоду, відповідно до якої канал зобов’язується до 15 червня не втручатися у виробництво та планування тем програм «Новости», «Подробности» та «Подробности недели».

Тональність задає власник

Повірити раз і назавжди в намагання «інтерівців» бути об’єктивними і дотримуватися стандартів журналістики, не дає кілька нюансів. Із найближчого минулого — від початку протистоянь між протестувальниками у Києві у кінці листопада 2013- го і до кінця року новини «Інтера» були на диво більш-менш об’єктивними («Подробности недели», які тоді вів Дмитро Анопченко, взагалі можна було назвати революційними). А вже після нового року — журналісти «Інтера», немов зірвалися з ланцюга, і почали виконувати команду «фас». І тоді стало узагальнено зрозуміло, що якимось чином змінилися домовленості між Віктором Януковичем і власниками «Інтера». А недавно журналіст «Української правди» Сергій Лещенко оприлюднив інформацію про те, що 31 грудня Фонд держмайна передав Дмитру Фірташу за смішні гроші, менше 100 млн. доларів, унікальне підприємство — Запорізький титаново-магнієвий комбінат.

Ще варто згадати більш ніж річної давності історію про те, як раптово прибічником стандартів журналістики став попередній власник «Інтера» — Валерій Хорошковський. Тоді підписували Меморандум про співпрацю не просто менеджери каналу і структурного підрозділу медіа-холдингу, було задіяно громадсько-експертне середовище, створювали громадську раду. В ефірі, крім короткотермінових збалансованих новин, кілька разів з’явилася принципова «Справедливість» з Анною Безулик — замість сервільної «Великої політики» з Євгенієм Кисельовим.

Поза екраном на «Інтері» зараз продовжує консультувати одіозний політтехнолог, якому приписують впровадження «темників» 2004 року, Ігор Шувалов. Спочатку в Україні громадянин Росії працював iз Віктором Медведчуком, потім був позаштатним радником Валерія Хорошковського, згодом і донині — Сергія Льовочкіна. Нещодавно, наприкінці березня, Служба безпеки України прийняла рішення про скорочення терміну перебування та примусове видворення з України Ігоря Шувалова. Таке рішення в СБУ обумовили «діями громадянина РФ, які завдають шкоди національній безпеці через втручання в інформаційну сферу нашої держави та сепаратистські прояви». Втім Шувалова відстояли. Зокрема, публічного листа підтримки написали найвідоміші російські остарбайтери на українському ТБ, які нажили в Україні репутації сервільних до влади: Євгеній Кисельов, який має вплив на інформаційну політику «Інтера», та Савік Шустер. У результаті — СБУ лише попередила Ігоря Шувалова. (До речі, цікаво, чи реалізував своє бажання отримати українське громадянство Євгеній Кисельов, яке гучно презентував на зустрічі з Віктором Януковичем, що відбулася саме перед його прем’єрою у ролі ведучого «Подробностей недели»?)

Для журналістів на будь-якому каналі велике задоволення — подавати достовірну об’єктивну інформацію. У даний проміжок часу команда новинарів «Інтера» насолоджується можливістю працювати професійно (хоча трапляється і «розхристаність» сюжетів, і суб’єктивізм). Але попередня практика свідчить, що медіа для власників лишаються засобом впливу на можновладців. Тому глядач має пильнувати, різні точки зору йому пропонують чи нав’язують одну.

Маніпуляції через російське кіно

Медіа-маніпулювання базується на кількох психологічних особливостях телеглядачів. По-перше, люди хочуть пояснити все, що відбувається навколо. Але часто — у найлегший спосіб: не підключаючи додаткових знань, не аналізуючи. Тому їм найпростіше сприйняти думку, яку вкадають їм у голову з екрана телевізора. По-друге, у більшості людей є прагнення бути у більшості — це формує у них відчуття співучасника чогось грандіозного: побудови комунізму чи «Руського міра», скажімо. По-третє, людям властиво вірити у те, що завжди існує таємниця, вселенська змова. А ще люди хочуть бути на боці справедливості. Втім завданням маніпулятивних медіа є нав’язування потрібних критеріїв останньої: ще пару місяців тому «Інтер» і Перший Національний переконували глядачів, що «справедливість» — це януковичі, азарови, пшонки. А російські канали наполягають, що втручання у внутрішні справи України — не що інше як «порятунок від бандерівців, а не вторгнення на територію суверенної держави».

Маніпулятивне телебачення створює уявний світ, який поступово глядачі починають сприймати за справжній і діяти за вкладеними у голови стереотипами. Маніпуляції — це не тільки недостовірна інформація. Це ще фокусування уваги на другорядних темах. Вважається, що у людській голові може поміщатися в середньому 4-6 думок, а в декого — взагалі 2-3. Якщо говорити й говорити у медіа про те, що Юлія Тимошенко ходить на підборах, то це і буде найголовнішим, а не її детальна передвиборча програма; якщо постійно акцентувати увагу на узаконенні другою державною мовою російської, то може на задній план відходити реальна ситуація у Криму і на сході та півдні України, розподіл владних портфелів, вимога люстрації, у першу чергу, серед політиків і чиновників.

Чому значна частина українців лояльно ставиться до Росії, яка уже вкрала у нас Крим, продовжує організовувати і підтримувати сепаратистську діяльність у Донецькій і Луганській областях, намагаючись повернути свій панівний вплив, який був за Януковича, на всю державу?! Бо мільйони людей понад 20 років, проживаючи на території суверенної країни, постійно споживають російський телепродукт, в якому інша держава прилаштовує пропагандистські месиджі. У дусі «соціалістичного реалізму» нам показують фільми про Фурцеву, Василя Сталіна і навіть Вангу.

Ситуація особливо абсурдна кілька останніх місяців: Росія анексувала Крим, українські держустанови захоплюють громадяни РФ, які мають військову підготовку, а на ICTV показують серіали про колишніх десантників і спецназівця — «Братани» і «Бомбіла» — у яких творці глядачів підводять до думки: «Ці росіяни — класні пацани». В ефірі «України» — «Дикий». Навіть у мелодрамі «Заради тебе», яку нещодавно показав «Інтер», поза любовною історією не оминули підкреслити відвагу, принциповість і благородство російських правоохоронців iз центру, а заодно десь показати і російський триколор. Дивиться роками луганчанин чи донеччанин таке кіно і закарбовується у нього у підсвідомості — різне у них там буває, але «уважуха» — і військовим, і силовикам; можуть вони установити порядок. Киянин і харків’янин, послухавши на «Інтері» й «1+1» про інформаційне спонсорство якихось показів газети з російськомовною назвою, біля метро підійде її взяти. Прорекламувавши видання, телеканали ж не уточнюють, що за російські гроші людям задарма підсовують сторінку-другу з маніпуляціями про нинішню ситуацію.

... Найважча робота — думати. Особливо перед екраном телевізора. Але якщо хочете жити у реальному світі — не ставайте жертвами маніпуляцій.

  • Сашко Лірник: Казку пропускаю через себе...

    Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>

  • Розкадровані мандри

    Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>

  • Сміятися з леді-боса

    Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>

  • «За мною там Непал, Гімалаї сумують»

    Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>

  • У новинах немає змоги «погратися»

    Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>

  • Провокатори з мікрофонами

    У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>