«Регіони» втрачають регіон

Як і очікувалось, надзвичайний з’їзд Партії регіонів, котрий проходив позавчора ввечері у Донецьку, висунув Києву низку вимог. Це — децентралізація влади, референдум, бюджетна автономія та російська мова як друга державна. «Регіонали», які збиралися на з’їзд не далі як три тижні тому, недарма призначили місцем нової зустрічі Донбас. Вотчина Ріната Ахметова мала почути його термiнове послання: «хазяїн» області стурбований напруженням на сході. При цьому він, одначе, продовжує говорити з новою владою мовою ультиматумів, замаскованих під традиційний набір тез: Ахметов — за єдність країни і проти кровопролиття, а єдиним інструментом подолання кризи бачить стіл переговорів.

Колишній член ПР Тарас Чорновіл характеризує подібну позицію як помірковано-проросійську, без явної підтримки сепаратистів, але й без чіткої самоідентифікації. Бажаючи повернути втрачений авторитет та стати силою, котра визначає правила гри, Партія регіонів опинилась у доволі важкій ситуації. Їй усе важче зберiгати вдаваний «нейтралітет»: динаміка останніх подій вимагає недвозначної заяви: на чиєму, врешті-решт, боці «воює» ПР — на україському чи на російському? Фактичне зближення з «зеленими чоловічками» істеблішмент Донбасу пояснює турботою про інтереси регіону та його мешканців.

При цьому, однак, єдиним делегатом з’їзду, який ризикнув поспілкуватися з цим самим «населенням», була депутатка Олена Бондаренко. Вона висловила переконання, що на антиукраїнських майданах стоять «недарма», а те, що це стояння відбувається під російськими прапорами, має свої причини. «Для них (східняків. — Авт.) російський солдат з автоматом менш страшний, аніж який-небудь «правосєк», — наводить слова Бондаренко видання «Кореспондент». Підсумки «регіонального» з’їзду «УМ» пiдбиває разом iз політологом Володимиром Фесенком, котрий вважає, що сепаратисти сходу надто захопилися тиском на Київ і пропустили «точку неповернення».

— Пане Володимире, для чого був насправді потрібен надзвичайний з’їзд ПР?

— Для того, щоб зафіксувати стурбованість ситуацією, яка склалася на сході. Фактично вона виходить, ба навіть уже вийшла з-під контролю. Ахметов нині використовує ту саму тактику, що й під час Майдану — «і вашим, і нашим». Але жодних компромісів, з числа тих, що пропонує Партія регіонів, не буде, якщо не буде й здачі зброї. А звідси питання: чи здатна ПР впливати на Донбас? Якщо ні, вони просто відпадають як суб’єкт переговорів.

— Чому в Ахметова ситуація вийшла з-під контролю, а у Коломойського на Дніпропетровщині не вийшла?

— Тут є кілька чинників. По-перше, Коломойський чітко визначив, на чиєму він боці. На Донеччині ж частина місцевих еліт відкрито підтримувала сепаратистів та Росію, а інша частина — цьому не заважала. По-друге, врахуйте фактор деморалізованості правоохоронних органів. Вони з подій на Майдані винесли урок: чи варто битися з демонстрантами? Адже невідомо, хто переможе завтра.

— Але це, мабуть, властиво для всіх правоохоронців, чи на Донбасі вони особливі?

— Безумовно. Всі керівники правоохоронних органів там — ставленики Ахметова, які орієнтуються на його позицію. Але річ не тільки в цьому. Так, місцеві еліти вирішили шантажувати Київ самим фактом заворушень, та у підсумку загралися і втратили контроль над подіями. Одначе врахуйте ще й те, що на Луганщині та Донеччині панують найбільші після Криму проросійські настрої.

— Уявімо, що Росія анексувала й Донецьку область також...

— Ні, цього бути не може. Навіть якщо повториться драматичний кримський сценарій, анексії Донбасу не станеться — його тягар Росія не перетравить. Швидше, йтиметься про нове Придністров’я — створення Донецько-Луганської республіки з наступним намаганням приєднати до неї Харків, Запоріжжя, Одесу...

— Нехай так: Донецька республіка... Ахметов усвідомлює, що в її межах його бізнес пропаде?

— Не будемо спрощувати, адже були небезпідставні чутки, що Рінат Леонідович за звичкою домовляється й у Києві, й у Москві. Хоча не можна заперечувати, що втратить він дійсно багато. Саме тому він і занепокоєний. Саме тому й відбувся з’їзд Партії регіонів. Його порядок денний — це занепокоєність Ріната.

— Він iще має шанс «відіграти назад» усе, що відбувалося у його регіоні?

— Не впевнений. Можливо, точка неповернення вже пройдена. Але якщо Ахметов дійсно хоче залишитися в регіоні, то має разом з українською владою наводити на Донбасі лад.

— Якою є роль Юлії Тимошенко у подіях на сході?

— Думаю, що вона проти зриву президентських виборів. По-перше, у цьому відразу звинуватять її. Вже зараз млявість нинішньої влади б’є по її репутації.

— Але це де-факто її влада!

— Турчинов та Парубій, які ухвалюють відповідні рішення, діють достатньо самостійно, і Тимошенко, яка є прихильницею більш радикальних дій, не може вплинути на Турчинова, а все тому, що він зважає на позицію наших західних друзів. А позиція ця така: не стріляти. Що стосується Тимошенко, то розгортання нинішньої кризи — це удар по ній, бо вона хоче бути лідером своєї країни, а не колонії Путіна. І теперішню фазу подій вона використовуватиме задля своєї виборчої кампанії — щоб перехопити ініціативу. Звідси й заклик створювати рух опору тощо.