Народним ополченням — по зовнішньому ворогу

Те, що російські загарбники вже не зупиняться і просто так не підуть iз південного сходу України, очевидно кожному. Амбіції Кремля сягнули навколопланетних просторів, і це не жарт, адже російський віце-прем’єр Дмитро Рогозін заявив, що в планах РФ — колонізація Місяця та Марсу. Такі наміри мали б засмутити Казахстан, бо Рогозін додав також, що для здійснення космічних програм Росії знадобиться Байконур. А у нас тим часом — власні турботи. Поки Росія готується підкорити Сонячну систему, в Україні лишається нагальна проблема, пов’язана з обороноздатністю країни.

Відтак можна привітати ініціативу народного депутата України, лідера Європейської партії Миколи Катеринчука, який зареєстрував у парламенті законопроект «Про Народне ополчення «Резервістська армія України». Автор закону виходить із того, що поповнення Збройних сил України за рахунок цивільного населення, яке хоче й може захищати свою землю, вдосконалить структури ЗСУ. І, звісно ж, створить додатковий резерв для наших армійців.

«Народне ополчення «Резервістська армія України» є громадським об’єднанням зі спеціальним статусом збройного формування, єдиною метою створення та діяльності якого є участь в обороні України, захисті її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, — коментує Микола Катеринчук. — Засновником Народного ополчення від імені Українського народу виступає Президент України».

У пояснювальній записці до законопроекту говориться, що Народне ополчення є частиною Збройних сил України. З дня, наступного за днем прийняття Президентом України рішення про проведення мобілізації, Народне ополчення набуває статусу спеціального формування відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

«Події останніх днів яскраво показали занепад Збройних сил України та неспроможність держави самостійно забезпечити оборону від зовнішнього агресора в межах ресурсів, що є в її розпорядженні. Саме тому надзвичайно важливою є необхідність залучення цивільного населення до оброни України», — сказав Микола Катеринчук.

Скептики можуть нагадати, що одна додаткова структура — Національна гвардія — вже створена рішенням Верховної Ради. Дійсно, після розформування гвардії у 2000-му, в березні поточного року парламентарії відновили її функціонування. Національна гвардія, одначе, не набула довіри населення. Найперша причина цього полягає в тому, що гвардія є, по суті, перелицьованими Внутрішніми військами, а реноме бійців ВВ підірване ще з того часу, коли вони брали участь у кривавому розгоні Майдану. Саме тому ті українські чоловіки, котрі мають бажання захищати Батьківщину, не квапляться вступати до лав Національної гвардії.

Проте в країнах західної демократії є звичною практикою, коли зовнішньому ворогу пліч-о-пліч протистоїть регулярна армія та народне ополчення. Готуючи свій законопроект, Микола Катеринчук ретельно вивчив досвід інших країн. «Поширеною є світова практика функціонування національних збройних сил у складі регулярної армії та народного ополчення. Прикладом може слугувати Норвезьке ополчення (Heimevernet), Шведське національне ополчення (Hemvаrnet — nationella skyddsstyrkorna), загони резервістів у Фінляндії (Maakuntajoukot); окрім того, армія народного ополчення існує в Латвії (Zemessardze) та Ізраїлі (Sherut Miluim). Так, наприклад, Норвезьке ополчення є засобом швидкої мобілізації сил війська і у випадку загрози збройної агресії проти країни може в короткі строки мобілізувати більше 50 тисяч боєздатних осіб, що становить 10% загального військового контингенту країни», — говорить Катеринчук.

«Шведське національне ополчення є частиною збройних сил Швеції, складається з місцевих загонів оборони під керівництвом збройних сил, а також iз 23 національних допоміжних оборонних організацій. Формується ополчення на добровільній основі. Деякі підрозділи народного ополчення здійснюють військово-морське патрулювання. Загальна чисельність ополчення сягає 40 тисяч осіб. Ополчення називають у країні «демократичним рухом», оскільки воно має свою внутрішню систему управління, основою якого є Національна рада. За подібним принципом організовані загони резервістів у Фінляндії та Латвії», — додає депутат.

Що вимагається від ополченців та якими є їхні можливості? Учасники Резервістської армії отримуватимуть дозвіл на зброю, але матимуть своїм обов’язком утримання її в належному стані. Також вони мусять проходити періодичні військові тренування разом із професійними військовими, дбати про самозабезпечення, бути готовими до швидкої мобілізації у випадку збройної агресії, а у мирний час — виконуватимуть певні допоміжні функції, наприклад, охоронятимуть громадський порядок чи рятуватимуть людей.

«Імплементація в сучасну державно-правову дійсність України позитивної практики діяльності народного ополчення може стати рушійною силою посилення обороноздатності країни в короткі строки», — підсумовує Микола Катеринчук.