Магніт читацького попиту. Результати рейтингу «Книжка року»-2025
Рейтинг «Книжка року» оцінює всі сегменти книжкового ринку, окрім підручників. >>
з «Фейсбуку».
Ця книга має всі потуги, щоб у наш час змінити на краще життя підлітка та його батьків. «Як я руйнувала імперію» Зірки Мензатюк вийшла друком у «Видавництві Старого Лева» і була презентована в передостанній день фестивалю «Книжковий арсенал». Авторка вже давно зарекомендувала себе провідною дитячою письменницею і казкаркою. Але цього разу пані Зірка вперше написала повість одночасно для підлітків і дорослих про останні роки радянської імперії. Письменниця нічого не вигадувала, писала зі знайомих і про себе. Мабуть, тому книга вийшла такою животрепетною. «Як я руйнувала імперію» асоціюється з Іриною Вільде. Це психологічна проза про метеликів на шпильках, перше кохання і непобориме бажання до пригод. «Ми зараз здобуваємо другу незалежність. Ця книга про те, як ми здобували першу», — говорить колега Зірки Мензатюк, поетка Ірина Старовойт.
Письменниця дитячою мовою пояснює для нової генерації, хто такий Ленін, про те, наскільки складно було модно вдягатися у кінці 80-х, як люди їздили в Ригу по шмотки. Одна з таких поїздок у Прибалтику перетворилася на політичне прозріння, коли дівчинка побачила справжній мітинг і прояв свободи слова. А ще книга насичена жартами, часто політичними, що від реготу аж падаєш. Баба Сафониха плює на телевізор, коли по ньому показують Горбачова. Вона йому не вірить і виражає це у свій спосіб. Повний вар’ят Ігрек із 6-го класу розважає дівчат на березі Прута анекдотами: «Прийшов вуйко в театральну касу та й питає: «Чи є квитки на з’їзд колгоспників?» — «Ні, вуйку, нема». — «Я так і знав. Як файна комедія, то ніколи нема квитків».
Зірка Мензатюк зізнається, що писала цю книгу заради внутрішнього звільнення людини і рекомендує її читати всією родиною. «Це нагода, щоб батьки розказали свої історії. Де ви були у той час, тату і мамо? Тоді книга спрацює на повну», — переконана письменниця.
Письменниця також передбачила ленінопад, про який написала чорнильною ручкою ще минулого літа в рукописі «Як я руйнувала імперію». Коли книга була майде готова, ілюстратор Ростислав Попський, працюючи над обкладинкою, намалював пам’ятник Леніну, точно такий, як стояв на Бессарабській площі у Києві, який із повітряними кульками летить у небо, наче насіння кульбаби. До стенду видавництва під час фестивалю підходили розлючені відвідувачі: «Навіщо ви продаєте цю книжку?». На що видавець Мар’яна Савка відповідала: «Продаватимемо її доти, поки всі Леніни не відлетять у небуття».
Рейтинг «Книжка року» оцінює всі сегменти книжкового ринку, окрім підручників. >>
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Скасувати оголошення конкурсу на отримання премії від ЮНЕСКО із назвою «Міжнародна премія ЮНЕСКО-Росії імені Менделєєва з фундаментальних наук», закликає Національний музей історії України. >>
«Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби». >>
Нещодавно видатну споруду архітектора Владислава Городецького — костел святого Миколая в Києві, яка постраждала від пожежі ще у вересні 2021 року і від російської атаки наприкінці 2024-го, — було офіційно передано римсько-католицькій парафії у безоплатне користування строком на 50 років. >>
«Чутливий наратор» — це назва 30-сторінкової промови Ольги Токарчук по врученні їй Нобелівської премії. >>