з «Фейсбуку».
Ця книга має всі потуги, щоб у наш час змінити на краще життя підлітка та його батьків. «Як я руйнувала імперію» Зірки Мензатюк вийшла друком у «Видавництві Старого Лева» і була презентована в передостанній день фестивалю «Книжковий арсенал». Авторка вже давно зарекомендувала себе провідною дитячою письменницею і казкаркою. Але цього разу пані Зірка вперше написала повість одночасно для підлітків і дорослих про останні роки радянської імперії. Письменниця нічого не вигадувала, писала зі знайомих і про себе. Мабуть, тому книга вийшла такою животрепетною. «Як я руйнувала імперію» асоціюється з Іриною Вільде. Це психологічна проза про метеликів на шпильках, перше кохання і непобориме бажання до пригод. «Ми зараз здобуваємо другу незалежність. Ця книга про те, як ми здобували першу», — говорить колега Зірки Мензатюк, поетка Ірина Старовойт.
Письменниця дитячою мовою пояснює для нової генерації, хто такий Ленін, про те, наскільки складно було модно вдягатися у кінці 80-х, як люди їздили в Ригу по шмотки. Одна з таких поїздок у Прибалтику перетворилася на політичне прозріння, коли дівчинка побачила справжній мітинг і прояв свободи слова. А ще книга насичена жартами, часто політичними, що від реготу аж падаєш. Баба Сафониха плює на телевізор, коли по ньому показують Горбачова. Вона йому не вірить і виражає це у свій спосіб. Повний вар’ят Ігрек із 6-го класу розважає дівчат на березі Прута анекдотами: «Прийшов вуйко в театральну касу та й питає: «Чи є квитки на з’їзд колгоспників?» — «Ні, вуйку, нема». — «Я так і знав. Як файна комедія, то ніколи нема квитків».
Зірка Мензатюк зізнається, що писала цю книгу заради внутрішнього звільнення людини і рекомендує її читати всією родиною. «Це нагода, щоб батьки розказали свої історії. Де ви були у той час, тату і мамо? Тоді книга спрацює на повну», — переконана письменниця.
Письменниця також передбачила ленінопад, про який написала чорнильною ручкою ще минулого літа в рукописі «Як я руйнувала імперію». Коли книга була майде готова, ілюстратор Ростислав Попський, працюючи над обкладинкою, намалював пам’ятник Леніну, точно такий, як стояв на Бессарабській площі у Києві, який із повітряними кульками летить у небо, наче насіння кульбаби. До стенду видавництва під час фестивалю підходили розлючені відвідувачі: «Навіщо ви продаєте цю книжку?». На що видавець Мар’яна Савка відповідала: «Продаватимемо її доти, поки всі Леніни не відлетять у небуття».
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
