Що потрібно для люстрації?

Минулого тижня в Києві відбулася міжнародна конференція «Люстрація: рішення для України». Провідні правники та громадські діячі України, а також експерти з Польщі, Литви, Естонії, Чехії, Словенії, Румунії обговорили міжнародний досвід та ознайомилися з кількома люстраційними законопроектами, підготовленими останнім часом в Україні. Учасники цієї, першої в історії України, конференції, організованої польською Фундацією «Відкритий діалог», відзначили, що поки що в законодавстві України немає жодної згадки про люстрацію та механізми її здійснення. А за словами голови створеного після зміни влади Люстраційного комітету Єгора Соболєва, упродовж місяця офіційна влада не зробила жодного конкретного кроку, щоб підтримати вимоги народу щодо «перезавантаження» системи державного управління. Люстраційний комітет залишається громадською ініціативою — утім, надзвичайно дієвою.

Комуністи й корупція

Боротьба справді передбачається складна і тривала. «Навряд чи нинішня Верховна Рада, де половина депутатів могла б стати об’єктом для люстрації, спроможеться прийняти такий закон. Тому надзвичайно важливим є в усіх цих ініціативах спиратися на міжнародний досвід, збивати інформаційну хвилю, яка знову починає наростати — що люстрація є «полюванням на відьом» і що це якісь «тройки-ЧК» будуть виловлювати «ворогів народу», — переконаний новий директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. Він вважає, що лише люстрація запустить механізм реформ у державі. Зрештою, підтвердженням того, що на рубежі 2013—2014 років у нас справді відбулася революція, стануть системні зміни в нашій країні.

На конференції громадськості було представлено п’ять проектів Закону України «Про люстрацію», розроблених різними ініціативними групами. Голова Харківської правозахисної групи Євген Захаров презентував законопроект, де запропонував помірковану модель люстрації, яка не передбачає автоматичного звільнення всіх людей, які займали певні посади. «Ми впевнені, що люстрація стане запобiжним заходом від участі у владних структурах колишніх штатних працівників комуністичних спецслужб, а також керівництва Компартії, — наголосив правозахисник. — У нас принаймні є приклад Росії, де президент — полковник КДБ. Ми маємо змогу бачити, на що перетворюється країна, де працівники КДБ приходять до влади». Критерії для люстрації тут такі: приналежність до керівництва Центральних комітетів КПРС, КПУ та інших союзних республік СРСР, служба в 5-му управлінні КДБ УРСР, СРСР, інших союзних республік; посади в органах державної влади у 2000—2014 році; організація чи участь у фальсифікаціях на виборах Президента України та до ВРУ; організація чи участь у забороні або перешкоджаннi мирним зібранням та інше. «Утім ідеться про керівництво ЦК КПРС і ЦК КПУ, ЦК ВЛКСМ та їх обласних комітетів. А міськкоми і райкоми під люстрацію вже не підпадають», — пояснив пан Захаров.

Другий проект представив член громадської групи з питань люстрації при Люстраційному комітеті Леонід Антоненко. Критерієм для «очищення» тут вказано «невідповідність майнового стану до рівня витрат суб’єкта люстрації і членів його сім`ї їхнім легальним джерелам доходу». Правник упевнений, що Майдан виходив не проти КДБ та живучої радянської номенклатури, а лише проти корупції. Мовляв, то були переважно молоді люди, для яких злочини комунізму вже неактуальні. Пан Антоненко спирається передовсім на досвід Румунії, де в 2008 році успішно засудили корупціонерів. Але ж відомо, що міцні корупційні схеми закладалися не п’ять і навіть не десять років тому. Працівники «високої» комуністичної та комсомольської номенклатури ще в 1990-ті отримали як «стартовий капітал» заощадження громадян, які «вивітрилися» з Ощадбанку СССР. Вони, постійно перефарбовуючись, продовжують перебувати при владі. Люстрація дасть змогу обірвати ці підводні «внутрісистемні» зв’язки. І встановити інші, відкриті — поміж громадянським суспільством.

Навчити бути вільними

Наступний проект представляли координатори робочої групи з питань люстрації при Люстраційному комітеті Валентина Теличенко й Тетяна Козаченко. «Нашим завданням є донести до громадськості, що люстрація — це акт політичний. Він необхідний, щоб змінити систему управління державними органами. Не можна плутати люстрацію з реформуванням», наголосила Тетяна Козаченко. Згідно iз законопроектом, Люстраційний комітет зобов’язаний відмежувати від високих посад осіб, які були провідниками того способу мислення, що привів країну до занепаду. «Ми маємо відійти від розслідувань і від оцінки для того, щоб люстраційний комітет не перетворити на інквізицію і не надати йому інструменти для переслідування людей, — каже пані Тетяна. — Це лише обмеження права перебувати на державних посадах у наступні 15 років. Відсторонені особи можуть викладати, вести свій бізнес, працювати в будь-якій іншій професії, тільки не в органах державного управління. Всi інші зміни в країні після цього вже відбуватимуться у процесі реформування». Розробники цього законопроекту наполягають, що слід відійти від майнових критеріїв, бо вони потребують розслідування й оцінки. А розслідування майнових злочинів — це вже повноваження антикорупційного законодавства або реформування. Якщо люди на тих своїх посадах ще й здійснили правопорушення, то вони відповідають уже в іншому порядку за свої злочини. При цьому пані Козаченко переконана, що, виходячи з Конституції України, норм міжнародного права, взагалі з поняття права, моралі, ми можемо люструвати лише осіб на посадах, що призначаються без урахування думки людей. Якщо ж політичним актом позбавити людей можливості бути обраними... Потрібно просто розвивати політичну свідомість громадян, аби вони не захотіли обирати на високі посади злочинців.

Концепція, підготовлена групою юристів під керівництвом лідера громадської ініціативної групи, члена громадської робочої групи при Люстраційному комітеті Сергія Постівого, включає приналежність до керівництва КПРС та КПУ до 19 серпня 1991 р., приналежність до служби у КДБ, зайняття посад Президента України, Прем’єр-міністра, члена Кабміну в період iз 12 березня 2010 р. до 22 лютого 2014 р., участь у прийнятті чи підготовці рішень, що призвели до масових попущень прав людини. «Йдеться не власне про Компартію, а про її спосіб управління та його пережитки в сьогоденні», — акцентував пан Постівий. Над цим законопроектом працювало широке коло громадськості — від «Правого сектору» до екологічних та мистецьких об’єднань.

Найбільша проблема

П’ятий проект (уже зареєстрований у ВР) представив адвокат Віктор Смолій. Серед іншого, він закликає приділити увагу особам, які на посадах у СБУ працювали для інших держав. «Довкола КДБ (згодом СБУ) є широке коло агентів, яких вербували ті ж колишні гебешники, тими ж методами, — говорить пан адвокат. — Підставою для вербування були кримінальні злочини або інші неприємні сторінки біографії. Якщо залишити не розсекреченими ці структури агентів, у країні зберігатиметься величезна керована група осіб, на яку матимуть вплив політичні злочинці».

Прозвучала думка, що варто підготувати цілий пакет люстраційних законопроектів. Адже є принаймні три різні, хоч у дечому й пов’язані середовища осіб, які підпадають під люстрацію. Це люди, що працювали на керівних посадах у ЦК Компартії та комсомолу та в КДБ до 1991 року; високопосадовці часів президентства Кучми та Януковича; та державні управлінці, які з листопада 2013 по лютий 2014-го ініціювали переслідування, катування і вбивство мирних протестувальників. Однак у ході дискусії стало зрозуміло, що потрібно на основі представлених законопроектів виробити єдиний якісний проект Закону України «Про люстрацію», який підтримала би вся українська громадськість. Такий проект матиме більше шансів на ухвалення в парламенті. Однак, за словами голови Люстраційного комітету Єгора Соболєва, опір нардепів — це ще не найбільша проблема для запущення процесу оновлення. Адже масштаб зловживань і масштаб змін, яких ми потребуємо, суперечить положенню Ради Європи, що кожна провина має доводитися індивідуально. «Ми маємо винайти спосіб, як зробити справжню ефективну люстрацію і при цьому Європейський суд із прав людини знову не поверне нам на державні посади всіх тих осіб, ще й з чималими чеками для українського бюджету», — каже громадський діяч. Крiм того, є ще більша проблема. «Коли ми обговорювали законопроекти, то бачили: от ця стаття забороняє Порошенкові балотуватися, бо він був членом Кабінету Міністрів в уряді Януковича, ця стаття забороняє Наливайченку очолювати СБУ — бо він випускник найкращої школи КДБ, а ця стаття забороняє займати на високі посади Юлії Тимошенко, бо вона завдала величезних збитків державі, — каже голова Люстраційного комітету. — Як відповісти на ці запитання, як нам протиснути цей закон через Раду і водночас не зробити реальністю божевільні вигадки російського телеведучого Дмитра Кисельова, який переконує, що нині в Києві все відбувається під дулами автоматів».

ДОВІДКА

Люстрація (з грецької — очищення) — процеси у Східній та Центральній Європі після падіння комуністичних режимів, що регламентували доступ до державних посад для осіб, пов’язаних у минулому з репресивним апаратом — як працівників та агентів таємної поліції, так і функціонерів компартій. У ширшому розуміннi — це процес стосовно осіб, причетних до режимів, що порушували права людини, скажімо, денацифікація в післявоєнній Європі. Процес люстрації надає легітимності новій владі через категоричний розрив із практикою старої влади, що сприймається як злочинна і неправова.

В Україні розмови про потребу люстрації точаться з 1990-х років. Після Помаранчевого Майдану, в 2005 р. у ЗМІ вперше з’явилася інформація про розроблення двох відповідних законопроектів: нардепів Червонія, Шкіля, Олексіюка та нардепа Левка Лук’яненка. У них ішлося про відсторонення від державного управління, роботи в судовій системі та в ЗМІ фальсифікаторів президентських виборів та недопущення до високих посад оперів та агентів КДБ. Однак ця ініціатива не була широко підтримана. У 2008 році була створена ГО «Люстрація». У 2009-му громадський діяч Борис Чикулай оприлюднив результати дослідження, згідно з яким кожен п’ятий держслужбовець України має критичну ймовірність співробітництва з КДБ.

ДО РЕЧІ

Серед запитань із залу особливо цікавим було про можливість люстрації викладачів ВНЗ. Значна частина їх стали викладачами ще за часів, коли на такі посади не приймали без узгодження з «органами», і довгі роки незалежності виховували студентів згідно зі своїм світоглядом. «Якщо цим особам дозволити «передавати свій досвід» молоді, це буде «бімба» сповільненої дії», — зазначив активіст ГО «Врадіївська хода». Тетяна Козаченко відповіла, що в законопроекті передбачено відмежування таких осіб лише від адміністрування навчальними закладами, а викладати дисципліни їм дозволять. Сергій Постівий висловив надію, що будуть пролюстровані в першу чергу працівники ВНЗ Міністерства внутрішніх справ.