Не Перший раз

Ще на початку весни — після тримісячного протистояння між народом і вже колишньою владою, яке вартувало понад сотню життів і здоров’я щонайменше кількох тисяч протестувальників, — багатьом здавалося, що в країні усе має змінитися і стати правильно, а не так, як вигідно окремим людям. У сфері телебачення існує аксіома, що не потребує доведення у демократичному світі: не має існувати державний мовник, який за рахунок податків усіх громадян обслуговує владно–чиновницьку надбудову. В Україні роками говорять про роздержавлення медіа і створення суспільного телеканалу, журналісти якого не суцільний «одобрямс» мають озвучувати в ефірі Прем’єру і Президенту, як за часів януковичів–азарових на Першому Національному, а говорити про найгостріші проблеми суспільства, аналізувати їх і разом з експертами пропонувати шляхи вирішення.

Була б політична воля, за понад місячний термін переформатування сил у парламенті, після обрання так званого технічного уряду, депутати б уже могли ухвалити законопроект про суспільне мовлення. Закон позбавив би Кабмін можливості безпосередньо впливати на керівництво вже суспільного телеканалу. Поки що технічний уряд — через кілька днів після скандального «вибивання» з в.о. керівника Національної телекомпанії Олександра Пантелеймонова депутатами–«свободівцями» заяви про звільнення — спромігся лише призначити нового гендиректора Першого Національного.

Схоже, спрацьовує уже традиційна в Україні практика: перед виборами найпалкіші прихильники демократії і свободи слова, якщо сидять у владних кріслах, про всяк випадок лишають собі медіа–ресурс, яким можна керувати в ручному режимі.

«Громадське» може зникнути з ефіру?

Про часи, коли при режимі Януковича Перший Національний канал перетворився на антидержавний, ще на офіційному сайті телеканала нагадують розміщені на чільному місці плашки двох виокремлених сайтів. Один — із назвою «Патріарх» та фотографією очільника Православної церкви Московського патріархату Кирила. Другий — програми «Без цензури», творці якої часто маніпулювали фактами. Минули часи активного показу старих випусків російського «Кривого дзеркала» і концертів «Маю честь запросити», на які до баяніста–«регіонала» Яна Табачника приходив грати «Мурку» прокурор Ренат Кузьмін.

Щодня по 5–6 годин в ефірі НТКУ — включення «Громадського ТБ». Початково надана можливість транслювати інформаційно–суспільні блоки з 10.00 до 12.00, з 15.00 до 17.00 та з 19.00 до 22.00 у другій половині дня і ввечері постійно коригується. Час інтернет–мовника на кнопці ефірного державного канала практично щодня закінчується до 20.45.

Команда «Громадського» у своєму форматі не залежить від розписаних по секундах рекламних блоків, може не секунда–в–секунду починати розмову з гостем студії — у звичайному телеефірі (де — як при перегляді в інтернеті — нічого не можна швидко прокрутити назад чи вперед) це часто виглядає як розмова, яку почали з середини речення або обірвали на півслові. Такі технологічні казуси часом навіть змушують шукати телепрограму, щоб зрозуміти, чи, бува, не цензурування стало причиною вимкнення ефіру «Громадського». Найсвіжіший приклад, коли 2 квітня раптово перервалася непроста принципова бесіда журналіста Романа Скрипіна із кандидатом у президенти Олегом Ляшком. Останній мав час лише на популістську балаканину про узагальнені найнагальніші проблеми суспільства, а журналіст задавав конкретні запитання про доходи нині народного депутата і те, які суми йому перераховували, щоб міг назбирати 2,5 млн грн. для реєстрації кандидатом у президенти. На цьому трансляція студійної розмови на «Першому Національному» перервалася. Виявилося, за розкладом, включення «Громадського ТБ» мало закінчитися о 20.40.

Однозначно, ефіри «Громадського ТБ» — спроба донести до глядачів через розмови з політиками, експертами, митцями суть процесів, які відбуваються в Україні. Журналісти Андрії Баштовий і Сайчук, Данило Яневський, Анастасія Станко, Мустафа Найєм, Наталя Гуменюк вільно висловлюють свої думки і навзамін хочуть отримувати відверті й щирі відповіді візаві. Доречними в нинішні непрості часи в ефірі «Громадського», а отже, і державного канала є ролики про Україну і відповідальність за її долю журналістів і громадських діячів, просто мешканців країни; гімн, виконаний у різних стилях; жалобні і підбадьорюючі пісні.

Вечірні ефіри Перший Національний — відповідну угоду підписав ще в.о керівника НТКУ Олександр Пантелеймонов — до кінця року віддав студії Савіка Шустера — журналіста, за яким тягнеться багаторічний шлейф постійного підігрування владі. Уже зараз зрозуміло, що Савік Шустер створює сприятливі умови для спілкування у нинішніх форматах на державному каналі і Юлії Тимошенко, й Олександрові Турчинову.

Нинішній гендиректор НТКУ Зураб Аласанія на своїй сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» 28 березня уже розповів про колізії з трансляціями «Громадського» і проектів Савіка Шустера. Кожна година трансляції, виявляється, вартує 15 тисяч гривень. («Не питайте у мене про цю ціну, вона державна», — зауважує Аласанія). Студія Шустера ввійшла на комерційній основі й оплачує каналу трансляцію. «Громадське» — некомерційна організація, яка не може платити. «А трансляцію «Громадського» НТКУ розмістило із найкращих громадянських міркувань: оперативний же потік інформації (хоча геніальним не назвеш). І що? Наразі натранслювали на 5 млн. Нецільове, між іншим, використання бюджетних коштів. Як тепер захоче Кабмін, так і буде. Включить трансляцію «Громадського» за минулий місяць у держзамовлення — добре. Не захоче включати — не те що трансляції не буде, а й за минулу хтось присісти може», — написав Зураб Аласанія.

Олександр Пантелеймонов тепер, до речі, — на посаді заступника, що відповідає за інформаційне мовлення каналу (?!). Залежить від уряду: надалі або пан, або пропав. Узагалі, підвішений стан будь–якої людини у більшості випадків дає змогу домовлятися полюбовно.

Про штат і важливість для суспільства різних програм

Після кількох днів на посаді керівника НТКУ Зураб Аласанія у соціальній мережі так розповів про нову роботу: «Система працювала бридко і продовжує працювати так само. Кілька десятків людей отримували «білу» зарплату 4–6 тисяч, «чорну» (неможливо довести) — ще 15–20. Звідки бралась «чорна» частина? — від верблюда (який нині регулярно мовить із Ростова чомусь). Що вони робили навзамін? Що бажав верблюд, те й робили».

Загалом штат НТКУ на сьогодні з прибиральницями включно — 1512 осіб. І зарплатня більшості — у межах 2 тисяч гривень У порівнянні з навіть малими комерційними каналами, де зарплата журналіста разів у п’ять вища, — мізер. На зустрічі з інформаційниками НТКУ Зураб Аласанія зауважив, що новини мають робити 30 працівників замість нинішніх 260. Хоча керівник нікого не закликав писати заяви про звільнення.

Щоб виходили програми в ефірі Першого Національного, які виробляють працівники НТКУ, попередньо вони мають отримати статус держзамовлення. Інформація про те, на виробництво якої саме телепродукції використовували гроші платників податків, часом, делікатно кажучи, дивує. Скажімо, з осені минулого року глядачі державного телеканала мали змогу дивитися кулінарно–споживацьку програму «Не вір худому кухарю». Автор ідеї — генпродюсер НТКУ Ілля Ноябрьов. Ведучі — кухар Геннадій Боргуленко та друг генпродюсера Валерій Чигляєв, який задіяний ще у кількох проектах. Не мініатюрні бородані у кухарських ковпаках, одягнені у червоних відтінків футболки і зелені фартухи, що ходять по супермаркету і вибирають потрібні продукти, а потім готують iз них — дуже часто перетворюються на коміків: Чигляєв — майже профан у кулінарії, Боргуленко — профі. Періодично звучить майже абсурдна інформація. Наприклад, в «осьміногов потрясающая пам’ять» й операції їм не можна робити, виявляється, без анестезії. Мова проекту — українська, російська, суржик, інколи «для приколу» ведучі послуговуються словами і фразами по–англійськи і навіть по–турецьки. Словом, «саме той» проект, без якого суспільству не вижити.

Події останнього часу профільтрували наповнення ефіру державного каналу. Більше місяця в ефірі «Першого» показують небагато програм, вироблених НТКУ, зокрема, «Про головне», «Книга.ua», «Віра. Надія. Любов». Чекають свого часу кілька випусків «Надвечір’я» — проекту, який в ефірі каналу вже 26–й рік. Можна говорити про оновлення форматів культурологічних і соціальних програм, зміни оформлення студій і темпоритмів подачі інформації, залучення експертів — утім саме названа тематика, поряд iз потужним інформаційним блоком, має бути на каналі, який збираються трансформувати у суспільний. За словами експерта з нових медіа Сергія Рачинського, який днями був у студії «Громадського», телебачення має стати просвітницьким. Звичайно, не занудною училкою, яку ніхто не любить і чиї уроки всі хочуть прогуляти.

Теледебати і бунт на інтернет–сторінці

Позиція нового керівника НТКУ Зураба Аласанії: «Допоки у статуті компанії (а також у Конституції України і ще купі законів) написано «державна» — головним завданням залишається «інформування про діяльність». І компанія, як і раніше, лишається на «ручному керуванні». Я зобов’язаний виконувати розпорядження Кабміну, якими б нерозумними вони не були. А керувати — бажаючих предостатньо». Медіа–експерт Отар Довженко щодо зобов’язання «висвітлювати діяльність органів влади» нагадав, що спеціалісти Інституту медіа–права свого часу роз’яснювали, що уваги до роботи можновладців зі сторони усіх ЗМІ має бути стільки, скільки вона того заслуговує.

Перший Національний оприлюднив заяву про проведення найближчим часом дебатів у прямому ефірі всіх кандидатів на пост Президента. «Поведу цей паровоз я власноруч: як машиніст і ведучий», — відрапортував Зураб Аласанія. Саме проект покаже, підіграватиме чи ні комусь у студії нинішній керівник НТКУ. Між іншим, частина людей на каналі переконує, що, призначаючи нового очільника державної компанії, обирали саме ведучого передвиборчих теледебатів (на прийом на роботу нових людей у держструктури накладено вето). Серед кандидатур, які нібито розглядали, називають ще Ольгу Герасим’юк і Анну Безулик.

Зураб Аласанія має неабияку підтримку серед медійників–колег поза НТКУ і не тільки. Зокрема, його повідомлення про теледебати у соціальній мережі отримало 4031 лайк, 332 коментарі і 454 перепости. Хоча інтернет–користувачі пишуть різне. Одне з питань — щодо мови. Народжений у Сухумі, по суті, харків’янин пише і говорить російською. У часи, коли мовне питання виглядає провокативним, у більшості випадків воно другорядне. Втім, якщо йдеться про керівника національної телекомпанії — державною мовою він має володіти вільно.

Уже зараз Зураб на кількатисячну аудиторію у соцмережі критикує недолугі рішення Кабміну. Зокрема, про заборону оплати державними коштами послуг мобільного зв’язку у держструктурах. За місяць у середньому служба інформації, пересувні технічні станції, міжнародний відділ НТКУ наговорювали за корпоративними тарифами (0,6—0,7 копійки за хвилину) на суму близько 5 тис. грн. За тарифами «Укртелекому», телефонуючи зі стаціонарних телефонів на мобільні номери, доведеться платити майже по 1,5 грн. за хвилину. Витрати можуть сягнути до 200 тис. грн. за місяць. Висновок щодо економічного менеджменту Кабміну — знущальний: «Ви просто генії, дорогі мої». Якщо і в ефірі ведучий дебатів між кандидатами у президенти буде такий же відвертий з усіма — принаймні телеглядачі Першого Національного зможуть побачити справжніх претендентів, а не їхні маски. Якщо корективи не внесуть «розпорядження Кабміну».