Наталя Медведєва: Я не можу собі уявити, як це — нічого не робити

Сьогодні в шведському Мальме наша чоловіча збірна з тенісу розпочне боротьбу з командою господарів за місце в «плей–оф» Світової групи Кубка Девіса. Як і в попередньому протистоянні з румунами, «синьо–жовті» залишаться без допомоги свого лідера Олександра Долгополова, який, власне, відмовився від виступів за збірну. Водночас у новому році в українській команді з’явився новий моральний авторитет — найтитулованіший вітчизняний тенісист Андрій Медведєв, який допомагає капітанові збірної Михайлу Філімі.

Водночас Андрієва сестра Наталя — не менш відома в минулому тенісистка — стала капітаном жіночої збірної України з тенісу, яка, на жаль, уже завершила свої виступи в цьогорічному Кубку федерацій. Нагадаємо, що в лютому підопічні Наталі Медведєвої не змогли повернутися в еліту світового тенісу, програвши румункам вирішальний матч у важкому, виснажливому турнірі в Першій групі Євро–Африканської зони. Наступний же вихід наших збірниць у світ відбудеться в 2015 році. Наразі ж Наталя Медведєва продовжує навчати тенісним азам дітей. Із капітаном жіночої збірної ми розмовляємо на тенісних кортах «Антей», де вона проводить свої майстер–класи.

«У дівчат повинен з’явитися інтерес до збірної»

— Наталю, скажіть, задля короткочасної роботи з жіночою збірною ФТУ підписала з вами контракт чи працюєте, так би мовити, на «добровільних засадах»?

— Ніяких документів ми не підписували. На початку року домовилися, що працюємо тиждень. Кубок федерації минув — тепер чекаємо наступного розіграшу (який відбудеться в лютому наступного року. — Авт.).

Була ще ідея провести весняний, а пізніше й осінній збори. Проте весняний організувати не вдалося, оскільки пізно була озвучена сама ідея. У дівчат на той час уже були інші плани, через які вони не можуть зібратися разом. Будемо сподіватися, що восени нам удасться реалізувати заплановане.

— Офіційно ваша посада в збірній називається капітан, хоча в інших видах спорту очільник національної команди зветься тренером. Скажіть, у чому різниця меж капітаном та тренером збірної?

— Можна сказати, що це одне й те саме. Власне, під час матчів Кубка федерації я виконую роль капітана. А так — я тренер національної жіночої збірної, який несе відповідальність за відбір, формування складу на Кубок федерації, проведення тренувальних зборів. Власне, моє завдання — зробити так, аби дівчата відчули, що в них зацікавлені. І водночас забезпечити їм підтримку та допомогу. Ось за це я відповідальна. А капітан це чи тренер — називайте, як вам більше подобається.

На сьогоднішній день я продовжую працювати зі своїми дітьми. І паралельно тримаю зв’язок iз дівчатами — у разі потреби вони можуть звертатися — ми допоможемо, підкажемо.

— За таких обставин роботи в збірній на перший план мають вийти ваші навички психолога.

— Ну психолог — це голосно сказано. Я не вважаю себе гуру в психології. Так, деякі моменти я відчуваю інтуїтивно, в інших — розумію стан гравця, оскільки сама була в їхній шкурі. Також щось можу підказати з позиції тренера.

У будь–якому разі, я не сиджу й не кажу зарозумілі речі. Не люблю я слово «психолог» і не сильно розумію людей під цією назвою. Так, звісно, психологія у спорті має велике значення, але у кожного вона своя. Одна людина розуміє суть проблеми так, у іншої — протилежний погляд.

— Навколо чого можна об’єднати дівчат задля повернення в еліту світового тенісу?

— Дівчата мають бути зацікавлені у пристойному результаті на Кубку федерації. І приваблюючим фактором повинні бути не лише гроші. Приїхати й зіграти як–небудь — так не повинно бути. Престиж країни, власне реноме, путівка на Олімпійські ігри — вважаю, що це потужні мотивуючі фактори, навколо яких можна об’єднуватися.

Потрібно зробити так, щоб збірна була важлива для тенісисток, а вони були зацікавлені в тому, щоб продемонструвати хорошу гру, а не просто приїхати на Кубок федерації задля «закриття дірки».

— Невже зараз це можна зробити лише завдяки грошам?

— Існує ще й спортивна гордість. Можна також «зіграти» й на людських якостях кожної спортсменки.

«Я — не диктатор»

n Хтось із українських тенісних функціонерів назвав болотом Першу групу Євро–Африканської зони Кубка федерації. Скажіть, наскільки складно буде нашій збірній вибратися звідти?

— Дуже складно.

— Що потрібно для успішного подолання цього бар’єра?

— Фарт, добре укомплектована команда, в якій мають зіграти лідери сезону. Утім це не дає стовідсоткової гарантії. Також має пощастити із суперниками на груповому етапі та «плей–оф».

— Формування складу на матчі КФ вважаєте особистою прерогативою?

— Я не прагну проявляти диктат. Безумовно, раджуся з особистими наставниками дівчат, тренерами збірної, які працювали до мене. Об’єктивно, й дівчатка вже не маленькі і мають свою думку.

Проте, в підсумку, приймати рішення буду я, адже на мені лежить відповідальність за результат.

— Зігравши матчі в Будапешті, як можете оцінити колектив, який вам довірили?

— Мені здалося, що в нас дуже талановита молода команда, в якій грають бійці. Просто дівчатам потрібно частіше збиратися, бачитися одна з одною. А нам, відповідно, варто активніше стежити за ними, надавати моральну, емоційну та психологічну підтримку, щоб їм було зрозуміло — вони потрібні громадськості, за них уболівають, ними цікавляться.

— За таких обставин, коли українській команді потрібні, так би мовити, моральні авторитети, можна сказати, що поява вас і вашого брата відповідно в жіночій та чоловічій збірній України з тенісу невипадкова?

— Не думаю, що це ключовий чинник, оскільки й раніше у збірних були хороші тренери з колосальним досвідом, з якими наші команди демонстрували досить пристойні результати. Те, що ми прийшли і нас задіяли, — це, звичайно, круто, адже раніше ніхто особливо і не прагнув нас запрошувати. Але подивимося. За одним матчем/тижнем роботи важко робити якісь висновки.

— Стратегію підготовки до наступного сезону будете розробляти?

— Можна будувати різні плани, але ситуація в країні така, що не знаєш, яким буде завтрашній день. А теніс — це ж божевільні витрати. Приміром, у Києві немає жодного безплатного корту для дітей.

Я дуже сподіваюся, що з приходом нового президента ФТУ щось зміниться в цьому питанні. Наразі ж усе тримається на меценатстві — у спорткомітеті грошей немає.

«Діти мільйонерів хорошими тенісистами не стають»

— Розкажіть про основні відмінності в роботі з дітьми та дорослими?

— Я не можу розповісти, тому що тут існує величезна різниця. Колосальна.

Дорослі хоч щось розуміють, а діти — вони дуже емоційні, чутливі, вередливі. Окрім того, у них інші цінності. Треба знаходити різноманітні стимули, щоб їх заохочувати, зацікавлювати. До того ж вони абсолютно не розуміють слово «вимоги».

— Зазвичай, робота з дітьми — це перший етап тренерської кар’єри. Ви плануєте переходити на вищий рівень?

— Коли закінчила грати, я працювала з напівпрофесіоналами. Потім, з часом, з’явилося багато бажаючих навчити тенісу своїх дітей. Власне, так у мене й з’явилася перша дитяча група. Навчити дитину грати в теніс «з нуля» — це пекельна праця. А добре грати — це ще більший обсяг робiт. Уже вісім років я працюю з цими дітьми. І кинути їх не можу!

Вони для мене стали, як рідні, і я пишаюся своїм здобутком. Власне, за цей час я багато чого навчилася, виросла як тренер, хоча й спочатку не планувала йти цією стежкою. Мені дуже подобається професійний теніс, але водночас я люблю дітей — за їхню безпосередність. Приємно бачити результати своєї роботи, коли ти взявся за справу «з нуля» і — навчив. Дійсно навчив, тому що мої вихованці й справді непогано грають.

— В одному з інтерв’ю ви сказали, що за час своєї ігрової кар’єри, коли тенісисти не отримували захмарних гонорарів, не заробили мільйона, щоб потім жити на відсотки. Можна сказати, що цей фактор визначив ваше тренерське майбутнє?

— Ні. Мені просто подобається працювати. Я не можу собі уявити, як це — нічого не робити.

— Якщо не секрет, скільки потрібно грошей, щоб навчити дитину грати в теніс?

— Я не знаю, не рахувала.

— Існує думка, що виростити тенісиста під силу лише мільйонерам?

— Навпаки, діти мільйонерів і багатих людей взагалі не стають хорошими тенісистами.

Діти і так немотивовані, а діти мільйонерів — поготів, оскільки їм немає за що боротися. А спорт — це складна річ, тут потрібно напружуватися.

— Як багато охочих займатися під орудою Наталі Медведєвої?

— У нас група, в якій працює три тренери, досить велика. Щоправда, маємо проблему з залом. Безкоштовного часу немає, а орендна вартість дуже велика. Тому ми й займаємося в групі. Багатьом батькам це не подобається, тому вони вказують, що потрібно проводити індивідуальні заняття.

— А особисто до вас стоїть черга охочих?

— До мене немає черги. Діти, які хочуть займатися, приходять і тренуються. А ті, які не хочуть, розповідають, як погано до них тут ставляться.

ДОСЬЄ

Наталя Медведєва

Радянська та українська тенісистка.

Заслужений майстер спорту.

Капітан жіночої національної збірної України з тенісу.

Народилася 15 листопада 1971 р. у Києві.

Виграла чотири одиночних та 12 парних титулів.

Найвищий рейтинг у кар’єрі: одиночний розряд — 23–тя позиція; парний — 21–ша.

Зароблені призові — 906 455 тис. доларів.