Час демократичного вибору

Реєстрація кандидатів скінчилася, президентські перегони — у розпалі. Кожен з претендентів окреслив свою передвиборчу програму. Враховуючи коротку кампанію, у виборців обмаль часу, аби розібратися, хто є хто і що пропонує. Але український народ такий — він розбереться, що й до чого.

На низькому старті

Окрім стислих термінів, нинішні президентські перегони мають низку інших особливостей. Насамперед, кількість та якість кандидатів. Занадто вже різнобарвний вінегрет: на головну посаду у країні балотуються політики відомі й невідомі, одіозні, а то й — відверто маргінальні.

Не обійшлося без несподіванок. Лідер «УДАРу» Віталій Кличко, який в останню мить зійшов з дистанції і поступився Петру Порошенку, здивував та розчарував багатьох. Чому один з найбільш рейтингових кандидатів, який позитивно сприймався як на Сході, так і на Заході, так вчинив, — думки розходяться. Директор школи політичної аналітики НАУКМА Олексій Гарань вважає, що Кличка злякала можлива зміна форми ведення виборчої кампанії. Як відомо, Юлія Тимошенко запропонувала своїм суперникам з перегонів зекономити бюджетні кошти та відмовитися від політичної реклами. Натомість — зосередитися на фахових ґрунтовних дебатах з усіх болючих питань. Гарань переконаний, що Кличко у прямій дискусії програвав би більшості кандидатів, особливо — Юлії Тимошенко.

Ще одна версія, яку озвучив директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала, полягає у тому, що Віталій Кличко та Петро Порошенко об’єдналися, аби... зупинити Тимошенко. «Мені б дуже хотілося помилитися, щоб між політиками було продуктивне співробітництво, конкуренція ідей, пропозицій та дій. Не хочеться допустити дежавю 2005 року», — підкреслив експерт.

Але більшість політологів відзначають найбільш позитивну рису нинішніх перегонів. Уперше за багато років кандидат у президенти, що схиляється до російського зовнішньополітичного вектора та євразійських структур, не має серйозних шансів на перемогу. Партію регіонів останні події, включаючи втечу Віктора Януковича, захопили зненацька. І лідера з серйозною програмою у них немає. Офіційний висуванець ПР — Михайло Добкін — має популярність лише на рідній Харківщині. А Сергію Тігіпку виборці склали адекватну ціну вже після президентських виборів 2010 року.

Натомість демократичний табір сильний, як ніколи раніше. На думку експертів, найбільші шанси перемогти мають Юлія Тимошенко та Петро Порошенко. Один з цих політиків, безумовно, програє ці перегони. Але вся Україна — виграє однозначно. Адже за будь–якого розкладу країна вже не зверне зі шляху європейської інтеграції.

Кінець епохи олігархату

Кампанія лише почалася, і гадати про шанси кандидатів нині — справа невдячна. Але можна проаналізувати, хто із чим iде до виборців і які має стартові позиції. Рейтинг Петра Порошенка стрімко пішов угору, політик добре сприймається людьми. Його вважають грамотним та поміркованим фахівцем, вдалим бізнесменом. Крім того, під час подій на Майдані він показав себе як мужній і рішучий чоловік. Що теж сприяло зростанню популярності.

Щоправда, Порошенко має одну суттєву «ваду»: він — представник крупного капіталу. А цей клас в Україні, як відомо, не користується особливою прихильністю у народі. Воно й не дивно: задля свого збагачення олігархи висмоктали з України все, що було можна. І, головне, що їм не можна пробачити, що за будь–якої зміни влади вони встигають перефарбуватися та пристосуватися до нових умов.

На думку відомого політика Юрія Луценка, який виступав на з’їзді «Батьківщини» у якості соратника Юлії Тимошенко, сьогодні частина колишньої команди Януковича, а саме — група Фірташа—Льовочкіна — планує своє повернення до влади. І допустити цього не можна. Бо Майдан не пробачить. Як зазначив Луценко, це все одно що Гітлера — знешкодити, а основних його поплічників — пробачити, та ще й знову поставити на керівні посади.

Хто ж зупинить наших ненажерливих олігархів? Поки що єдиний політик, який заявляє про нещадну боротьбу з ними, і навіть виносить це гасло на щит своєї кампанії — Юлія Тимошенко. Акцент цілком правильний і доречний. Адже існує гострий запит суспільства на викорінення олігархії.

«Подивіться навколо — олігархи, які ще вчора носили на руках Януковича, раптом стають рятівниками країни! Систему треба ламати, а не лише Януковича ловити по закордонах», — закликає Юрій Луценко. І додає, що лише Юлія Тимошенко, з якою вони пройшли владу, опозицію та тюремні ґрати, має сили та можливість зламати цю систему. Не просто підрихтувати, показово покаравши кількох знахабнілих олігархів, а саме зламати.

Крим — це Україна, а Путін — це ворог

Судячи з того, що Тимошенко обіцяє зламати хребет олігархії, видно, що своєї сміливості та рішучості політик не втратила. Але екс–Прем’єр іде ще далі, і кидає виклик... самому Володимиру Путіну. На тлі млявих коментарів щодо російської агресії більшості українських політиків, її рішуча позиція, як мінімум, — вигідно вирізняється.

«Ми повернемо Крим і виженемо окупантів. Прийшов час сформулювати чіткі матеріальні претензії до Росії з приводу окупації Криму. Ми завершимо історію авторитарного режиму в сусідній країні. Патріотична Росія цього чекає. Допоможемо братньому народу. Ми можемо зробити Україну настільки сильною і красивою, що вона почне міняти життя усього світу», — зазначила Юлія Тимошенко на з’їзді.

Володимира Путіна вона називає відверто — ворогом — як України, так і своїм особистим. Щоправда, на думку аналітиків, саме Тимошенко — той мало не єдиний політик, якого завжди цілком адекватно сприймали у Кремлі. І який може домовитися з Москвою у разі загострення конфлікту. Адже ворогувати із сусідньою державою, втрачаючи ресурси і людей — це шлях у нікуди.

Найкращий спосіб довести Росії, що з Україною не треба жартувати — ставати сильною та непереможною державою. І перше, що потрібно зробити у цьому напрямi — провести серйозну реформу вітчизняної армії. Що й збирається зробити Тимошенко, залучивши військову еліту — як вітчизняну, так і зарубіжну.

Якщо хто і має можливість швидко ввести Україну до європейських та євроатлантичних структур, то це Юлія Тимошенко. Достатньо згадати, як за неї вболівав увесь світ. Як лідери світових держав, посли та громадські діячі добивалися зустрічі з нею у в’язниці. І як щиро вони вітали її повернення до нормального життя. Тож всебічна підтримка Європи Юлії Тимошенко гарантована.

Без революційності та пафосу

Експерти помітили, що Юлія Тимошенко останнім часом стала іншою, змінилася. У її промовах стало менше революційності та пафосу, більше — заспокійливих фахових речей, які згуртовують націю. Очевидно, що в’язниця не озлобила її та не зламала. А загартувала, змусила переглянути деякі речі. Але головне, що залишилося при ній, — її легендарні бійцівські якості, віра в перемогу та незламна воля. Як і раніше, Юлія Тимошенко не боїться ухвалювати рішення, навіть непрості та непопулярні, та нести за них відповідальність.

«Тимошенко намагається адаптуватися до нової політичної ситуації, до нових настроїв у суспільстві. Це помітно з риторики її виступів, з тих тем, що вона обирає. Вона намагається використовувати нові виклики у своїй політичній діяльності», — підкреслює голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.

У разі перемоги Тимошенко, народу України не буде соромно за такого лідера. Головне, аби вибори пройшли чесно, без взаємних звинувачень та «війни на знищення», як це зазвичай буває. Шанс на проведення таких виборів є. Сподівання на це дають моральні якості більшості кандидатів у президенти. А також — всебічний контроль за їхнім проведенням iз боку громадськості. Недарма Юлія Тимошенко обрала своїми довіреними особами на виборах представників Майдану — волонтерів, працівників кухні та Самооборони. Про свою силу та міць українці гучно заявили впродовж останніх кількох місяців. А значить, політикам, які планують фальсифікації, варто начуватися. Гарантував проведення чесних виборів й Прем’єр–міністр Арсеній Яценюк, який теж прийшов на з’їзд партії підтримати Юлю. Бо ж хіба після того, що було на Майдані, люди дозволять фальсифікувати вибори чи обманювати себе?