Кафкіанський гамбіт: від Краснагоракаї до Пашковського?
Схоже, Ласло Краснагоркаї — це угорський Франц Кафка. Назва роману «Меланхолія опору» (К.: Комора, 2025) цілком могла би бути підзаголовком до «Процесу». >>
16 березня, одягнувши маленьке чорне плаття, я вирушила в Київську оперету, де мав відбутися ХІІІ Міжнародний джазовий фестиваль «Єдність». Але, прийшовши під театр, зрозуміла, що щось не так. У фойє і біля кас не було жодного відвідувача. Фестиваль перенесли на 29 березня, пояснили в театрі. «Самі розумієте, що зараз в Україні відбувається. Музиканти побоялися їхати в Київ через нестабільну ситуацію. Приходьте через два тижні, може, над нами нарешті буде мирне небо», — порадила жінка на вході.
Одягнувши вдруге маленьке чорне плаття, 29 березня я знову подалася на джазовий фестиваль «Єдність». В афіші були зазначені чотири фортепіанні школи. Українську мали представляти Володимир Соляник iз Марією Видренко (вокал). Італійську — Габріелє Дінаро та оркестр «Київ Гранд Класік» iз диригентом Сергієм Лихоманенком, румунську — Флорін Радукану з українцями Валентином Корнієнком (контрабас) і Віталієм Бажорою (ударні) та польську — молоді леви польського джазу Павел Качмарчик (фортепіано), Мацей Адамчек (контрабас) і Девід Фортуна (ударні). Те, що програма буде змінена, я була впевнена на 99%, адже на київський фестиваль запросили світових зірок. А в легендарних музикантів, як відомо, розклад концертів розписаний на кожен день на кілька років наперед, і нікого не хвилює, що в Києві нарешті мирне небо і посольства перестали рекомендувати утримуватися від візитів в Україну.
Мені вкрай хотілося подивитися, як організатори викрутяться і ким з українців замінять румуна, італійця та поляка. Однак президент фестивалю «Єдність» Сергій Грабар не розчарував. Він використав усі можливі аргументи, у тому числі й жіночу чарівність колег, щоб заанонсовані зірки виступили в Києві. І це називається джаз. А щодо назви фестивалю — здається, вперше за 13 років існування заходу слово «єдність» прозвучало настільки актуально. Цього разу фестиваль об’єднав і до того до смерті наляканих людей (в Опереті не було жодного вільного місця), і музикантів із різних країн.
Оскiльки в Опереті було єдине «вікно» в афіші — 29 березня, і саме в цю суботу в Україні вшановували 40 днів від трагічної загибелі Небесної сотні, Сергій Грабар розпочав фестиваль хвилиною мовчання. Далі вперше за історію фестивалю засновник прочитав вітального листа від міністра культури Євгена Нищука. «Фестиваль відбувається в першу чергу за підтримки Міністерства культури. Два дні тому мали переговори з Євгеном Нищуком. Обіцяв фінансово допомогти, але вже постфактум. А так як спонсорських коштів маємо негусто, довелося з традиційних двох днів скоротити програму на один день», — пояснив Грабар.
Соляник, якого називають амулетом фестивалю через те, що вже 13 років поспіль бере участь у «Єдності», влаштував сюрприз для організаторів. Лише на репетиції перед концертом Сергій Грабар дізнався, що Володимир Соляник перед тим, як вийти на сцену з вокалісткою Марією Видренко, якій ще й десяти років немає, підготував iще один номер. Піаніст iз власної ініціативи запросив на «Єдність» українських віртуозів Сергія Хмельового (ударні) та єдиного заслуженого артиста України серед джаз–музикантів Володимира Копотя. Легенди джазу разом із контрабасистом Валентином Корнієнком задали фестивалю високу планку. Якість «Єдності» підтримали і наступні колективи. Італієць потішив публіку образотворчою музикою. Це коли заплющуєш очі й дивишся. Його симфонії, одну з яких Дінаро назвав «Київ», варіюють на межі з класикою, та від того фестиваль тільки виграв. Румуни теж відійшли від старого доброго джазу, вдавшись до фольклору. Їхні мелодії завдяки грі на флейті Пана Даліли Чернатеску до болю нагадували українські коломийки. Поляки у свою чергу показали, яким є джаз сьогодні — молодим, експериментальним, енергійним, вільним від будь–яких канонів і, головне, високопрофесійним. Павел Качмарчик перед концертом зазначив, що дуже боявся їхати в Україну, але для нього принципово у ці дні бути разом з українцями і подарувати їм свою музику. Водночас італійці мали менше мужності і кожні п’ять хвилин відправляли своїм рідним у Сицилію фото з Києва, щоб запевнити, що тут ніхто не стріляє. І це також називається джаз.
Схоже, Ласло Краснагоркаї — це угорський Франц Кафка. Назва роману «Меланхолія опору» (К.: Комора, 2025) цілком могла би бути підзаголовком до «Процесу». >>
Нову літературну премію "Григір" за найкращу книжку короткої прози заснували в Україні - відзнаку присвятили Григору Тютюннику. >>
Сьогодні, 11 березня, виповнюється 138 років від дня народження Василя Чечвянського (справжнє прізвище — Губенко) — українського письменника-гумориста і сатирика, одного з митців трагічного покоління Розстріляного Відродження. >>
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Унікальний макет Маріуполя представили на виставці «МУІ — Маріуполь Українська Ідентичність» у Львові. >>
У Лондоні відбулося інавгураційне засідання Українсько-британської комісії з питань культури відповідно до положень Угоди та Декларації про сторічне партнерство між Україною і Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, підписаних у 2025 році. >>