Привіт від Мікеланджело у цифрі

Привіт від Мікеланджело у цифрі

В Україні ще не ввійшло в традицію відкривати галереї за містом. Якщо зірки на небі так складаються, що куратор і меценат одного прекрасного дня зустрічаються і знаходять спільну мову, то найперше розглядається варіант із приміщенням у центрі міста або ж поближче до серця культурного середовища. Побутує думка, що українці не привчені до мистецтва, їх не так просто заманити на виставку. Поки що єдиному PinchukArtCentre вдається тримати планку популярності.

І це називається джаз

І це називається джаз

16 березня, одягнувши маленьке чорне плаття, я вирушила в Київську оперету, де мав відбутися ХІІІ Міжнародний джазовий фестиваль «Єдність». Але, прийшовши під театр, зрозуміла, що щось не так. У фойє і біля кас не було жодного відвідувача. Фестиваль перенесли на 29 березня, пояснили в театрі. «Самі розумієте, що зараз в Україні відбувається. Музиканти побоялися їхати в Київ через нестабільну ситуацію. Приходьте через два тижні, може, над нами нарешті буде мирне небо», — порадила жінка на вході.

Першість «Останнього лімузина»

Першість «Останнього лімузина»

У Києві завершився 11–й Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA, який тривав рівно тиждень. Попри те, що кіно про правду життя зі всіма її болями і проблемами — не для людей зi слабкими нервами, на кожному показі був аншлаг. Молоді люди, а такою здебільшого є фестивальна аудиторія, прагнули на власні очі побачити, в якому світі вони живуть. І хоча, як заведено на Docudays UA, фільми змагались за нагороди у трьох конкурсах — Docu/життя, Docu/право, Docu/коротко, а також за спеціальний Приз від студентського журі, глядачів більше цікавили новинки документального кіно, яких було аж 36, аніж хто з них візьме шматок бруківки. Призом цьогорічного фестивалю став камінець, якими під час боїв на Євромайдані активісти відбивалися від куль «Беркута».

Всі статті рубрики