Від редакції. Ще в липні 2010 року наша газета розвінчувала деякі міфи, які творила і продовжує творити Росія щодо української історії (див. номер від 17.07.2010). Проте тоді й подумати ми не могли, що мине кілька років — і ту свою міфотворчість наша сусідка не тільки почне видавати за чисту монету, а ще й прикриватиметься нею, виправдовуючи свої загарбницькі дії в Криму. І хоча ми не практикуємо публікацію вже надрукованих матеріалів, та сьогодні деякі розділи тієї статті, яку підготував для нас історик Василь Чумак, є як ніколи актуальними. Тому й пропонуємо їх увазі наших читачів.

Історія повторюється. У 1918–му під Крутами шляхетні юнаки виступили проти озброєної голоти Муравйова. Їх було кілька сотень. Голота перемогла. Наприкінці 1940–х ув’язнені в радянських концтаборах пасіонарні українські «хлопці з лісу» розпочали боротьбу з озброєною босотою і досягли успіху. Бандерівців по величезній «малій зоні» налічувалося десятки тисяч. У 2013–му майданівці в яскравих шаликах із жовто–блакитними стрічками виступили супроти озброєних «тітушок» у чорних «спортивках». Яскравих — близько мільйона. Однак перемога ще попереду. Бо «велика зона» — то насправді шоста частина Землі. Босотою, силами якої утримують тут тотальний «порядок» — «тітушками», «захисниками сепаратизму», «політичними православними» та іншими доволі нечисленними, але проактивними групами, керує «адміністрація». Знешкодити її — то великий виклик і випробування для нинішніх героїв, підтримкою для яких є досвід попередників.