«Там лише діамантів було на мільярд!»

«Щоб спалити всю чорну бухгалтерію Януковича, знадобилася б мартенівська піч»

— Дмитре, чому екс–Президент і його команда так бездарно повелися зі своєю чорною бухгалтерією? Навіщо було її топити — хіба спалити не простіше?

— Не простіше. Ми спочатку знайшли 150 тек із документами (в кожній 200–300 документів), а потім — в адміністративному будинку — побачили ще 700 тек. Це величезна купа паперів. Просто так облити бензином і спалити не вийде. Хоча вони намагалися — частину документів (3 чи 5 тек) вони спалили, але для решти знадобилася б мартенівська піч. Кидати по одному аркушу в багаття — на це пішло б пару років. Є й такі теки, які обгоріли по краєчку, а всередині все ціле. Коли вони зрозуміли, що настав кінець, тоді взяли та й кинули все це у воду.

— Тоді не зрозуміло, навіщо взагалі роками накопичувати на себе компромат. Звісно, такого фіналу Янукович й уявити собі не міг, але в принципі — навіщо?..

— А тут треба розуміти їхню психологію. В Донецьку є такий принцип: «навєді порядок, і порядок сохраніт тєбя». Люди ретельно займалися накопиченням документації, щоб був повний контроль.

Янукович нікому не довіряв. Система контролю за всіма грошовими потоками була налагоджена досить потужно. Там працювали професійні бухгалтери й фінансисти. Все було під наглядом, щоб ніхто, як кажуть у Донецьку, «не крисятничав з общака». Втечі з Межигір’я дійсно ніхто не уявляв — вони до останнього вірили, що все обійдеться. Але не обійшлося.

— Отож те, що було знайдено у ставку, — лише верхівка айсберга?

— Саме так. Ми потім знайшли «першоджерело»: в адміністративному будинку розташовувався офіс компанії «Київуніверсалсервіс», яка опікувалася експлуатацією Межигір’я. Саме там ми й побачили ще 700 тек — усі документи звідти ми відсканували й віддали потім до Генпрокуратури.

— Який відсоток документів можна вважати втраченим?

— Невеликий. Більшість ми вже виклали на сайт.

— Зараз на Yanukovych Leaks близько 20 тисяч документів. Це ще не кінець історії?

— Уже понад 20 тисяч. Ще трохи ми «заллємо», але, в принципі, лишилось небагато — десь 2 чи 3 тисячі документів.

— Документи ці можна розділити на декілька категорій. Найбільшу з них складають бухгалтерські папери, так?

— Так. Найбільша частина — первинна бухгалтерія Межигір’я. Менше документів, які стосуються фінансових оборудок сім’ї Януковича, — тобто яким чином зароблялися всі ці мільйони доларів. Були ще списки потенційно небезпечних для Януковича журналістів, досьє на деяких політиків, громадських активістів, так звані «орієнтування» на Тетяну Чорновол тощо.

— Чи є якийсь відсоток документів, які ви відклали набік і вирішили не друкувати, бо там, можливо, міститься щось не призначене для загального прочитання?

— Немає таких. Усе, що ми знайшли, свідчить або про корумпованість, або про переслідування людей. Усе це ми викладаємо на сайт. 95% усіх документів — уже там.

«Знайдено досьє на співмешканку Януковича Любов Полежай, звіт про стеження за нею»

— Поділіться якоюсь сенсацією або принаймні скажіть, що особисто вас вразило у цих знахідках найбільше?

— Річ у тому, що «больовий поріг» із часом зменшується. І те, що вражало місяць тому, зараз уже зовсім не вражає. Наприклад, розписки про внесення коштів готівкою на десятки мільйонів доларів, які приносили Павлу Литовченку — завгоспу Януковича.

— Що є цікавого серед, так би мовити, неформальних записів?

— Були малюнки падчерки Януковича і цікаве досьє на саму його співмешканку Любов Полежай, звіт про стеження за нею. Охорона доповідала Януковичу про її переміщення. Ми про це незабаром опублікуємо матеріал.

— А як знайшли відео, де зафіксовано, як Янукович залишає Межигір’я?

— Його знайшла агенція «Ліга–бізнесінформ» та «5–й канал». Про це краще спитати в них.

— Давайте про технічний бік справи. Як відбувалась реставрація знайдених документів, хто вам допомагав із цим?

— Спочатку рятувати документи від розмокання нам допомагали працівники Українського державного архіву. Вони привезли спеціальні «теплові гармати», показували, як сторінки правильно перегортати, щоб вони остаточно не розкисли. Тепер же, коли всі документи відскановані та врятовані, настала черга журналістів та спеціалістів з IT–технологій, які допомагають упорядковувати цей величезний архів.

— Як вам вдалося вберегти архів від розкрадання? Автопарку Януковича пощастило менше...

— У нас працювала група журналістів приблизно з 15 осіб, плюс були волонтери й активісти Автомайдану... Всі одні одного знають, всі наглядали за порядком.

— Ви згадали про те, що межигірський архів передано для ознайомлення до Генпрокуратури. Що з ним зараз? Що каже ГПУ?

— Генпрокуратура його у нас урочисто вилучила. Доповідати вони не зобов’язані, а ми й не цікавимося. Своє власне розслідування ми Генеральній прокуратурі не довіряємо. Хай працюють собі самі, результат побачимо по факту.

— Чи не думали ви написати книжку на базі всього прочитаного та побаченого?

— Думали. Але поки займаємося журналістськими розслідуваннями. На сайті вже є кілька текстів. А книга... Питання не на часі. Може, за півроку до неї й дійдуть руки...

«За крадіжки відповідальна міліція»

— Що зараз у Межигір’ї?

— Межигір’я зачинене, бо траплялися випадки мародерства.

— Хто конкретно охороняв Межигір’я? Чим далі від 22 лютого, тим більше різних версій...

— Наскільки мені відомо, Межигір’я охороняли кілька сотень Самооборони. Там були, зокрема, Третя сотня, Вишгородська сотня й Автомайдан. Але їх було недостатньо, щоб покрити весь цей величезний масив — 50 із гаком гектарів. Вони не все могли охопити, тому десь і ставалися випадки мародерства.

Третя сотня та Автомайдан охороняли сховище коштовностей у Януковича в гаражі. Пізніше все це передали в Національний художній музей.

— Але раритетні авто та деякі інші цінні речі з парку Януковича зникли. Хто за це має нести відповідальність?

— Міліція, я думаю. Я особисто звертався через народних депутатів до Авакова, аби він забезпечив належну охорону, але в перші дні цього не зробили... Втім, авто пізніше знайшлися, і ця проблема була розв’язана.

— Оскільки в Межигір’ї лишились «неевакуйованими» картини Шишкіна та Полєнова, то вивезли звідти, мабуть, взагалі мегашедеври. Хтось висловив припущення, що Віктор Федорович володів і Босхом, і Рембрандтом, а в соцмережах жартували, що він мав і «Джоконду», тоді як у Луврі виставлено копію...

— Я думаю, залишали дійсно менш цінне, але що саме він вивіз, сказати важко. Кинули напризволяще те, що вважали не таким вартісним — приміром, українські першодруки. Точно була вивезена величезна колекція діамантів, бо в «Хонці» ми знайшли сертифікати на всі ці дорогоцінності. Це були діаманти від «Картьє», їх кількість наближалась до сотні одиниць.

— А вартість?

— Вартість не була вказана, але, згідно з сертифікатами, це були діамантові кольє, діадеми, різні прикраси — очевидно, не менше, ніж на мільярд доларів.

— Але переліку цінностей серед документів не знайдено? Наприклад, опису всіх картин?

— Перелік майна є, але неповний. Особисті чи суперкоштовні речі туди не внесені — їх ніхто не обліковував.

— Яке у вас склалося враження: Янукович знав, чим він володіє? Чи в силу свого розумового обмеження розглядав той–таки живопис як суто статусну річ, яка має бути в кожного «реального пацана»?

— Мабуть, він усе прекрасно розумів. Або були люди, які могли пояснити цінність цих речей. Саме тому вони в нього й складувалися, саме тому він і тягнув усе до себе в нору. Це все були атрибути злочинного «понту», аби було чим похизуватись.