Пiсля оголошення «надутих» результатiв референдуму прибiчники росiйської iдеї в Сiмферополi та Севастополi влаштували вуличнi народнi гуляння. (Рейтер.)
В оригіналі, себто у виконанні найулюбленішого гурту самого Володимира Путіна «Любе», цей рядок із пісні звучить інакше. А саме: «От Волгі до Єнісєя — лєса, косогори да стєпі. Расєя моя, ти Расєя». Одначе спеціально для сімферопольців, котрих позавчора ще за декілька годин до офіційного завершення так званого «референдуму» скликали на безкоштовний концерт на площі Леніна, фронтмен гурту «Любе» Микола Расторгуєв поміняв слово «Волга» на «Крим». І тим самим викликав ще більший шквал овацій.
Дійство тривало до глибокої ночі й формально називалось концертом у рамках ХІІІ міжнародного музичного фестивалю «Кримська весна–2014». Щоправда, виступ його учасників, зокрема Віки Циганової, Дмитра Харатьяна, гурту «Блакитні берети», ансамблю пісні й танцю Чорноморського флоту (заявлений був також Лев Лещенко), був більше схожий на приїзд до провінції такої собі концертної агітбригади з обласного центру. Минулої суботи подібна агітаційно–фестивальна «весна» з неймовірним рівнем децибелів відбулася і в Севастополі на площі Нахімова.
Скидається на те, що початок 13–ї «Кримської весни» — заздалегідь підготовлений час «Ч» для переходу для активних дій прокремлівських сил на українському півострові. Наче «метеорологічний» сигнал по іспанському радіо «Над усією Іспанією безхмарне небо» в 1936–му. Скажімо, ще три місяці тому було відомо, що на склади військових частин ЧФ у Криму завезли втричі більше пально–мастильних матеріалів. Ще раніше — відкрито, на порушення базових угод про умови перебування російського флоту на території півострова, — збільшили кількість особового складу морської піхоти та авіації наземного базування тощо.
Референдум у рекордно короткі строки й без можливості голосування за статус Криму на рівні колишньої української автономії теж був виписаний заздалегідь. Його псевдорезультат не означає нічого для світу, зате є бальзамом на рани для прибічників «російської ідеї». Так, хітом стала заява жінки похилого віку на одній із дільниць: «Я так мріяла померти в Росії, і ось нарешті мрія збудеться». Іншу бабусю — 82–річну вчительку РОСІЙСЬКОЇ мови Надію Миколаївну Самойлову, яка перед камерами не побоялася заявити, що Крим — це Україна, і єдині фашисти тут — російські інтервенти, бойовик Аксьонова повалив на долівку з вигуками «Провокаторша!» Ганьба російського Криму приросла ще одним показовим злочином проти людяності.
За два дні до дійства а ля референдум «прем’єр» Сергій Аксьонов заявляв: «Щось мені підказує, що за перше питання (приєднання до Росії) проголосує не менше 80% кримчан». Учора липовий виборчком, який не мав належних списків виборців і вважав за можливе дописувати вручну до кожної дільниці хоч по 200 осіб, показав такі цифри: явка — 83,1% (1,275 млн. осіб), «за» приєднання до Росії — 96,77%, за автономію у складі України — 2,51%, недійсні — 0,72%.
Ці цифри означають лише те, що Крим упевнено крокує в напрямку «сірої» зони на кшталт Придністров’я, Абхазії й Південної Осетії…
Євросоюз, США, НАТО, Венеціанська комісія разом з офіційною Україною не визнали результатів так званого «референдуму» в Криму. ЄС повторно закликав Росію негайно вивести свої війська з України і залишити у гарнізонах лише докризове число військових.
Венеціанська комісія назвала плебісцит нелегітимним, бо його можливість проведення такого референдуму не передбачено ні українською, ні кримською конституціями. Якщо кримчани й росіяни посилаються на досвід Шотландії, то там референдум готується роками (а не за два тижні) й відбудеться за згодою центральної влади та відповідно до чинного законодавства, а не самовільно, під дулами автоматів, без ігнорування думки корінного населення, яким у Криму є татари. Останні на 99% ігнорували позавчорашній «референдум».
Аномально висока явка кримчан на референдумі є результатом того, що в списки для голосування просто на виборчих дільницях заносили всіх охочих громадян Росії, а також тих, хто голосував на кількох дільницях одночасно. Про це йдеться у висновках Комітету виборців України. Також є відеосвідчення, коли члени «комісій» і міліція ходили по будинках з урнами для голосування, змушуючи людей до волевиявлення.
Право на проведення екзит–полу в Криму мала лише одна організація, дії інших були незаконні — про це заявляв сам голова так званої «комісії з організації та проведення загальнокримського референдуму» Михайло Малишев. Також до дільниць допускали лише спеціально акредитованих журналістів, а не всіх представників ЗМІ, як це дозволяє робити українське законодавство.
135 «міжнародних спостерігачів», які, за даними організаторів, представляли 23 країни, були переважно російського походження та крайньо–правими колегами російських шовіністів у країнах ЄС, на кшталт угорського «Йоббіка».
Промовистий факт: пан Малишев заявив, що станом на восьму годину вечора, 16 березня, явка виборців у Криму склала 81,36%, «проголосували 1 мільйон 250 тисяч 426 людей. Це результат без урахування Севастополя. З урахуванням Севастополя проголосували 1 мільйон 724 тисяч 563 людини». Тобто, якщо вірити кримській «владі», проголосували 474 137 осіб із Севастополя. Однак станом на 1 листопада 2013 року, згідно з даними Управління статистики в Севастополі, усе постійне населення міста — 383 499 осіб, а присутнє на той момент — 385 462 особи. Це означає, що, за даними Малишева, за входження Криму до складу Російської Федерації проголосувало 123% севастопольців...
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
