Бельгійське Ватерлоо в Донецьку

13.08.2004

Ігор КОРОЛЬОВ

Чiпрiан Марiка перед бельгiйцями не прогнувся. (Фото РЕЙТЕР.)

У сучасному футболі не буває дрібниць, тим більше коли йдеться про підготовку до битви за путівку в Лігу чемпіонів. Особливо це стає помітним при порівнянні успіху «Шахтаря» та фіаско «Динамо». Скажімо, президент столичного клубу Ігор Суркіс дорікнув услід звільненому Олексієві Михайличенку, що він полінувався особисто переглянути перед очним двобоєм гру «Трабзонспора», а Мірча Луческу з'їздив у Бельгію й пошпигував за «Брюгге». Щоб підкреслити важливість для головного тренера особистого перегляду гри суперника, згадаємо, яку інформацію привіз наставникові «Брюгге» його помічник: він відзначив гру Гюбшмана, Батісти і поставив знаки оклику навпроти прізвищ Плетикоси, Срни, Агахови, Флорі й Тимощука. У стартовому ж складі гірників у Донецьку на поле вийшли лише два з шістьох «найнебезпечніших». А от Луческу не помилився.

У перші хвилини камера оператора ТРК «Україна» неодноразово показувала стурбовані обличчя тренерського штабу гостей, які з ручками і блокнотами не могли второпати тактичну побудову «Шахтаря». Відразу відзначимо, що початок сезону вже довів силу Мірчі Луческу як аналітика і тактика. І цього разу наставник донеччан здивував багатьох, випустивши на поле відразу трьох форвардів. Ще після приїзду з Бельгії румунський фахівець не приховував, на відміну від багатьох колег, що британській манері гри фламандців протиставлятиме швидкість і техніку своїх підопічних. І вже з перших хвилин стало зрозуміло, що донецький тренер вдало знайшов кожному з бомбардирів місце на полі. На самому вістрі атаки, звичайно, був Чіпріан Маріка, який, крім спринтерських даних і техніки, має дуже важливе вміння поборотися за м'яч. Андрій Воробей і Джуліус Агахова, які не настільки сильні у відборі, діяли з глибини. Загалом ця трійка разом із Вукичем та Тимощуком створила саме той «організований хаос», у якому ігрова дисципліна поєднується з імпровізацією і який приносив успіх ще «Динамо» часів Валерія Лобановського.

Ще під час матчів внутрішніх турнірів ми звертали увагу на те, що «Шахтар» використовував усіх заявлених на гру форвардів. І те, що всі вони відчули смак голів та покращили взаєморозуміння, й позначилося на кінцевому результаті. У воротах «Брюгге» по одному разу «розписалася» вся четвірка задіяних нападаючих, включно з Брандао, який позавчора вийшов на заміну. Що цікаво (і це теж свідчить про гарне відчуття тренером можливостей виконавців): кожен із голеадорів вражав ворота Томислава Бутіни у властивій манері. Агахова і Брандао — типові «завершальники» зусиль партнерів — використали свою пластичність і відчуття позиції. До речі, і їх «асистентами» були колеги, відповідно, Маріка та Воробей. Чіпріан же забив дуже важливий другий гол, ніби виправдовуючи своє ім'я, — його «чіпкості» у власному штрафному не витримав досвідчений бельгієць Тіммі Сімонс, якого молодий румун блискуче «обікрав». І, нарешті, Андрій Воробей показав, що не забув своїх навичок форварда під час «відрядження» у півзахисники часів Шустера — він технічно позбувся опіки двох суперників і піймав голкіпера витонченим ударом на протиході.

Загалом «Шахтар» показав вражаючу навіть за європейськими мірками атакуючу міць — не часто у Лізі чемпіонів побачиш 18 (!) ударів у площину воріт за матч. Зауважимо, що хорват Бутіна (дублер у збірній того самого Плетикоси, який сидів на лаві запасних «Шахтаря») більшість пострілів міг лише відбити, підтвердивши оцінку про свою схильність до невпевнених дій.

Цей матч мав справді велике значення. На трибунах РСК «Олімпійський» у Донецьку трьома мовами (російською, англійською та французькою) було розгорнуто заклик до помсти. Але не лише жага до реваншу за поразку «Брюгге» дворічної давнини дозволила гірникам не зламатися за несприятливого перебігу подій. На відміну від «Динамо», віце-чемпіон України має психологічну стійкість та тренера-провидця. Усі три заміни Луческу були виправданими: Срна, Дуляй та Брандао органічно повернули командній грі ту швидкість, яка «завелася» у стартові хвилини. І виявилося, що «Брюгге» ще не готове до навантажень нового сезону. Не готове до утримання рятівного рахунку 1:1.

Але за два тижні, без сумніву, ми побачимо зовсім інших бельгійців. І донеччанам варто прислухатися до тих, хто ще не поспішає передчасно вітати «Шахтар» із другим в історії виходом у груповий турнір Ліги чемпіонів. По-перше, добре, що арбітр Том Хенніг Овребо не «допоміг» відверто своєму співвітчизнику — норвезькому наставнику бельгійців Тронду Сольєду. Хоча попередження, видані провідним «борцям» за м'яч Тимощуку, Вукичу та Левандовському, були необов'язковими. Та й епізод із порушенням правил проти Маріки у штрафному майданчику не варто забувати. У Фландрії слід очікувати силового тиску з боку суперника, трибун, суддів. І 3:0 на користь «Брюгге» нерозумно розглядати зараз як щось неймовірне. Згадайте, як «Депортиво» цієї весни відігралося вдома проти «Мілана»! А захист «Шахтаря» ще треба удосконалювати.

Вочевидь, доведеться зробити висновки щодо вже не перших позиційних помилок Беркеуана. На мій погляд, у повторній зустрічі пару Левандовському в центрі захисту складатиме Томаш Гюбшман. У футболі давно вже прийнято, щоб голкіпер і хоча б один із беків мали повне взаєморозуміння, а воно у чехів Гюбшмана і Лаштувки, безумовно, є. І треба, вочевидь, досконаліше вивчити дует форвардів «Брюгге» Балабана й Віктора, який спонтанно з'явився після травми Ланге. Стартові хвилини другого тайму показали, що не даремно в Бельгії вважають, ніби хорватсько-бразильська зв'язка нападаючих здатна перевершити визнаних лідерів атаки «Андерлехта» Мпензу й Аруну...

ПІСЛЯМОВА

Тронд Сольєд, тренер «Брюгге»:

— «Шахтар» був значно сильнішим і заслужено переміг. Ми повинні дякувати Богу, що рахунок у підсумку не був ще більш нищівним. Під час перерви ми спробували взяти себе в руки і сподівалися, що гра піде за нашим сценарієм. Але «Шахтар» мав більшу удачу і зміг використати створені моменти. Я не думаю, що ми недооцінили суперника. Це сильна команда, але переможця визначає не один ігровий день, а два. Тепер наші шанси я оцінюю не більш як 25 відсотків.

Мірча Луческу, тренер «Шахтаря»:

— Цю гру ми провели дуже грамотно. У неї було вкладено серце і душу. Відзначив би чудову дисципліну гри і виняткове бажання перемогти. Гравці «Брюгге» були розгублені й нічого не розуміли. Сам матч був важким, бо поле — вологе. Спочатку важко було контролювати ситуацію, але згодом ми звикли. Ми відчинили «коридори» для атак у їх захисті, вклали в гру швидкість Маріки і Воробея. Загалом усі гравці зіграли на європейському рівні. Завжди важко проводити перший матч удома, тому ми були уважними. І якби не Бутіна, то рахунок міг би бути ще більш приголомшливим.

Ми всі палаємо бажанням грати у Лізі чемпіонів. Проте від сьогоднішньої перемоги ні в кого не повинно запаморочитися у голові — ми повинні міцно стояти на землі. Це перемога лише в одній грі, і найголовніше, щоб вона привела до загальної перемоги.

Анатолій Тимощук, півзахисник «Шахтаря»:

— На щастя, травма, отримана в цьому матчі, виявилася не надто серйозною — з'явилася невеличка гематома, але я думаю, що завтра все буде гаразд. Важливість перемоги важко переоцінити — тепер ми практично в Лізі чемпіонів. Спробуємо максимально зібрано зіграти в Бельгії і не припуститися недооцінки суперника.

Джуліус Агахова, нападаючий «Шахтаря»:

— Сьогодні не було традиційних кульбітів, бо коли я забивав гол, то зіткнувся з воротарем і зазнав незначного пошкодження. Прагнутиму повернутися до перевіреної традиції у повторному поєдинку. Ми вже відчуваємо гарячий подих Ліги. Звичайно, у футболі буває все, але навряд чи ми втратимо нашу перемогу.

Чіпріан Маріка, нападаючий «Шахтаря»:

— Це був найважливіший поки що матч у моїй кар'єрі. Мені вдалося забити дуже важливий гол, який змінив хід гри. Після цього ми відчули «запах крові» і забили ще два м'ячі. Сьогоднішній поєдинок я порівняв би з грою проти «Динамо» у чемпіонаті.

Сергій Серебренников, півзахисник «Брюгге»:

— Звичайно, неприємно, що ми так зіграли сьогодні. Коли Балабан зрівняв рахунок, задалося, що ми досягнемо потрібного результату. Наврядчи у повторній грі ми досягнемо результату, який би дозволив йти далі. Ми будемо старанними, але якщо об'єктивно, шансів не дуже багато.