«Якщо багато зброї — має пролунати й постріл»

Напружена обстановка на Кримському півострові змушує людей тікати до більш безпечних областей України. Львівщина, для прикладу, оголосила, що готова прийняти до півтори тисячі біженців. Один з офіцерів у відставці, якому вдалося вивезти дружину та дітей до друзів, розповів «УМ» про обставини від’їзду з півострова. Родина сподівається на повернення до своєї квартири, а тому просять не вказувати прізвище.

— Чому ви вирішили залишити Крим?

— Ще до збільшення кількості російських військ у Криму вулицями Севастополя почали рухатися колони військовослужбовців Російської Федерації, які дислокуються в місті. Теж саме відбувалося в іншим містах півострова. Поруч із військовими частинами мешкають люди, які почали нам телефонувати та розповідати про рух БТРів нічним містом. Люди розповідали про напрямки руху, знімали на відеореєстратори, телефони і т.д. Тоді і я став фіксувати, яка техніка, скільки одиниць, як укомплектовані. Для марш–кидка морські піхотинці мають перебувати без зброї. А наприкінці лютого техніка була повністю укомплектована, навіть кулемети без чохлів. Одразу було зрозуміло, що техніка була готова до використання. На той момент БТРи виїжджали на об’їзну трасу, яка проходить навколо міста. Стали створювати блокпости на вузлових дорогах.

Ще один момент: усі пересування територією Криму російських військових повинні узгоджуватися з українською стороною. Наприклад, є план бойової підготовки Чорноморського флоту. Вони попереджають, що в таких датах будуть навчання на такому–то полігоні. У повідомленні інформують, зокрема, про годину, кількість техніки, особового складу, маршрут перегону. У нас виділяють машини супроводу — державна автоінспекція. Цього разу вся російська техніка пересувалася в супроводі своєї військової автоінспекції. Спершу блокувати найбільш бойові частини, а потім — абсолютно всі. Навіть військові містечка.

— Що стало останньою краплею для прийняття вашого рішення про виїзд?

— Я побачив, як росіяни почали вводити війська з Керчі. Коли багато людей ходять зі зброєю, то десь і колись може пролунати постріл. За ним — постріл у відповідь. І як снігова куля буде наростати. Я переживаю за свою родину. Особисто я повернуся в Крим виконувати свій обов’язок. Але не хочу, щоб моя родина опинилася під загрозою.

Наша машина була технічно не підготовлена до багатокілометрового маршруту. Потрібно було терміново їхати. Дорогою повністю «вбив» авто. Через те, що машина «впала» ззаду, у нас відкрилися двері та загубилися речі. На блокпосту під Армянськом нам порізали колесо... Я подумав: «Може, спеціально, щоб не зміг від’їхати далеко? Тоді мене точно «обтрусять»?» Сіли й поїхали далі.

— Щось цінне вивозили із Севастополя?

— Вивезли те, що становить собою інтелектуальну цінність. Звичайні речі можна і тут купити, нажити з часом. В багажнику були моя парадна форма з нагородами, прапор ВМС України. Унікальна книжка і надзвичайно цінний раритет — «Кобзар» Тараса Шевченка.

У нашій машині висіли георгіївські стрічки. Ми спілкувалися російською мовою. На питання, куди ми їдемо, відповів: «У Карпати!» В Карпатах у мене справді є друг, який неодноразово запрошував на відпочинок. І якби захотіли передзвонити й переконатися, чи це правда, то я зміг би підтвердити наш маршрут.

Тримали нас хвилин двадцять. Здивував мародерський вчинок: хотіли забрати в дітей ліхтарик. Я не віддав.

— Можна було не зупинитися на блокпосту?

— Ні. На дорозі стоять два величезні залізобетонні блоки. Аби проїхати, спершу треба об’їхати першу перешкоду, а потім, зигзагоподібно, — наступну. Якраз люди, які зупиняють усі машини, стоять між цими двома блоками. Оглядають машину так звані представники сил самооборони в різному одязі. Хтось у камуфляжі, хтось — у спортивному. У більшості обличчя закриті.

Поводяться дуже професійно: «Зупиніть машину! Вимкніть фари! Заглушіть двигун! Вийдіть із машини!» Кожна наступна команда надходить після виконання попередньої. Звичайно, ніхто не представляється. Зазначу, що російські військовослужбовці розташовуються окремо. З боку мішками з піском обладнано блокпост, де стоїть кулемет та перебувають озброєні морські піхотинці. Вони не підходять. Всі активні дії робляться руками самооборони. А люди у формі та зі зброєю прикривають. Так само й наші військові частини блокуються.

— Скільки блокпостів подолали?

— На виїзді із Севастополя кожна траса має блокпост: один по дорозі на Сімферополь, інший — по дорозі на Бельбек тощо.

— Коли, гадаєте, родина зможе повернутися додому?

— Звичайно, моя сім’я не залишає Крим назовсім. Ніхто з наших моряків не вірить, що братський народ буде стріляти...