Без Кучми та реабілітації

На тлі Майдану 2013—2014 років із його понад сотнею загиблих події «України без Кучми», звісно, блякнуть — різниця у смертях, покладених на вівтар теперішньої революції. Поза тим є споріднюючі фактори: кримінальні справи за статтею «масові заворушення», побиті й катовані активісти в райвідділках міліції, байдужість до доль окремих осіб. Нині в соцм­ережах скаржаться, що дехто з поранених у Києві лишився сам–на–сам зі своїми проблемами.

Звісно, все це можна списати на Крим, на екстраординарність ситуації в цілому. А можна й на традиційний український ґандж — зневажання сьогодні тих, кого підносили ще вчора. В цьому сенсі події «України без Кучми» теж є показовими.

Днями виповнилося 13 років головної події «УБК» — масової бійки маніфестантів і міліції на році вулиць Банкової й Лютеранської. Цьому передували зникнення журналіста Гонгадзе, «касетний скандал», який у вбивстві журналіста звинуватив Леоніда Кучму, протести з грудня 2000–го до ­березня 2001 року. Далі було придушення опозиційного виступу, масові арешти, суд над 19 активними учасниками бою 9 березня та засудження переважної більшості до тюремних строків. Апеляційна інстанція (ще при Кучмі, у 2003–му!) відкинула частину обвинувачень і пом’якшила покарання. Коли ж справа дійшла до розгляду у Верховному Суді — вже 2006 року — ВСУ не скасував вирок — дарма, що на цьому наполягала навіть сторона обвинувачення в особі тодішнього заступника Генпрокурора Віктора Кудрявцева.

За 13 років змінилися три президенти та безліч голів СБУ, Генпрокуратури й МВС, але підсумок такий: жоден із політв’язнів «УБК» не реабілітований і до сьогодні. ЖОДЕН. Не закрита й кримінальна справа відносно одного з них — народного депутата IV–VI скликань Андрія Шкіля.

Ставши у 2002–му депутатом, Шкіль ініціював закон про амністію, завдяки якому декого з засуджених вдалося звільнити достроково. Він же намагався провести через Раду й реабілітацію політв’язнів — його законопроект схвалив профільний комітет ВР, однак в останній момент на голосування «чомусь» був винесений альтернативний варіант закону від Леоніда Черновецького, який не пройшов друге читання.

Один з учасників «УБК» Микола Ляхович згадує: «Нас не виправдали через тодішнього міністра МВС Юрія Луценка» (йдеться про 2005—2006 рр.). Ляхович пояснює: «Вся справа 9 березня 2001 року трималась винятково на сфальсифікованих рапортах міліції, а також на «показах» свідків, яких катували у райвідділках від 7 до 15 діб». Він же нагадує про офіційну відповідь міністра Луценка нардепові Шкілю, де йдеться про службову перевірку МВС і про те, що «неправомірних дій з боку органів внутрішніх справ не встановлено».

Сам Луценко у 2001 році проходив по справі про «масові заворушення» як свідок. Хоча був не рядовим учасником, а співкоординатором «України без Кучми». У 2014–му Верховна Рада реабілітувала Луценка — не за «УБК», а за корупційну справу, відкриту щодо екс–міністра при Януковичі. Як реабілітувала Рада і дніпропетровських та васильківських «терористів», і Віталія Запорожця, який розстріляв міліціонера на Київщині, і відомих усім Павліченків, обвинувачених в убивстві судді. Скасовуючи гамузом вироки, парламент традиційно «забув» про учасників «України без Кучми». Враження таке, що чим очевиднішою є політична складова обвинувачень, тим менше в них шансів бути анульованими. Недарма підозра у скоєнні «масових заворушень» досі тяжіє над Андрієм Шкілем: у 2010–му його справу заповзявся наново розслідувати тодішній Генпрокурор Пшонка, у 2012–му його заступник Кузьмін визнав, що справа не закрита.

Обрання Шкіля народним депутатом призупинило його кримінальне переслідування, однак із втратою депутатського імунітету загроза ув’язнення виникла знову. Відтоді колишній нардеп від «Батьківщини» перебуває за кордоном.

Зрозуміло, що «Батьківщина», котра тихцем монополізувала владу в країні, зайнята нині важливою справою: розподілом портфелів. В. о. Президента, Голова Верховної Ради Олександр Турчинов робить дуже неоднозначні призначення. Як тут не згадати складання ним партійного списку перед виборами–2012, коли того ж таки Шкіля було усунуто з прохідної частини всупереч побажанням заґратованої Юлії Тимошенко?

На тлі цього стурбованість екс–опозиції реабілітацією «в’язнів Банкової» (з поправкою, що мова йде про Кучму!) виглядає доволі сумнівною. Хоча, звісно, хотілось би помилитися...