Кримські татари — чи не найбільший камінь спотикання в агресивних планах Москви щодо Криму. Водночас Володимир Путін зробив хід конем і запросив на переговори до «білокам’яної» народного депутата від «Батьківщини» Мустафу Джемілєва, в минулому — багаторічного голову Меджлісу кримськотатарського народу. Про це сам Мустафа–ага повідомив у коментарі місцевому інтернет–виданню «15 хвилин». Джемілєв певен: керівництво Росії спробує схилити на свій бік кримських татар. Однак чи поїде взагалі Джемілєв до Москви, він допоки остаточно не вирішив. «Буду радитися з керівництвом. Вони ж не будуть обговорювати зі мною виведення російських військ, а щось пропонуватимуть», — сказав екс–глава Меджлісу.
«Теплі почуття» до татар несподівано виявив і кримський парламент. На своєму позачерговому засіданні ВР АРК прийняла постанову «Про гарантії відновлення прав кримськотатарського народу та його інтеграції в кримське співтовариство».
У Меджлісі вважають, що вимоги кримських татар нарешті почули. Але це не означає, що подібні обіцянки змінять позицію Меджлісу щодо референдуму й територіальної приналежності Криму. Досі позиція представницького органу кримських татар залишалася незмінною: Меджліс закликає не лише татар, а й решту жителів півострова бойкотувати незаконний референдум 16 березня, а також виступає за збереження Криму як невід’ємної складової частини України.
«Ми робимо все для того, щоб пояснити всім жителям Криму наслідки, які можуть настати після проведення цього «референдуму», — заявив, коментуючи згадану вище постанову Верховної ради АРК, її депутат і чинний голова Меджлісу Рефат Чубаров. — Зрозуміло, ми не беремо участь у формуванні уряду АР Крим, створеного всупереч чинному законодавству... Ми розуміємо при цьому, що це лише сигнал усім сторонам, які залучені до кримської кризи. Я сподіваюся, що цей сигнал почують і в Києві, і в Москві, і у Вашингтоні, і в Брюсселі. Я сподіваюся, нам вдасться, спираючись на ці сигнали, приступити до вирішення питань, які хвилюють усіх кримчан, і перш за все — це відведення військ. Цей сигнал не є предметом будь–яких угод».
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
