Дiти на Майданi здавали своїх пластмасових солдатикiв. (УНІАН.)
Учора на майдані Незалежності відбулася акція «Дядя Путін, якщо хочеш пограти у війну, візьми мого солдатика, не чіпай тата!». Діти принесли з собою іграшкових солдатиків, яких поклали у конверт «для дяді Путіна». Як повідомили організатори акції, вони хочуть прикладом маленьких українців закликати дітей з усього світу відправити своїх іграшкових солдатиків у Росію, якщо російський президент ще не награвся у війну. Усі конверти з іграшками складали у ящик, який із Головпошти відправили президенту РФ.
«Мій тато зараз у лікарні. Його поранили, коли він воював за Україну. Мама сильно плакала, — розповiдає «УМ» семирiчний киянин Сашко. — Усі кажуть, що тато герой, але це ж мій тато! Зараз я б віддав усе, щоб мама більше не плакала: усі гроші, які збирав, щоб купити братика! Я вже дорослий і знаю, що дітки не продаються в магазинах. Я дуже хочу, щоб татко одужав і щоб більше не вбивали людей. Я хочу гуляти і не боятися, і щоб мама не боялася. Я народився в Україні й хочу тут жити».
Також у соцмережах стартувала кампанія «У нас всё хорошо». Все почалося з невеличкого ролика, де троє харківських хлопчиків розповідають «дяді Вові», чому їх не треба ні від кого захищати. Після появи цього ролика з’явилися й інші заклики записувати звернення дітей, де вони розповідають про сьогодення країни. Усі ролики мають бути російською мовою і завершуватися словами: «Дядя Вова, не нужно нас защищать. У нас всё хорошо». Можливо, хоча б дитячі благання вплинуть на політиків.
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
