Утримати «вісь світу», яка похитнулася...

«Війни не буде. Як твоя розсада?»

Моя сусідка бабця Лариса, для якої телевізор — чи не єдине «вікно у світ», днями зізналася, що вже боїться вмикати той «ящик».

«Перехвилююся, а потім заснути не можу, — розповідає жінка. — Спершу показували вбитих, поранених, сльози і кров. Співпереживала разом з усіма українцями. Тепер хвилююся за майбутнє країни. Але навіть після заспокійливих ліків не маю сили слухати новини...»

Психологи кажуть: ті, хто не був на барикадах, а стежив за подіями через телевізор, потерпають так само, як і люди, які були на Майдані від першого і до останнього дня. За останній час ми всі пережили колосальний «колективний стрес». Не кожен може самостійно впоратися з його наслідками: безсонням, постійним відчуттям тривоги і неспокою. На тлі хронічних хвилювань загострюються серцево–судинні хвороби, виникають неврози і психози.

Як стверджують фахівці, посттравматичний стресовий розлад розвивається не одразу. Потрясіння через деякий час може знову нагадувати про себе в нічних кошмарах, породжувати напруження, апатію, депресію. Тож нині, як ніколи, потрібне вміння переключати увагу, хоч це і непросто. Спробуйте з маленьких кроків. Телефонуйте друзям і рідним, говоріть із ними на «мирні теми». Скажімо, як це робить моя знайома Світлана, яка щодня дзвонить до мами. «Мама постійно запитує: що ж далі, невже війна? Спокійно пояснюю, чому важливо зберігати спокій, і починаю розпитувати про розсаду, яку вона вирощує в горщечках, розповідаю їй про онуків. Таким чином відволікаю від песимістичних думок».

Фахівці радять учитися давати собі «установки»: «зараз мені слід сконцентруватися на роботі», «новини почитаю згодом». Дозуйте перегляд передач: відводьте для цього годину вранці і годину ввечері. Змушуйте себе відволікатися.

Робіть усе, що знімає драматичний пафос

Психіатр–психотерапевт Олег Романчук, який разом із колегами надає психологічну допомогу особам, які постраждали під час трагічних подій на Майдані, наголошує: «Таким людям насамперед потрібна наша духовна підтримка, потрібне відчуття того, що попереду життя і краще майбутнє. Часом людині конче необхідно виговорити те, що накипіло на серці. Слухайте їх, співчувайте, намагайтеся розрадити».

«Посміхайтеся частіше, займайтеся сексом, прибирайте в будинку чи квартирі: робіть усе, що знімає драматичний пафос і відновлює гормональний баланс — це не тільки бажано, а життєво необхідно, — радить психолог Олег Покальчук. — Однак, — визнає він, — зараз багатьох переповнює бажання помсти. Це навіть не бажання, а утримання на місці «осі світу», яка похитнулася, відновлення історичної справедливості. Але всім нам варто пам’ятати, що справжня помста — це страва, яку подають холодною. Чим вона холодніша, тим ближча до справедливості і законності. Ви хочете помститися великому числу негідників? Правильно. Тож у жодному разі не повинні сідати у в’язницю чи тікати подалі після першого ж акту справедливої помсти. Холодний розум дозволяє вашій ненависті, гіркоті і нетерпінню перетворитися в більш осмислену і менш самовбивчу енергію. Не потрібно вмирати за свої ідеї, нехай це роблять ваші вороги. Будьте великодушні і дозвольте їм самостійно коїти самовбивчі дурниці».

«Зараз усі почнуть думати масштабніше»

Коли ми після пережитої трагедії 18—20 лютого полегшено зітхнули, бездумні російські політики підготували нам нове випробовування, і ми знову з тривогою слідкуємо за стрічкою новин. У цій ситуації психологи радять вибирати перевірене джерело інформації, не панікувати і не замикатися у власному світі — обговорюйте ситуацію з друзями, але уникайте апокаліптичних настроїв. Важливо зберігати зважений погляд на світ.

«Шкода, що після загострення ситуації в Криму ми відразу не почули звернення когось із наших лідерів, адже будь–яка інформація з їхніх вуст допомогла б «заземлитися» від стресу, — вважає київський психолог Світлана Ройз. — Я раджу не впадати в паніку. Доки немає стовідсотково перевіреної інформації — не витрачайте сили на емоції. Дайте опору дітям, які поруч — вони реагують миттєво. Не переймайтеся дрібницями, визначте для себе найважливіше. Зараз, я впевнена, всі почнуть думати масштабніше».

Пані Світлана переконана, що перед зовнішньою загрозою люди стають «цілісною системою». «Хоч як не парадоксально, але громадянами стають, захищаючи свободу або відчуваючи загрозу громадянству. Тих, кого «не до кінця розбудив» Янукович, нині розбудить сусід–агресор. Також хочу сказати: в цей гострий момент історії нашим державним керівникам не вистачає сили і швидкості мислення. Тому не кваптеся з критикою нової влади — так ми знеструмлюємо і без того ослаблений ресурс. Насамперед запитуйте себе не «хто винен?», а «що конкретно я можу зробити зараз?»