Шевченко в ґаджетах та експериментах

Шевченко у віртуальному світі

У перші дні виставки в «Мистецький арсенал» масово приводили київських школярів на екскурсії. Щодня о 13.30 співробітники комплексу проводять безкоштовні екскурсії, а загалом вони коштують 200 гривень українською і 250 — англійською мовами. Завдяки проекту «Шевченко/mania/», мабуть, уперше за час навчання в школі діти впродовж двох–трьох годин думали про Кобзаря. Та не так про нього та його безцінну роль для України, як про десятки сенсорних моніторів і ґаджетів. У «Мистецькому арсеналі» для кожного відвідувача знайдеться екран, по якому можна поводити пальцем і подивитися всі музеї Шевченка в Україні та світі та його пам’ятники, оглянути всі відцифровані на сьогодні архіви, збільшити сторінки рукописів, погортати їх у різні боки. На тиждень «Арсенал» перетворився практично на магазин електронної техніки, де всі стартові програми запущені про Шевченка.

Майже все з того, що є в «Мистецькому арсеналі» в ґаджетах, можна знайти на науково–освітньому порталі «Тарас Шевченко» (http://taras–shevchenko.in.ua/), який Національний центр «Мала академія наук України» презентував під час виставки. На цій сторінці викладено понад 200 тисяч рукописів Тараса Шевченка. Спеціально для порталу розробили 24 3D–тури музеями та визначними місцями, пов’язаними із життям і творчістю Кобзаря. Без особливих зусиль, лише натисканням кнопок, можна ознайомитися з експозиціями в музеях Шевченка у Києві, селах Моринці, Шевченкове, Будище на Черкащині, Каневі та самих Черкасах, а також у Канаді, Російській Федерації і Казахстані.

На сайті є чотири розділи: «Тарас Шевченко» (біографія, портрети і фото, статті і публіцистика, невідомий Шевченко, музеї, пам’ятники), «Творчий шлях» (вірші Кобзаря, щоденник і проза, художник Шевченко, бібліографія), «Шевченко і сучасність» (художнє кіно «Сон» Володимира Денисенка (1964 рік) і «Тарас Шевченко» Ігоря Савченка (1951 рік), документальне відео, пісні на вірші гуртів «Кому вниз», «Фата моргана», «Бандурбенд», сестер Тельнюк, капели бандуристів та інших музикантів, Національна премія, назви на честь…), «Корисне» (сайти про Шевченка, реферати, місцями Кобзаря). У перспективі будуть розміщені матеріали, зібрані з 50 населених пунктів, 30 вулиць, 90 закладів та установ, які носять ім’я або мають відношення до особистості Тараса Шевченка. Крім того, відцифровано оригінальну малярську спадщину художника у кількості 800 творів та внесено і детально описано 335 його малярських творів. Також відцифровано близько 300 архівних документів, пов’язаних із життям і творчістю Кобзаря.

Після клацання по сенсорних екранах відвідувачі з захопленням розглядають одну зі стін комплексу, яка нагадує величезний екран. Це інтерактивний відеопроект режисера Сергія Проскурні «Наш Шевченко» (http://nashshevchenko.in.ua/). Велетенський ек­ран складається із 365 маленьких екранів, на яких люди різного соціального похо­дження (перукарі, вчителі, спортсмени, художники, режисери, музиканти, менеджери, фермери, студенти, активісти Майдану) читають улюблені вірші з «Кобзаря». Коли одночасно говорять 365 людей, важко розібрати слова, та можна добре розгледіти обличчя шевченкоманів. Поруч із екраном на цілу стіну окремо виділене відео, на якому дніпропетровець вірменського похо­дження Сергій Нігорян читає уривок із «Кавказу» на майдані Незалежності. 22 січня Сергія застрелили свинцевою картеччю на вулиці Грушевського під час акцій протесту проти злочинної влади, близько шостої години ранку, в момент, коли тривало перемир’я між мітингувальниками та «Беркутом».

Сергій Проскурня над проектом «Наш Шевченко» працював з 9 березня 2012 року, три останніх місяці активно втілював свій задум на Майдані. Він підходив до активістів і питав, чи хтось знає напам’ять вірші з «Кобзаря». Якщо чув відповідь «так», відразу вмикав відео на мобільному і записував. На думку режисера, саме на Майдані Шевченко зазвучав на повну. «Там, на Майдані, на брезентовому наметі написано кров’ю «Борітеся — поборете», у буквальному розумінні кров’ю. А за 50 метрів від намету стоїть ятка де продають сувеніри, серед яких є гіпсовий Шевченко, пофарбований золотою фарбою».

Шевченко класичний

Кому не до снаги водити пальцем по екрану, «Мистецький арсенал» пропонує оригінальні твори Шевченка. Понад 50 акварелей, рисунків та офортів 1830—1850–х років з колекції Національного музею Шевченка представлені в окремому великому залі. За задумом кураторів, вони підсвічуються, а відвідувачі оглядають роботи у повній темряві. Та така втаємничена акція була лише під час відкриття, у наступні дні у залі ввімкнули світло. Серед робіт є маловідомі твори. Унікальною є серія рисунків, створена Тарасом Шевченком під час Аральської, Каратауської експедицій та у Новопетровському укріпленні, яка досі не була представлена широкій публіці.

У «Мистецькому арсеналі» анонсували, що на виставці покажуть захалявну книжечку та рукописи Шевченка в оригіналі. Проте музейники не дозволили. Директор Інституту літератури ім. Шевченка НАН України Микола Жулинський зізнався: «Ми не можемо їх виносити. Тому що постановою уряду заборонено ці речі виносити за межі фондів. Вони входять до реєстру національного надбання».

Рукописи виносити на публіку заборонили, але одяг в «Арсенал» привезли. В одній із скляних вітрин є сорочка, в якій Шевченко малював, а також чорнильниця та етюдник. Гендиректор «Мистецького арсеналу» Наталя Заболотна пояснила: «У нас представлені особисті речі Тараса Шевченка, які роблять його ближчим, більш відчутним. Загалом весь проект «Шевченко/mania/» покликаний модернізувати його образ».

Сучасні художники, кожен по–своєму, намагалися модернізувати батька нації. На одній зі стін, якраз навпроти 365 екранів із проекту Сергія Проскурні, презентували 50–метрову діораму за мотивами Шевченка. Один із перших залів віддали під масштабний проект 90–річного мешканця Сміли, художника–аматора Федора Кучера, який намалював 200 різних портретів Шевченка. Усі зображення схожі як дві краплі води. Малював Федір Гаврилович олією на деревноволокнистій плиті. Рами для картин робив власноруч. А надихався поезією Тараса Григоровича. Для чоловіка Шевченко — найбільший авторитет у житті.

В останньому залі проекту «Шевченко/mania/» виставляються твори сучасних художників. Андрій Єрмоленко бачить Шевченка в різних іпостасях. Якщо Тарас — геній, то геній в усьому. Єрмоленко варіює між різними образами: Шевченко — то Будда, то супермен, то черепашка Ніндзя, то селянин у куфайці біля старенького трактора, то денді з дівчиною у норковій шубі поруч із джипом, то король рок–н–ролу. Іван Семесюк, відомий своїми портретами гопників, зобразив Шевченка у спортивному костюмчику. До речі, роботи Семесюка та Єрмоленка з грудня прикрашають вуличну революційну галерею під відкритим небом на Хрещатику «Мистецький барбакан». Олександр Ройтбурд бачить Шевченка рабином із пейсами. Сергій Зарва намалював Кобзаря з вусами на футбольному полі, щоб уже остаточно поєднати двох людей — Андрія та Тараса, завдяки яким у світі знають про Україну. Полтавський художник Юрій Шаповал зображує Тараса Шевченка, який нібито бере активну участь у протестах. На його картині «Григорович проти...» Шевченко несе на плечі шину, щоб жбурнути у вогонь перед «Беркутом» під час боїв.

Кожному з відвідувачів теж пропонують безпосередньо долучитися до проекту «Шевченко/mania/». Каліграфісти освоїли простір комплексу й організували «Стіну пророка». На клаптику паперу можна написати лист у майбутнє і прикріпити до стіни. Найчастіше можна побачити на «Стіні пророка» записки із побажаннями миру та спокою в Україні.