Щит і тупі стріли Путіна

04.03.2014

Після шокуючого суботнього рішення Держдуми про введення військ на територію України неділя та понеділок минули спокійно — якщо, звісно, не зважати на силове протистояння в Криму. Аналітики та експерти починають запевняти, що імовірність початку війни з кожним днем стає все менш імовірною, проте загроза все ще існує.

Ніхто не міг припустити, що ситуація складатиметься саме так. Очевидно, сам президент Росії планував зовсім інший сценарій. Він не очікував, що військкомати України будуть переповнені чоловіками, охочими захищати Батьківщину; його сподівання, що населення Криму і Східної України зустрічатиме російських військових хлібом–сіллю, також не справдилися. У принишклому Сімферополі маніфестація з великим російським прапором зібрала менше сотні осіб. Найбільшим шоком, запевняють експерти, для президента Росії став ступінь підтримки України Заходом, зокрема США.

Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, у коментарі «УМ» запевнив, що на сьогоднішній день царські амбіції Путіна відчутно заспокоїлися: «Насправді Путін думав і думає не довести справу до війни. Його сценарій — це зміна центральної влади та влади в Криму, по можливості без крові. Згодом він хоче поставити на коліна всю Україну. Ця позиція все одно залишається його основною метою. Але наголошую, що прагне він це зробити, без крові». Якщо ж США зараз покажуть підтримку не словом, а ділом, Путін однозначно відступить, вважає експерт.

Для України ж на сьогодні перемога полягатиме у двох речах — підтримка міжнародної спільноти та злагодженість усього суспільства. Екс–заступник міністра оборони України Володимир Терещенко переконує: «Якби Україна свого часу не відмовилася від вступу в НАТО — сьогодні б такої ситуації не склалося б. Путін не посмів би зазіхати на територію України». Тому колишній урядовець наголошує на тому, що вступ України до Північноатлантичного альянсу — дуже на часі.

На запитання, «чи правильно зробила Україна, що в 90–х роках відмовилась від ядерної зброї», у експертів немає однозначної відповіді: « Можливо, ми зробили помилку, що відмовились від ядерної зброї, але в іншому б випадку, нас очікувала політична та економічна ізоляція світу, яку б Україна не змогла витримати» — коментує пан Володимир.

«На сьогодні українська армія слабка як ніколи, але її морально–бойовий дух виявився набагато сильнішим, аніж того очікував Путін. А для перемоги — це не менш важливо, ніж зброя і фізична підготовка», — констатує Терещенко.

Щодо колишнього президента України, то експерти переконані, що для Путіна Янукович — щит, який потрібен лише під час бою. Путін дуже боїться стати повним ізгоєм, повторивши шлях Януковича, додають аналітики.

  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>