«Кінець ясний»

04.03.2014
«Кінець ясний»

Знервований Віктор Янукович на прес–конференції. (Рейтер.)

Не без запізнення, але МВС почало розшукувати екс–Президента України Віктора Януковича. Його дані й фотографія, ненависна більшості українців, з’явились на офіційному міліцейському сайті. Генпрокуратура ж тим часом висунула кривавому правителю «підозру про злочин» — йдеться про статтю 115 ККУ («навмисне вбивство з обтяжуючими обставинами»). Втім, де знайти Януковича, пречудово знає не тільки міліція під проводом Арсена Авакова, а й кожен, хто бодай трохи цікавиться останніми подіями. В п’ятницю, 28–го, колишній очільник України «виник» у Ростові–на–Дону, де він провів прес–конференцію. Відразу по тому ГПУ розпочала процедуру екстрадиції, заявив очільник відомства Олег Махніцький. Він додав, що розраховує на позитивну відповідь прокурорів РФ (що є, звісно, більше проформою, аніж дійсними сподіваннями).

Чому Янукович обрав для прес–майданчика Ростов–на–Дону, а не Москву — питання окреме. Колишній Президент просторікував про «ростовського друга» — екс–губернатора, а нині сенатора Володимира Чуба, який надав йому притулок. Утім, річ не в друзях, а в ставленні до нього Кремля — до «збитого льотчика» Януковича його московські колеги відчувають в кращому разі гидливість, прем’єр РФ Дмитро Медведєв фактично назвав його «ницим», хоч і легітимним (з точки зору керівництва РФ) очільником України.

На прес–конференції, яку проводив Янукович, були обрані безпрецедентні заходи безпеки (у медійників, пам’ятаючи історію з яйцем, від якого екс–Президент «постраждав» у 2004–му, вилучали навіть яблука, а українських журналістів допустили до «тіла» з великим небажанням). Що ж стосується заяв Януковича, то вони — якщо коротко — зводяться до наступного. Нову українську владу він не визнає, замовляючи на її голову громи й блискавки: «Вже зараз кінець ясний — ніколи український народ не погодитися з вами жити в одній країні. А я до кінця свого життя все буду робити, щоб бути з народом України. Не з покидьками цими, націоналістами і бендерівцями, а з народом... Менi соромно, що не змiг зберегти стабiльнiсть...», — визнав Янукович.

Разом із «бендерівцями» Янукович звинувачує в усьому Захід, шкодуючи про те, що угода з ЕС взагалі була парафована. Що ж до своїх пригод, то в Росію він «не втікав», а «їхав» — після того, як усвідомив небезпеку для себе та своєї родини. «Я отримував дзвінки про те, що навіть мого молодшого онука вирішили занести у списки людей, яких треба люструвати. І син, дізнавшись про це, забрав його з дитячого садка», — запевняв журналістів Янукович, явно не розуміючи значення слова «люстрація». Пізніше з його численних ляпів та обмовок слухачі склали непогану гумористичну підбірку, хоча насправді українцям не до сміху. А візуальною ілюстрацією стала напружена міна екс–Президента, який, відповідаючи на незручне запитання про крадене Межигір’я, зламав кулькову ручку. «Конец уже ясєн...» — одна з фраз ВФЯ, яку вважають красномовно.

Те, що Янукович не збирається повертатися в Україну і не планує брати участь у президентських виборах 25 травня, нас мало тішить. У колишнього Президента почалося нове, затишне й забезпечене життя на теренах Московщини. Тамтешні ЗМІ повідомляють, що він купив будинок в елітному селищі Барвиха, яке знаходиться під російською столицею, за 52 мільйони доларів. Проблема не лише в тому, що Янукович уник покарання (принаймні станом на зараз), він є тим знаменем, під яким Росія нині розв’язує проти України війну.

Адже буцімто наявні проблеми росіян в Криму є тільки приводом для московської агресії. Насправді — й очільники РФ цього не приховують — мета Кремля полягає в придушенні української революції й поверненні до влади ката Майдану — покірної маріонетки в руках Путіна. «Легітимність» Януковича, на якій акцентує він сам і з якою носяться його нинішні хазяї, має виправдати навалу російських військ в Україну. Тож через московську гастроль Віктора Федоровича Київ ще довго не знатиме спокою.

  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>